WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Традиційне весілля села симоновичі - Реферат

Пошукова робота

Традиційне весілля села симоновичі

ЗАПОЇНИ. ВІНКИ

Висіллє можна було робити в мнясниці, нависні, госиню, а вліто – оно як вдовці. Як на Вилиґдень – то починали на другий день, на Трійцю – тоже на другий день, і то мало. Ни можна було робити в пиіст, в перші дні Коляд. В Пилиповку, в Спасовку ни робили. Як була ниділя й Причиста в один день, то в пониділок починали висіллє. А так висіллє починали в ниділю.

Висiллє – гето висілни пісні – спивали й спивають, як живе висіллє. Але бало їх завсіди спивали, оно коб ни в пиіст. Дивчята, молодиї молодиці спивали. Як статок пасуть, як з роботи йдуть, чясом як і так шо роблєть, все спивали висіллє. Як спивають висілни пісні на висіллі, то тиї, шо спивають, ділєцьця на дьві половини, по голосах ділєцьця. І кажне слово – гето кажну строчку в пісні – зразу проспиває два рази одна половина, посля два рази – друга половина тих, шо спивають. Там, де "дівонька", то спивають, як зовуть молодую (Ганночка, Манічка), а де "жинишок", – то як зовуть молодого (як колись, то Миколайко, Стипанко, а як заре, то Колічка, Сьцьопочка).

Бало госиню, як ідуть з міста, з Дорогичиня, з роботи, то спивають висілни пісні на госінний лад, гучно спивають, лісом ідучи.

Бало, ше до теї (до Миколайовської) войни, як хотіли кого ожинити чи оддати, то зразу йшли на пирипитки. Батько й мати жиниха чи дівки посилали до дівки чи до жиниха кого-небудь з свеї блиськиї родні спитати. Ше й заре може хто пойти, як ни дружєть, а з нальоту хоче взяти. Колись на пирипитки йшли дьві баби, чясом і одна. Систра старша йде чи тітка, чи двоюридна систра, дьві баби йдуть, коб могли поговорити. Робилось гете тайно. Хай собі й знакоми молодиї, то сьоромно раді хорми колись пирипитки робили. На пирипитки йшли сирид тижня – в середу чи в читвер. А вже як договорєцьця, то робили запоїни. А чясом ни посилали в пирипитки, а так йшли в запоїни.

Запивали звичяйно в суботу. Скажуть – свати їдуть в запоїни, запивати їдуть. Пуд свати їде жиних, батько, мати, ше декилько чоловік с самиї блиськиї родні, ни зусім молодих. Як бало, то чоловік штири-п'єть набиільш їдуть в запоїни. А вже в типеришне времнє, то чоловік дваццеть їде. Їдуть ввечири. Жиних приносить свою горілку, а дівка дає закуску. Батько жиниха бире пуд руку булочку хліба. Батько з хлібом і з горілкою. А хліб закручаний в хустоцци. Хліб назад забирали, оно так полижить на столі тоє булинятко.

Всі свати й жиних разом входєть в хату. Зайшовши, жартовали: "Тилушку купляти пришли. А чи продаєте? Може корову продасте? Чи продаєцьця, чи так оддамо, як много грошей дасте. Нішо згубили, заблудили. Дорогу шукаїмо, пришли дороги питати. Чи пустите ночовати? Хочимо тилушку купити. Нам роботнік треба, може в вас є?" Посля питають: "Чи вип'їмо по порциї?" Як скажуть "вип'їмо", то питимуть. А як ни хочуть оддати і ни будуть пити, то скажуть: "Нима с чим оддати, ше постелі нима. Вона ше молодая, хай пудросте". Можуть чясом зусім отказати пити. Молодая треба коб вийшла, хоч і ни хоче йти. Але чясом може і ни пити, то биз молодеї п'ють. Питають батька й матира, чи оддадуть, питають і дівки, чи пиійде. Як росказувала одна молодиця: "Я кажу – ни пушчу, а вона (дочка) каже – я пойду, і оддали".

Як приїдуть свати, то молодуха йде з жинихом разом декого з родні покликати, хто блисько, може батька хришчоного, хришчонку. Скажуть: "Ходіте пуд запоїни, свати приїхали, ходіте й вите". А як ни хоче йти, то никого ни кличуть.

Посля збираюцьця, починають пити. Як бало, то бутилок дьві вип'ють, а три, то вже много, вже як богати, то три пляшки. А чясом і однею пляшкию обийдуцьця. Як починали пити, то христились. А заре, то вже много п'ють.

Садєцьця за столом. Стил завши треба коб був засланий настилником, чи висіллє, чи й диди. А другий настилник – хліб вкручаний на столі. Котори пришли – жиних, його батьки й родня – за столом, а дівка з батьком і матирию на ослони. Починають пити стоячи. Однею порциїю п'ють. Мусить починає пити його батько, пускає здоров'є до її батька. Потом її батько – до свахи, а сваха, його мати, – знов до свахи, до її матира. А потом жиних до дівки. Так накриж і п'ють, пускають здоров'є. Пускає здоров'є – гето скаже: "Будь здоров, Стипан чи Миколай!" Той, до кого пустили здоров'є, одказує: "На здоров'є!" А посля той, хто пустив здоров'є, п'є. А знов той, до кого пустили здоров'є, наливає, пускає здоров'є і п'є. Поздоровляють молодих: "Коб у пари вік коротали! Дай, Боже, шчясьця! Дай, Боже, здоров'я!" Жартують, смиюцьця: "Разом садітесь!" Посля садєцьця разом молодий і молодая. Батьки разом садєцьця, а жиних скраю. Баба завсіди пуд запоїнами з лівого боку сидить, і молодая тоже, і на висіллі, а вже на вози, то с правого.

