WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Зустрічі з непростими - Реферат

Зустрічі з непростими - Реферат

Реферат на тему:

Зустрічі з непростими

Відьми дожили до кінця ХХ-го сторіччя, але не кожному доводилося з ними зустрічатися. Чи не тому розповіді про моє рандеву з унікальною гуцульською відьмою – гадєркою – заінтригували слухачів. Оскільки про гадярів (гадярок) у фольклористичній літературі інформація надто скупа (є дещо в О.Кольберґа, "Pokucie"), то вирішив про криворівнянську непросту написати нарис, який би зобразив постать незвичайної особистості разом з тією аурою, якою її оточила буйна міфологічна фантазія гуцулів. Хронотоп здобуття інформації про загадкову начальницю змій послужив своєрідним сюжетом белетризованої нарації. У цьому вступі до нарису "Гадєрка" варто згадати й про інші мої зустрічі з непростими, і не тільки на Гуцульщині.

Феномен відьми концентрує у собі мрію людини вийти поза межі можливого з тісного реального світу, що й породило народний химерний роман, любовний роман відьми з чортом, – твориво нескінченне, парадоксальне й пікантне. Від приземленого побуту, від професії доярки чужих корів наша відьма стартує у "примхливих оповіданнях" аж до зір. Цей пракосмонавт згрібає зорі у глечик і зберігає їх під покришкою на полиці. Надто цікавий парубок, котрий заглянув під покришку, був покараний, але не дуже жорстоко: зорі обліпили його голову, і "зореносець" вже не міг їх позбутися до скону (А.Свидницький [1]). "Випадок" не стільки трагічний, як трагікомічний. Та й сама "відьма зла" в українському химерному романі – постать скоріше комічна, ніж істота жахлива. В іншій своїй іпостасі – чарівниці – вона може бути привабливою. "Дівчино-чарівниченько" – таке звертання є компліментом українського парубка своїй коханій, компліментом неможливим у перекладі цієї фраземи-міфологеми російською мовою: "девушка-колдуньица". Коли Пантелеймон Куліш докоряв Богданові Хмельницькому, який, мовляв, "радився із відьмами", то Іван Франко відповів, що то "чей же не провина, а загальна ціха тих віків, – і не такі люди тоді були забобонні" [2, с.167]. Від себе зауважу: добре, що наш гетьман радився з непростими – відьмами, а не палив їх так, як це робили в його час і аж до ХVІІІ-го сторіччя включно в Західній Європі.

Народно-міфологічне уявлення про сувору субординацію відьом своєму диявольському начальству може сприйнятися нині як пародія на централістську систему партійного життя при комуністичному режимі. Партійна дисципліна зобов'язувала відьом прибувати до столиці на шабаш – зліт чи з'їзд, або ж сесію – з таким порядком денним:

1) звіт Центральному комітетові про свою діяльність;

2) перспективи дальшої роботи серед населення;

3) оргіястична частина.

Їздили відьми і в закордонні відрядження чи то для участі у спортзмаганнях, чи в торговельних справах. Запис Лесі Українки:

Ой ти, бабо, ой ти, стара відьмо,

Запрягаймо й їдьмо

За границю по пшеницю... [3, с.102].

За іншими джерелами, на кордоні відьми займалися фехтуванням дерев'яними шаблями. Очевидно, міфологема "границі" символізує "можливість" переходу відьми зі світу реального в ірреальний, потусторонній; перебування її на межі двох світів. Відьма належить до так званих непростих (інакше – земні боги, заставні сили) – людей, які володіють окультними знаннями й спроможні впливати на своє оточення магією слів і чарів: на людей, тварин й атмосферні явища. Їм приписуються зв'язки з нечистою силою. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. народна фантазія заставила навіть чортів адаптуватися до технічного прогресу – дідьки чергують у мороз і спеку на телеграфних стовпах, передаючи телеграми, співпрацюють з маховиками агрегатів індустрії тощо. Відьми спеціалізувалися, так би мовити, у різних галузях народного господарства. За О.Кольберґом, прикарпатські відьми бувають "розмаїтих кондицій": від корів, овець, кіз, свиней, гусей, риби, "від гадинів", бджіл, грибів, а також (за іншими джерелами) від картоплі, яєць, дощу, посухи, морозу, "усякої біди" [4]. Криворівнянська гадєрка була, наприклад, "від гадинів" і від кохання, а її чоловік – від молока.

