WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості вираження модальних та емоційних засобів в українських перекладах художніх текстів - Реферат

Особливості вираження модальних та емоційних засобів в українських перекладах художніх текстів - Реферат

Зауважимо, що модальна конструкція умовного способу в МО передається у МП кличною інтонацією та підсилювальною часткою хоч би.

Цікавим є наступний приклад, де питальна конструкція МО трансформується у конструкцію відповіді:

4. A chtela bys mluvit, vid'? [čapek 1956: 397].

4. От бач, доведеться мовчати [Чапек 1978: 237].

В обох мовних конструкціях присутня емоційність, виражена частками та інтонацією іронії.

Третя група реченнєвих конструкцій презентує модальність, виражену запереченням. Заперечення вважають формальним репрезентантом предикативної модальності – найнижчого рівня модальності, де модальність набув вигляду лексичних одиниць [Panevov 1971:115]

1. tak se tm nеmuste zrovna chlubit [Čapek 1956:411].

1. Коли це таке ваше діло, то хвалитись вам нема чим [Чапек 1978:249].

У реченні МО нижча модальна інтенсивність, але вищий ступінь іронії у поєднанні з модальністю, вираженою часткою zrovna (якраз).

У МП модальність передається семантично, без власне модальних засобів, де найважливішу роль відіграють модальні частки та інтонація іронії.

2. Ještě toho nemte dost? [čapek 1956: 415]

2. І ще вам мало? [Чапек 1978:248]

У двох наведених прикладах помічаємо, як знижується модальна інтенсивність, а підвищується емоційність. Виражальні засоби емоційності семантично спрямовані на модальний рівень. Це означає, що питальні конструкції МО та МП акумулюють у собі емоційно-модальну авторську оцінку певної реальності. Це оцінювання, тобто, модальність, підсилюють частки ještě та ще.

Наступні приклади демонструють майстерність перекладача, який знаходить семантично еквівалентні конструкції у МП Але формально-граматичні мовні засоби МО. відрізняються від МП Отже, можна досліджувати потенційність виражальних засобів обох мов.

3. Nikdo přece nemůže brnit matce [čapek 1956: 393].

3. Хто може заборонити матері?

Риторичне запитання МП несе в собі внутрішню модальність. Відповідь на запитання була б такою: Ніхто не може заборонити матері. Ця відповідь є абсолютно адекватною до зразка з МО.

4. Тed se nemůže ani zaznamenat, že jsem byl tak vysoko [čapek 1956: 374].

4. Бо як же тепер установлять, що я піднявся так високо? [Чапек 1978: 217].

Якщо в МО модальність виражена предикативним запереченням, то МП оперує тільки модальними частками, як, же, так, тільки.

5. Heblzn Toni! Ty přece nemůžeš jt [čapek 1956: 400].

Конструкція репрезентує поєднання модальності та емоційності – вершину чуттєвого виявлення мовця – експресивність. Експресивність виражена дієслово blaznit (дуріти).Предикативну модальність виражено модальним словом moсt (могти) з заперечною часткою нета модальною часткою přece (адже).

Зосередимо увагу на українському переклад.

5. Не дурій, Тоні! Адже тебе й не візьмуть до війська [Чапек 1978: 238].

Перше речення є точним перекладом оригіналу. Це є ідентична реченнєва конструкція з кличною інтонацією та експресивно ознакою дієслова дуріти. Друге речення не є формально модальним. Модальність відчувається в контексті, а вказує на неї модальна частка адже.

Останню групу реченнєвих конструкцій трактують як різноманітне неформальне і нетрадиційне вираження модальності як у МО так і у МП.

1. Nu, pravda, m-li někdo pět dět nemus proto ještě bt špatnm vojkem [čapek 1956: 363].

1. Може й так, та коли в когось п'ятеро дітей, це ще не означає, що він повинен бути поганим солдатом, любонько [Чапек 1978: 207].

У цих складних реченнєвих конструкціях МО та МП перша частина речень містить модальність. Її інтенсивність підтримують частки ну, може, nu, pravda. Друга частина речень містить вищий модальний ступінь, виражений у МО модальним словом musеt (мусити), а в МП заперечення конструкцією з модальним словом повинен.

2. Pšš, už se nehadejte a hybaj odtud! [čapek 1956: 359].

2. Тихо! Годі сперечатись і гайда звідси! [Чапек 1978:204].

У МО та МП реченнєві конструкції передають значення модальності через кличну інтонацію та експресивне словосполучення: hybaj odtud та гайда звідси. Такий випадок можна назвати експресивною модальністю. Вигук Pšš перекладено прислівником Тихо!

3. Jen když můžete něco rozbit ![čapek 1956:360].

3. Вам аби щось розбивати![Чапек 1978: 204].

Ці приклади є виявом так званої експресивної модальності. У МО модальність виражає модальне слово moct (могти) та оклична інтонація, а в МП – модальна частка аби й також оклична інтонація.

Виражальні засоби модальності надзвичайно різноманітні – модальні предикати, оцінюючі лексичні засоби, синтактичні конструкції.

Потенційна дієслівна модальність і є власне модальність. Якщо спрямувати трактування модальності до емоційності висловлювання, то розуміємо емоційно оцінюючу модальну позицію, де для її вираження зустрічаємося з лексично-семантичним рівнем висловлювання. Що ж до засобів вираження модальності в чеській та українській мовах, то, окрім модальних слів та дієслівних форм умовного й наказового способу, існують ще лексичні засоби: модальні частки, прислівники, вигуки а також різні реченнєві конструкції (питальні, кличні, безособові, заперечні).

Проблема передачі модального аспекту з МО до МП також полягає в тому, як знайти певну зону, куди ввійде прагматична інформація, відділиться від семантичної [Knittlov 2000:105]. Під час вибору виражальних засобів при стильовому оцінюванні їх функції, необхідно відштовхуватися від розуміння кінцевої мети літературного твору. Маленькі проблеми перекладу треба вирішувати згідно з загальною метою усього тексту. Це означає, що перекладаючи літературний текст, необхідно враховувати мову кожного персонажа, а також підтекст автора, що і є метою усього твору [Knittlov 2000:105].

Література

  1. Семантика та засоби мовної категорії модальності. Київ: Вища школа, 1988.

  2. Виноградов В.В. Очерки по истории русского языка. Москва-Ленинград: 1950.

  3. Грищенко Л. Сучасна українська літературна мова. Київ: Вища школа. 2002.

  4. Akademick mluvnice češtiny 1987: Skladba. Praha: Academia, 1987.

  5. čapek K. Hry. Praha: SPN. 1956. 446 s.

  6. čapek K. Povdky a hry. Lisnyk, J.Prěklad do ukrajinštiny. Kyjiv: 1978. 438 s.

  7. Čechov M. A kolektiv autorů. Čeština: řeč a jazyk. Praha: ISV nkladatelstv. 2000.

  8. čern J. Dějiny lingvistiky. Olomouc: 1996.

  9. Grepl M., Karlik, P.Skladba češtiny. Votobia. 1998.

  10. Knittlov D. K teorii a praxi v překladu. Olomouc: Universita Palackho, 2000. Praha: 1998.

  11. Mrzek R. По поводу объема модальности. Otzky slovansk szntaxe III.Brno:Univerzita J.E.Purkyně. 1973.

  12. Panevov J., Benešov E., Sgall P. Čas a modalita v češtině. Praha: 1971.

Loading...

 
 

Цікаве