На запоїнах молодиї крохи поживуть в хати, да йдуть в кухню чи в сіни, на двиір вийдуть, крохи придуть, да й знов, мало живуть за столом, Вони оно як починають запоїни, то треба, коб були. А молодий треба коб був на запоїнах, хоч і відала його її родня. Биз молодого ни їхали.

На запоїнах про посаг договаруюцьця.

Пуд запоїнами спивають:

1.

Ой чути, чути – бубни б'ють,В нашиї дівоньки свати п'ють.П'ють вони, п'ють, ночують,Собі дівоньку торгують.П'ють вони, п'ють, гуляють,Собі дівоньку вмовляють.А її батинько ни продасьць,А ля Колічки так оддасьць.

2.

Ой рабая зозулька,Ти ни шчирая пташка,Ти ни шчиро заковала,Мні правди ни сказала.Казала – сім літ буду,На госьмим замуж пойду.Пришла я додомоньку,Аж мине запивають,Ручиньки прибивають,Кубочки наливають,По новуй хати носєть,Мого батинька просєть:– Пи, свату, горілочкуЗа свою рідну дочку.

3.

– Чому, зозулька, ни ковала,Як сади зацвитали?– Чому, Манічка, ни плакала,Як тибе запивали?– Я думала, шо сніги впали,Аж сади зацвитали.– Я думала, шо в карти грають,Аж мине запивають.Аж тиї жярти пришли до правди:У нидільоньку раноШихують канку з білого льонкуНа мою голивоньку.

4.

Запита, дівонько, запита,Шовком хустонька нашита.Хто її молоду запивав,Шовком хустоньку нашивав?Запивали її уночі,Нашивали хустоньку паничі.

5. Спивають і пуд винками, і пуд запоїнами:

У поли садочок, на митіл (на митін).Окола руткию оквитів.Нихто в тим садочку ни бував,Оно жинишок в карти грав,Собі дівоньку намовляв:– Поїдь, дівонько, зо мною,Будиш мойму батиньку слугою,Мні молодому жоною.Мойму батиньку хоч на риік,Мні молодому на ввесь вік.

6. Спивають діти, баби де пуд окном на запо'їнах чи альби коли, завгидь, як повідають, шо хтось жинитись буде чи хто замуж іде:

До-до-до – висіллє буде,Торбочка за мишечка пиійде.

Запоїни починаюцьця ввечири, а роз'їжджяюцьця вже пуд ранок. Як заре, то чясом до ранку п'ють.

А посля кончєть пити, од'їшчяють, прошчяюцьця, подають руку, скажуть: "Оставайтесь здорови!" Жиних може крохи остатись, потом ше крохи поговорити.

А як ни схоче дівка, як откаже, то вже скажуть, шо гарбуза спикла. Гето оно приказка такая була: опарив носа, спикла гарбуза, як заплатить гроши чи откаже пити. А того гарбуза нихто ни пік.

В гинчих сьолах пуд запоїнами обв'язують ручниками.

А як ни схоче, то ни схоче, дівка чи жиних, батьки можуть ниц ни зробити. Гетак і колись. Але биільшу чясьць все някось вговарували. Чясом і заре можуть вговорити.

Посля запоїн, як зап'ють, то вже дівка личицьця запита, чи пропита – чясом скажуть. А як вона схоче отказати жинихови, то мусить заплатити. Платить тилько, килько коштовала горілка, шо жиних привіз. Чясом хоч і ни хочуть оддати, і ни хоче йти, а вже совистицьця отказати, як придуть свати, то вип'ють да й заплатить.

Посля були оглядини. Дівка йде на оглядини сама чи кого посилає. Чи систру, чи братиху, чи куму возьме і йдуть на оглядини. Якоє хозяйство, вже знають посля. Ше нисе жинихови платити, бутто ни хоче йти, хоч і хоче, бутто би гроши нисе. Нисе гроши, али ни оставляє. А як ни хоче йти, то зайде, гроши покине і пошла. А чясом і одумисни були оглядини. А чясом і жиних ни схоче, откажицьця. Ни приде. Ни покажицьця до дівки – і все. То гинча дівка, коб нислави ни пустити, то вже гроши нисе, заплатить. А гинча скаже: "Я ліпш сподницю собі куплю, чим йому гроши занисти".

Посля були сумовини. Сумовини звичяйно в другу суботу посля запоїн, а чясом кириз дьві, кириз три ниділі. Сумовини роблєть вдень і ввечири, вдень починають. На сумовинах горілку з двох сторон ставлєть: і од молодого, і од дівки. Сумовини в дівки роблєть. На сумовинах договарувались, коли висіллє робити, килько сватив присилати, коб знати, килько ручникив, килько пиризвян. На одного свата має два пиризвянини, як пятнаццеть сватив, то тридццеть пиризвян.

Ну, шихуюцьця до висілля. Висіллє сами батьки робили.

В читвер пирид висіллєм треба на висіллє позвати. Мати й батько зовуть. Треба, шоб в читвер були запрошани і дружко, й свашки, й дружки. Як зове на висіллє мати, то хвартушка припинає, і в хвартушок хліб, хліба окружчичок. В п'ятницю молодиї до сповиди йшли: чи в п'ятницю, чи в ниділю пирид винчяннєм.

Ну а пирид самим висіллєм – винки. Винки роблєть ввечири пирид висіллєм в суботу. А як якоє свято, як ни в ниділю висіллє, то й винки ни в суботу. Пирид винками миюцьця полносьцю жиних і молодая, а в ниділю врано, як до винця їхати, як колись, то оно ліцо.

Loading...

 
 

Цікаве