Ця спеціалізація накреслилася ще в дохристиянський період нашої історії, її задокументували письмові староукраїнські джерела княжої доби у назвах непростих того часу: відьми й відуни, чарівниці й чарівники (чародії), потвори, потворниці й потворники, обавниці й обавники, наїзниці, облакопрогонителі, а також жреці, волхви, баяни, волшебники, кудесники і т.д. Знайдено пряслинце (тягарець, що його прикріпляли до нижньої частини веретена, аби воно жвавіше крутилося) з написом "потворинъ прjсльнъ", але невідомо, чи цей ярлик означав приналежність веретена до відьми, а чи древній жартун-писака кепкував з неї – потвори.

Якщо імена міфологічних божеств (так звана вища міфологія) київського пантеону ідолів часів Володимира Великого назагал блідо відобразились в українському фольклорі, то представники нижчої міфології (демонології) живуть і досі в численних міфологічних легендах. Найдокладніше вивчена демонологія Гуцульщини. Праці В.Гнатюка, В.Шухевича, А.Онищука та ін. дають багату й різноманітну типологію духів, зокрема всюдисущого щезника (чорта), духів лісових і водяних. Сучасна дослідниця міфологічної лексики українських говорів карпатського регіону Наталя Хобзей виявила 40 синонімів назви чорта і 32 найменування різного типу непростих. Вона виокремлює дві групи: 1) назви тих, які, володіючи надприродними властивостями, приносять іншим людям користь; 2) назви непростих, котрі завдають іншим шкоди.

Поділ цей надто умовний, бо одна й та ж непроста особа може належати одночасно і до добротворців, і до злотворців (наприклад, гадєрка). Але нас у даному випадку цікавлять самі назви представників непростих, семантика яких вказує на їх вужчу професію. За Н.Хобзей, до першої групи належать назви, що вживаються на позначення:

а) людини, яка лікує різними немедичними засобами, наприклад: бба, бальник – бальниця, байбрник – байбрниця, гадр – гадрка, знхар – знхарка, примівнк – примівнця та ін.;

б) людина, що може вгадувати минуле й передбачати майбутнє: бла, віжлн – віжлнка, воржка – ворожбт, звіздр, зметлк, картнка, мдрий, розмний та ін.;

в) людина, що вміє керувати градовими хмарами та може їх відвертати: градівнк, градобрник, плантник, тчник, хмрник тощо.

Шкідливі непрості – це босоркня, босоркн, вдьма – відьмк, вовкн, вовкурд, заклтник, лиходйниця, мльфр – мольфрка, тарахтрник, упр – упрка, чарівнк – чарівнця, череднник – череднниця, чинтр – чинтрка та ін. [5]. Крім того, в цьому регіоні є ще верхоблдник – володар зачарованих грошей (інклюзів) та стчник – неперевершений майстер різних робіт.

Що ж до другого й головного заповідника старожитностей – Полісся, то склалося поспішне й апріорне уявлення про нього як про регіон міфологією бідний (Л.Нідерле, К.Мошинський). Цю думку частково спростовують польові матеріали й статті працівників Інституту слов'янознавства Російської АН, а особливо кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського університету та Інституту народознавства НАН України.

За моїми спостереженнями, на Західному Поліссі є сліди вищої міфології, чого немає у Карпатах. Зокрема, свої "автографи" у топонімах та гідронімах залишили такі божества, як Перун, Велес, Стрибог, Мокош, Радогост, Тур, Красная Пані, Мислобог, Яроглав [6]. Записано баладу про Перуна як справедливого суддю й бога покари [7]. О.Цинкаловський, наприклад, у Володимирі-Волинському виявив фрагмент колядки про Велеса [8, с. 227]. На жаль, інтригуюча пісня про Дажбога, який дає соловейкові ключі "зиму замикати, весну одмикати", що увійшла у численні посібники й навіть у російський "Словарь славянских древностей", після нашої перевірки виявилась фальсифікатом волинського фольклориста О.Ф.Ошуркевича. Дружина покійного інформатора, на якого посилається Ошуркевич, письмово засвідчила, що у цій пісні було "Бог", а не "Дажбог". Так послідовно є теж у різних варіантах цієї популярної на Поліссі веснянки.

Loading...

 
 

Цікаве