WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Функціональна топологія концептів як одиниць культури - Реферат

Функціональна топологія концептів як одиниць культури - Реферат

Реферат на тему:

Функціональна топологія концептів як одиниць культури

У контексті сучасних досліджень з когнітивної лінгвістики на особливу увагу заслуговує проблема функціональної топології концептів. Її актуальність обумовлена тим, що в лінгвістичних дослідженнях ще не розроблене саме поняття топології концептів. Як таке ми віднаходимо його лише в одній із робіт С.Г.Воркачова, де автор говорить про особливості функціонування концептів в окремих сферах суспільної свідомості [Воркачев 2002]. Зрозуміло, що зазначене тлумачення цього ще не усталеного в лінгвістиці терміна вимагає диференціації у плані розмежування як топології концептів взагалі, так і функціональної топології зокрема, що власне і буде предметом нашого дослідження.

Саме поняття "топологія" запозичене з математики, де воно окреслює окремий розділ цієї галузі знання, що вивчає властивості фігур, які не змінюються за будь-яких деформацій... [СЭС:1336], і фігурує в контексті різних теорій простору, де розрізняють топології: загальну, геометричну / алгебраїчну, функціональну, класичну / реальну, внутрішню / зовнішню, фрактальну, диференціальну, комп'ютерних сіток, предметної структури тощо [ИОМ 1968; Колмогоров 1981; Чайлахян 2001; Нохрин 2003; Пуртов 1998]. Лінгвістична інтерпретація частково представлена у монографічному дослідженні Л.В.Полубіченка. Автор адаптує це поняття до проблеми розуміння історико-філологічного фону (контексту) художнього твору, тобто інформативної компетентності читача щодо історії та матеріальної культури народу, географії, економічного й політичного устрою країни, її літературного та культурного життя тощо. У зв'язку з чим дослідник вводить поняття "філологічна топологія", під яким усвідомлює "загальні інваріантні знання, необхідні читачеві для розуміння того чи іншого художнього твору", а також розглядає в цьому контексті питання щодо характеру та обсягу таких знань. Іншими словами, філологічна топологія, за визначенням Л.В.Полубіченка, охоплює проблеми, пов'язані із дослідженням "вертикального контексту", тобто історико-філологічної та соціально-культурної інформації, об'єктивно закладеної у тому чи іншому художньому творі, як його невід'ємної частини, а також "фонових знань" як таких, що є належністю людини [Полубиченко 1988: 4, 6-7, 17].

В аспекті нашого дослідження видається також актуальним оперування ще одним математичним поняттям –"топологічний простір", відповідно вживаного на позначення множини, що складається з елементів будь-якої природи (їх умовно називають точками), в якій у той чи інший спосіб визначені граничні співвідношення, тобто якась система підмножин, яку прийнято також називати відкритими множинами простору [ИОМ 1968: 437]. Іншими словами, топологічний простір розглядають як систему будь-яких відкритих множин, між елементами яких встановлюються певні структурні відношення. Мовою математики, щоб задати топологічний простір, потрібно насамперед задати певну множину (Х) і в ній задати топологію (Т), тобто вказати ті підмножини, які вважаються в Х відкритими. Задати топологію означає також виокремити систему або всіх відкритих підмножин, або лише кількох основних підмножин, тобто бази топологічного простору [ИОМ 1968: 439; Колмогоров 1981: 84].

