WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лексико-семантична структура українського політичного дискурсу 70-Х років ХХ ст. - Реферат

Лексико-семантична структура українського політичного дискурсу 70-Х років ХХ ст. - Реферат

Динаміку вияву ознаки інтенсивності можна простежити на прикладі словотвірної парадигми: великий – більший – більше – більшати – збільшення; широкий – ширше – ширшати – поширювати – поширення; глибокий – глибше – глибшати – поглиблення.

Атрибути в системі УПДРП утворюють багатокомпонентні атрибутивні сполучення "подвійної експресивності", що є структурами найвищого знакового рівня. Утворюються вони внаслідок включення в семантику багаточленних номінацій компонентів емоційного характеру: нові величні діла, священна народна пам'ять, знаменний ленінський ювілей тощо.

У системі атрибутивних значень РПД на підставі аналізу синтагматики (що є обмеженою й регулярною) можна говорити про синонімічні відношення слів: різні за денотативним значенням слова, сполучаючись з одним і тим же атрибутом, стають близькими за значенням і виступають як рівнозначні й взаємозамінні. Якщо два слова вживаються абсолютно однаково в усіх випадках, то вони повинні бути тотожні за змістом [Бацевич 2003]. Для системи УПДРП характерна квазісинонімія: комуністичний, радянський, соціалістичний, рідний, близький (партія, держава); широкий, глибокий, великий, знаменний (перетворення, можливості).

Ідеологічно значущий оцінний контекст УПДРП, реалізовуючи невалентні зв'язки, містить оказіональні значення: радянська жінка, рідна партія тощо.

Сполучуваність у системі УПДРП закріплюється чітким порядком слів і частотою вживання. Чітка, обмежена лексична сполучуваність привела до найрізноманітніших трансформацій у структурі слова, до "відмирання" семантичних зв'язків з іншими словами. Неваріативність синтагматичних зв'язків приводить до своєрідної редукції значення, спрощує семантику слова, спричинює розрив з традиційними значеннями, що підтверджують і лексикографічні матеріали. Так, у "Словнику української мови" подано три значення слова ідейний з відповідним ілюстративним матеріалом: 1 – "стосується ідеї, пов'язаний з нею" проілюстровано цитатою з "Матеріалів ХХI з'їзду КПУ": "Завдання комуністичного будівництва, ідейного виховання трудящих вимагають активізації роботи вчених, які працюють в галузі суспільних наук"; 2 – "пройнятий передовими ідеями, пов'язаний з ними" проілюстровано цитатою з газети "Радянська Україна": "Радянська література – найпередовіша, найбільш ідейна література світу"; 3 – традиційне значення "відданий ідеалу, безкорисливий" (найбільше відповідає першозначенню слова) проілюстровано реченням з прози М. Коцюбинського: "Він такий чистий, такий ідейний..." і подано з маркуванням "розм." [CУМ IV:382], що, відповідно, кодифікує обмежене вживання традиційного значення слова.

Дію ідеологізованого контексту можна розглядати як умови для "вивітрювання змісту" слів. Слово, творячи тісну сполучуваність з ідеологічно і соціально значущим атрибутом, засобом постійних повторів породжувало в мовній свідомості нероздільні мовні звороти, в яких наявність компонента (N) передбачає наявність компонента (А). Такі умови вживання слова У. Вайнрайх визначав як умови "вивітрювання значення слова" [Вейнрейх 1970:223]. У системі УПДРП стійкість конструкції простежується і в зворотному напрямі: компонент (А) передбачає (N). Причому, в зворотному напрямі стійкість конструкції може бути більш сильною.(Порівняйте: план п'ятирічний і п'ятирічний план). До того ж у стандартизованому УПДРП передбачуваним стає не лише слово, а й, відповідно, цілий текст, котрий можна кваліфікувати як текст з "вивітреним змістом", як текст найвищого знакового рівня, в якому представлена строга підпорядкованість знака означуваному.

