WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості вираження модальних та емоційних засобів в українських перекладах художніх текстів - Реферат

Особливості вираження модальних та емоційних засобів в українських перекладах художніх текстів - Реферат

Реферат на тему:

Особливості вираження модальних та емоційних засобів в українських перекладах художніх текстів

Будь-яка національна культура, зокрема й українська, крім внутрішніх джерел свого збагачення, має ще й зовнішні. Літературні переклади збагачують мову так само, як і твори, народжені безпосередньо в даному мовному середовищі. Це відчувається тим сильніше, що важчий для перекладу сам текст, і що майстерніший перекладач.

Цікаво досліджувати тексти на рівні конфронтації, що дає можливість краще зрозуміти формальну, синтаксичну і семантичну структури мови оригіналу (надалі та МО) та мови перекладу (надалі МП).

Сучасна лінгвістика розрізняє в реченні формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний та комунікативний аспекти. Семантико-синтаксична організація речення відрізняється від формально-синтаксичної. Вона стосується відображення предметів і явищ позамовного світу та їх стосунків.[Грищенко 2002:95]

Під поняттям "модальність" перед усім розуміємо лексико-граматичну сферу, але у широкому розумінні до неї залучається усе, що якимось чином співвідноситься з власне семантичним полем, тобто зі знанням слова. Модальність – це категорія значення, яке містить у собі зв'язок дії з реальністю, або відношення мовця до дії. Мовець не тільки передає інформацію адресатові про дійсність, але й виражає своє ставлення та свою оцінку цієї дійсності. Отже, модальність – це взаємопроникнення мовлення та мислення, де мислення опирається на відповідні мовні структури для передачі інформації. [čern 1966 : 444]

Модальність можна вважати вершиною діалектичного поєднання мовлення та мислення. Таке поєднання розпочинається від пізнавальної функції мови і закінчується вираженням думки через сформоване висловлення. Так реалізується найважливіше завдання комунікаційної функції мови – передається інформація від адресата до мовця, тобто реалізується модальність.

В академічній граматиці чеської мови суб'єктивна модальність виділяє ще вольову модальність, яка виражає зацікавлення мовця щодо реалізації дії. Саме вольова модальність має ще підтипи – модальність необхідності, можливості та наміру [Akad mluvn.č. 1987: 278].

Суб'єктивна модальність наближує нас до емоційності, тобто до вираження чуттєвих відносин до дійсності. Емоційне захоплення мовця виявляється у виразній експресії висловлення. Власне експресія висловлення є цілеспрямованою його актуалізація, увиразнення його форми. Але необхідно проводити чітку межу між вираженням емоційності та модальності [Mrzek 1973]. Якщо взяти за основу визначення поняття модальності В.В.Виноградовим, що комунікативно-стилістична категорія модальності використовує будь-які форми, які семантично чи функціонально здатні виражати авторський коментар у процесі мовлення [Виноградов 1950 : 148], то це можна вважати виявом так званої емоційної модальності.

У чеському мовознавстві використовують термін евальваційна модальність, або оцінююча [Grepl, Karlk 1998 : 398]. Зокрема цікавим є трактування евальваційної модальності у книзі М. Чехової та колективу авторів "čeština – řeč a jazyk", де ця модальність об'єднує два відношення мовця до дійсності [čechov 2000: 256].

Насамперед це етичне ставлення мовця до дійсності, який позитивно або негативно оцінює дійсність на підставі загальноприйнятих суспільних норм. У мові трапляються такі вирази лексичного предикату: je dobř, že (це добре, що), je sprvn, že (це годиться, що). Інше ставлення мовця до дійсності виражається через емоційне оцінювання на основі толерування або нетолерування якогось факту: йому щось подобається або ні. Емоційне відношення виражається у мові за допомогою модальних часток: bohudky (дякувати Богові) bohužel (на жаль), naštěst (на щастя) або реченнєвими конструкціями – mrzi mě, že(мені неприємно, що), těšmě, že (мені неприємно, що).

Дуже важко чітко розмежувати категорію модальності та емоційності, адже це мовні категорії, які заповнюють одна одну. На основі аналізу синтаксичних конструкцій можна простежити різноманітні виражальні засоби модальності та емоційності обох мов, оцінюючи потенційність кожної мови зокрема та майстерність перекладача.

Під час аналізу текстів чеською та українсько. мовами виокремилися чотири групи виражальних засобів модальності та емоційності. Приклади наведено в такому порядку: чеський оригінал [čapek 1956], під ним український переклад [Чапек : 1978].

До першої групи належить приклад вираження модальності в чеській мові за допомогою дієслова muset (мусити, бути повинним) у комбінації з інфінітивом.

1. Toni mus bt jin [čapek 1956: 369]

1. Тоні повинен бути інакший. [Чапек 1978: 250]

У чеській мові вольова модальність є проявом необхідності. Формально цю модальність виражає модальне слово muset (мусити)та інфінітів дієслова bt (бути). В українському перекладі маємо однакову семантичну та формальну виражальну характеристику.

2. Hlavně na ruce to mus zbst, člověče [čapek 1956:355].

2. От тільки руки там дуже мерзнуть [Чапек 1978: 200].

У чеській мові модальність виражає безособова конструкція з модальним словом muset, а в українській мові – тільки оцінювальне ставлення мовця без наявності модального слова. Модальна семантика передана конструкцією: mrznou ruce (мерзнутьруки) – nemus to tam bt dobře (там не може бути добре).

3. Muste ji snad mt?[ čapek 1956:378]

3. Хіба вона така необхідна? [čapek 1978: 222]

У МО модальність виражена модальним словом muset (мусити), інфінітивом mit (мати), модальною часткою snad (напевно) та питальною інтонацією.

У МП модальність не виражена власне модальними засобами, але лексичними модальними засобами, а саме модальною часткою хібата модальним прикметником необхідна . У двох мовах зустрічаємося з випадком риторичного запитання. Відповідь на нього в МО могла би бути такою: Přece ji mt nemuste. (Вона вам не конче необхідна.), а в МП – Без неї можна обійтись.

5. Vy dvě dvojčata se muste pořad rvt! [čapek 1956:359]

5. Ви близнюки, як не поб'єтесь то вам і світ не милий! [Чапек 1978: 203]

У МО вольова модальність виражена модальним словом muset (мусити) та інфінітивом дієслова rvt se (битися). Клична інтонація сприяє підсиленню модальності, що ще більш спостерігається у МП Експресія мовця у МП виражена фразеологічною конструкцією: як не поб'єтесь, то вам і світ не милий!

До наступної, другої групи вираження модальності належать граматичні конструкції умовного способу в МО

1.Měl bych si jednou zkusit. [čapek 1956: 352]

1.Треба колись спробувати.[Чапек 1978:197]

Як бачимо, у МП для вираження модальності перекладач використовує власне модальні засоби – модальне слово треба та доконаний вид дієслова спробувати.

2. Myslš, že bych měl pst dl? [čapek 1956: 355]

2. То ти гадаєш, що мені варто писати? [Чапек 1978: 199]

В українському перекладі модальність виражена модальним прислівником варто та інфінітивом писати.

3.Мyslš, že by se něco mohlo stt Tommu nebo Tobě? [čapek 383]

3.Хоч би з Тоні та з тобою лиха не сталося! [Чапек 1978: 224]

Loading...

 
 

Цікаве