У нашому випадку такою множиною є: 1) основоположні властивості / ознаки / характеристики концептів як ментальних одиниць, які визначають їхню відносну тотожність та незмінність у просторово-часовому континуумі, незважаючи на змінні параметри; 2) компоненти / елементи ментальної та змістової структур концепту; 3) власне самі концепти як фрагментарні цілісності, що співвідносяться між собою. Іншими словами, топологічний простір концептів можна задати в різний спосіб, накладаючи певні обмеження: у першому випадку це обмеження за параметром "топологічна ознака", у другому – за параметром "компонент / елемент структури", у третьому – "ментальна / когнітивна структура / одиниця / модель". Тобто, задати топологічний простір концептів значить задати систему підмножин або основоположних характеристик цих одиниць, або компонентів їхньої ментальної та змістової організації, що власне й визначають їхнє місце-творення / місце-подію у просторі й часі людського буття, або систему підмножин самих концептуальних структур, що здебільшого асоціюється із типологією як такою. У результаті, з одного боку, спостерігаємо явище інтеріоризації як "зникнення" топологічних ознак та компонентів структури у відповідних типологічних різновидах цих ментальних утворень, з другого – явище екстеріоризації як "проявлення" типології концептів через їхню топологію.

Можна задавати різні топології концептуальних структур, а отже, говорити про різний топологічний простір цих одиниць. У даному випадку йдеться про внутрішню (1), (2) та зовнішню (3) топологію концептів, де типологія є одним із виявів загальної топології і продукується тими обмеженнями, які ми накладаємо на топологічний простір цих одиниць.

Одним із різновидів таких обмежень, що виявляють себе в контексті зовнішньої та внутрішньої топології, є функціональні обмеження, з огляду на які можна говорити про функціональний простір концептів як частковий випадок топологічного простору людського буття взагалі і концептів зокрема. В аспекті нашого дослідження ми задаємо його множиною концептуальних структур, що функціонують у різних сферах суспільної свідомості. Іншими словами, для множини концептуальних структур можна задати топологію за допомогою параметра "функціональна сфера", що дає підстави говорити про функціональну топологію концептів, яку також можна задати фундаментальною опозицією межа (як виокремлення концептуальних структур шляхом накладання функціональних обмежень на простір культури, з якого вони виводяться, з огляду на ту чи іншу сферу знання) ↔ положення на "межі" (як співіснування, з'єднання, взаємна координація, проникність, перехрещення окремих концептів та присутність фрагментів одних концептуальних структур в інших як у плані міжгалузевої взаємодії, так і з огляду на наївно-побутове осмислення світу).

Таке бачення проблеми певною мірою підтримується поняттям "концептуалізована предметна сфера", частково витлумаченим в працях Ю.С.Степанова та Д.С.Лихачова [Степанов 1997: 59-62;64-68; Лихачев 1993], а також його еквіполентом "концептосфера", яким досить вільно оперують у наукових дослідженнях. На нашу думку, це поняття вимагає диференціації у трьох основних площинах, відповідно до яких йогоможна кваліфікувати як таке, що вживається на позначення: 1) особливого способу пізнання світу та самого себе, в якому задіяні всі рівні психічної організації людини, концептосфера як сфера концептів (сукупності концептів), як фрагмент когніції людини, що є відображенням дійсності в концептах, а не, скажімо, в сенсибіліях, перцептах, афектах, поняттях, пропозиціях тощо (пор., наприклад, із чуттєвим сприйняттям як на рівні сенсорики, моторних програм, так і емоційного переживання дійсності, а також із власне інтелектуально-логічним осмисленням навколишнього світу на вищих рівнях людської свідомості); 2) певного місця-творення в культуріяк того чи іншого способу концептуалізації дійсності, що задається параметром "функціональна локалізація", або "сфера суспільної свідомості", – концептосфера як локалізація сукупності концептів у якійсь точці функціонального простору культурного, функціональна концептосфера як фрагмент культури, що є місцем функціонування концептуальних структур у тій чи іншій галузі знання (наприклад, наївно-побутова, наукова, художня концептосфера; концептосфера "фондовий ринок", "ділове спілкування" тощо); 3) окремо взятої концептуальної структури, яка покриває якусь сферу знання (не функціональну), що організується у ту чи іншу систему підмножин, або доменів, які відповідно покривають дещо вужчу сферу знання – концептосфера як відносно великий фрагмент світу, структурований в інших фрагментах, проте дещо менший, ніж функціональна сфера (наприклад, концептосфера "колір", "число", "темпоральність" тощо).

Loading...

 
 

Цікаве