У системі УПДРП використовуються засоби, що дозволяють досягти максимальної організації тексту й мінімальної його смислової диференціації. Виразниками такої цілісності виступають однотипні моделі сполучуваності, звертання, слова-констатації, повтори, однорідні члени речення, за допомогою яких формалізується зміст, утаємничується його сутність. Говорячи про співвідношення цих висловлювань з реальною дійсністю, треба зазначити, що значна частина імен цих текстів не має не тільки референтів, а й хоч трохи окреслених десигнатів, через що вони не мають істинних значень щодо реального світу.

Чітка сполучуваність у системі УПДРП породжує конструкції, в які можна підставити "предметно" різний, але граматично правильний зміст. Обмеженість синтагматичних відношень зумовила абсолютну граматичну правильність мови радянського періоду і водночас призвела до втрат у сфері масової комунікації. (Синтагматичні відношення – це ті відношення, завдяки яким мова функціонує як засіб спілкування). В умовах штучного обмеження парадигматично-синтагматичних відношень мова не реалізовує основної своєї функції – комунікативної. Через це радянський політичний дискурс визначається як "квазікомунікація" [Потятинник, Лозинський 1997:14], "доповнена прийомами емоційного нагнітання, наполегливого сугестивного повторення, що полегшує вироблення умовного рефлексу лояльності до влади, спричинює і стимулює роздвоєння свідомості" [Потятинник, Лозинський 1997:9].

Аналіз лексичної сполучуваності у системі УПДРП підтверджує обмеження сполучувального потенціалу слів, звуження їх лексичного значення. У жорстких умовах дистрибуції відбувається консервація семантичної структури слів, здатних нести в собі важливі елементи специфічної інформації. В однотипному контексті реалізуються закріплені в системі УПДРП регулярні синтагматичні зв'язки, що, актуалізуючи ідеологічний компонент значення зумовлюють зрушення у семантичній структурі слова: денотативне значення розмивається або й зовсім втрачається, слово ототожнюється зі знаком. Слово законсервовано в ідеологічному значенні через стійкість і незмінність ідеологічно значущого контексту, значною мірою створеного системою атрибутивних значень. Жорстка формалізація призволить до семантичного вивітрювання змісту. У закритій мовній системі, якою є УПДРП увесь текст постає текстом "нульового змісту", перетворюючись на знак певних ритуальних магічних дій, і тому семантика УПДРП відображає не справжню соціальну реальність, а "ідейну міфотворчість" радянської доби.

Література

  1. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів, 2003.

  2. Вейнрейх У. О семантической структуре язика // Новое в лингвистике М.,1970.

  3. Волков О.Г. Прагматика політичного тексту: Автореф. дис. ...канд. філос. наук / Таврійський національний ун-т ім. В. І. Вернадського. Сімферополь, 2002. 19 с.

  4. Ґловінський М. Новомова // 12 Польських есеїв. К.: Критика, 2001.

  5. Кочерган М. П. Слово і контекст. Львів, 1980.

  6. КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. К.: Політвидав України. 1982. Т.11; 1983. т. 12. КПУ в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК: В 2-х томах. К.: Політвидав України, 1976.

  7. Купина Н. А. Языковое сопротивление в контексте тоталитарной культуры. Екатеринбург, 1999.

  8. Потятинник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів, 1997.

  9. Романенко А. П. Советская словесная культура: отечественная история её изучения// Вопросы языкознания. 2002. № 6.

  10. Русский язык конца XX столетия (1985-1995). М.:Языки русской культуры, 2000.

  11. Словник української мови: В 11 т. К., 1971 - 1980.

  12. Трипольская Т. А. Семантическая структура экспрессивного слова и ее лексикографическое описание: Автореф. дисс. ... канд. фил. наук /Томский госуниверситет. Томск, 1985.

Loading...

 
 

Цікаве