WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціональна топологія концептів як одиниць культури - Реферат

Функціональна топологія концептів як одиниць культури - Реферат

Отже, висвітлення проблеми функціональної топології концептів культури, що координується особливостями національного менталітету та розвитком пріоритетних галузей знання, обумовлене таким завданням: визначити базові концептосфери функціонального простору концептів і відповідно основні їхні функціонально-типологічні різновиди.

Це питання видається нам актуальним, оскільки в наукових працях, хоча й засвідчено чимало термінопонять, уживаних саме на позначення функціональних різновидів концептів, проте як такі вони фактично не категоризовані у своєму тлумаченні або взагалі не витлумачені. Так, до функціональних різновидів у лінгвістичних дослідженнях відносять такі концепти: наукові – концепти першого рівня, що розгортаються в плані референції, позбавленому консистенції, і є функціями стану речей(наприклад, теоретичні); відповідно ненаукові; логічні – концепти другого порядку; науково-логічні; філософські – концепти третього рівня, що розгортаються у плані іманенції, тобто консистенції без референції, належать суб'єкту, а не множині, є функціями досвіду (наприклад, картезіанські, платонівські, спінозові); феноменологіко-філософські; історіософічні (наприклад, метафізичні, /пост/модерністські); моральні; художні як концепти в художньому тексті (наприклад, пушкінські); ономатопоетичні якуніверсальні для фраземотворення когнітивні структури, що не мають чітко детермінованих зв'язків із дійсністю, а тому репрезентують лише ті чи інші фрагменти наївно-побутової свідомості – когніції у вигляді "розмитого" узагальненого образу (наприклад, "російський характер", "очі розбігаються"); естетичні; міфологічні; наївно-побутові; політичні; суспільно-політичні; лінгвістичні (наприклад, лексичні та фразеологічні у випадку, коли концептуальні структури позначаються як універбами, так і фразеологічними сполученнями; текстові, зокрема прецедентних текстів1, де розрізняються авторитетні / серйозні низькі / карнавальні2) тощо [Делез 1998; Красавский 2001; Слышкин 2000; Аргуткина 2001: 30, 41, 150-151; Башук 2002: 177-178; ККС:91; РЯ 2001: 82-83; Бабушкин 1996].

Такі класифікаційні типи концептів традиційно виокремлюють у контексті структурної типології, яка частково охоплює і функціональні типи, оскільки під типологізацію здебільшого розуміють складну багаторівневу ієрархію досліджуваної множини елементів, систематизовану й упорядковану одночасно за кількома різними критеріями або параметрами.

Якщо власне топологічна диференціація передбачає вирізнення концептів з-поміж інших ментальних утворень як одиниць ідеального буття та когніції людини шляхом накладання певних обмежень на топологію буття взагалі; типологічна – виділення підмножин концептів з огляду на внутрішньоструктурні обмеження, що ми їх накладаємо на топологічний простір цих одиниць; то функціональна – ґрунтується на розмежуванні концептуальних структур як функціональних одиниць етнокультури з огляду лише на один параметр – "локалізацію у конкретній сфері людської свідомості".

Іншими словами, якщо загальна топологія концептів передбачає як їхнє внутрішньосистемне, так і зовнішньосистемне (відмежування від інших топологічних різновидів ментальних одиниць) структурування; типологія концептів – структурування за кількома параметрами внутрішньосистемної організації (як один із виявів загальної топології, що ґрунтується на розмежуванні різних типів концептів між собою); то функціональна топологія,що як така корелює із функціональними різновидами (типами) концептів,– внутрішньосистемне структурування лише з огляду на параметр функціонального обмеження в культурі (як один із виявів типологічної диференціації у контексті загальної топології) [див. Рис.1].

Рис. 1.

Таким чином, ми говоримо про концепти в першому випадку як про один ізтопологічних різновидів ментальних одиниць взагалі, у другому – якпро типологічні різновидитого самогоментального утворення, у третьому – як про топос(и) / топологеми, або тематизатор(и) / топіки суспільної свідомості в просторі культури.

Функціональна диференціація концептуальних структур опирається на такий класифікаційний параметр, як спосіб відображення та пізнання дійсності, що якнайкраще увиразнює особливості концептуалізації світу в тій чи іншій сфері знання. Звичайно охопити систему всіх відкритих підмножин, що локалізуються у функціональних концептосферах культури, фактично неможливо. А тому вважаємо за доцільне виокремити лише основні підмножини цих одиниць, які кваліфікуємо базою, або базовими концептосферами функціонального простору.

У сучасних наукових дослідженнях питання щодо розмежування основних (базових) функціональних концептосфер культури розглядалось неодноразово, щоправда в дещо інших термінах та інтерпретаціях. Так, наприклад, у філософських традиціях, ця проблема розкривається в термінах "знаннєва система", "знаннєві системи в культурі", "знання як різноорганізовані дискурси", "рівень функціонування знань", "наївно-побутове / повсякденне – спеціалізоване (наукове, релігійне, філософське) – професійне – практичне знання – особливе знання (методологічне, культурно-соціологічне, соціогуманітарне, містичне, 'окультне', 'пара'-знання)", "дисциплінарне (філософія, наука, теологія, культурологія, педагогіка) – міждисциплінарне (наукознавство, наукометрія, мистецтвометрія, аксіометрія) знання" [ВЭФ: 373-375]; у лінгвокультурологічному аспекті – через поняття "галузевий вимір культури – правнича, художня, моральна культура", "культура спілкування", "галузь суспільної свідомості (наукова, (наївно-) побутова, або мовна, релігійнаі т.ін.)" [Маслова 2001:24; Воркачев 2002]; у філософських, філологічних, культурологічних та етнопсихологічних дослідженнях – за допомогою термінопонять "тип картини світу", "донаукова – наукова картина світу", " наївна картина світу – загальна наукова – загальнонаукова – історична, фізична, біологічна, хімічна, астрономічна тощо картина світу", "наївна математика, геометрія, фізика, етика, психологія, анатомія тощо", "образна мовна картина світу", "наївно-наукова ментальність"[Корнилов 2003: 3-21; Борщев 1996; ШВТ: 156-159]; у термінознавстві – підтримується термінологічною парадигмою "функціональна мова", "мова спеціального призначення (для спеціальних потреб) / вторинна мова / природно-знакова система – розмовно-побутова (природна, первинна) мова / мова повсякденного спілкування", "функціональний різновид / підсистема національної / природної мови – мова засобів масової комунікації (радіо, телебачення), реклами, техніки тощо", "підмова / субмова", "спеціальна (наука, економіка, виробнича інфраструктура, управління, політика, охорона здоров'я, духовна культура, засоби масової інформації, оборона тощо) – неспеціальна (побут, сім'я, відпочинок, торгівля) сфери", "мова науки – предметна / професійна мова", "(стандартизована) галузева терміносистема" [Лейчик 1998: 6-8; Суперанская 1983: 82-85; Д'яков 2000]; у дискурсознавстві – системою понять "соціокультурна функція національної мови", "мова у мові (мова науки, мистецтва, політичних співтовариств тощо)", "мова співтовариства (професійного, конфесійного / релігійного, ідеологічного, наукового тощо)", "мовленнєва / лінгвістична практика / практика мово-дії співтовариства", "сфера мовних комунікацій", "мовна гра", "тип дискурсу / дискурс сфери діяльності (економічний, філософський, культурологічний, релігійний / конфесійний, науковий тощо)" [Лук'янець 2000: 16-25]; у теоріях штучного інтелекту – термінами "наївна модель світу – модель предметної галузі" [Штерн 1998:1 56-159].

Loading...

 
 

Цікаве