WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості функціонування часток в імперативних конструкціях: культурологічний аспект - Реферат

Особливості функціонування часток в імперативних конструкціях: культурологічний аспект - Реферат

Частка БУДЬЛАСКА. Вигукове словосполучення будь ласка у складі імперативних конструкцій функціонує як частка, надаючи імперативу із значенням просьби відтінку пом'якшення та вказує на дотримання мовцем ввічливої тональності спілкування, напр.: –Скажіть, будь ласка, – звернувся він до професора, – ви і є той Славенко, що викладає в інституті біологічну хімію (В. Підмогильний, с. 185).

При вираженні наказу частка будь ласка не пом'якшує імператив, а надає йому додаткового відтінку ввічливості, якого вимагають правила мовленнєвого етикету, напр.: – Давиде Семеновичу, – сказала дівчина зовсім спокійно, – не турбуйте мене, будь ласка, своїми мерзотними листами (В. Підмогильний, с. 308).

При вираженні поради частка будь ласка не використовується.

Частка І. Для підсилення значення імператива, який виражає пораду не виконувати дію, може використовуватись частка і. При заперечному імперативі частка і використовується в тих ситуаціях, коли мовець має на меті переконати адресата в тому, що дія, яку він виконує, є недоцільною і безрезультатною, напр.: І не проси, чоловіче. Хіба вже не видно, що Данилка хтось отак виглядає з ночі, як я тебе колись виглядала. (М. Стельмах, с. 135).

Частка ТАК. Частка так використовується при вираженні імперативом поради, яка є висновком, підсумком попередніх роздумів мовця. Імперативу частка так надає відтінку поради із переконуванням виконувати ту дію, яка на думку мовця, є найдоцільнішою, напр.: Борох. <...> Ви гляньте, прямо – пуля! Цокуль. Так пришли її завтра до мене, я сам з нею побалакаю (І. Карпенко-Карий, с. 41).

Частка Ж (ЖЕ). При вираженні спонукання до дії імператив з часткою ж(же) використовується у тих комунікативних ситуаціях, коли названа дія вже відома адресату з попереднього контексту або є зрозумілою із самої ситуації. Використовується частка ж(же) у ситуаціях очікування виконання дії, яку, на думку мовця, адресат знає, що має виконувати. Імператив у таких ситуаціях набуває відтінку нагадування адресату про очікувану дію. Використовується частка ж(же) тільки при вираженні наказу чи просьби, напр.: Тепер Тетяна Нечипорівна схвилювалась: „Скажи ж мені, що тут сталося!" – скрикнула вона. (В. Підмогильний, с. 87); Цокуль (до адвоката). <...> Та об цім не будемо балакать, я рад, що хоч ви приїхали: кажіть же, чи дознались, відкіля вона, чи є бумага? (І. Карпенко-Карий, с. 14).

Частка ж (же), яка не займає постпозитивного місця відносно імператива, впливає на його значення лише опосередковано.

Так, наприклад, займаючи постпозитивне місце відносно присудка, частка ж (же) надає імперативу значення спонукання до дії, яку адресат може виконати за умови, якщо докладе додаткових зусиль. Використовуючи частку ж (же) після підмета, мовець вказує на те, що виконання дії залежить тільки від адресата, напр.: ...Володимир збиває шапку набакир і спиняє брата: „Миколо, ти ж будь мені молодцем!" (М. Стельмах, с. 46).

Помічено, що частка ж (же) при вираженні спонукання до дії може займати постпозитивне місце відносно прислівника зараз, напр.: – Зараз же припини видачу зерна і зацвяхуй вітряк (М. Стельмах, с. 501).

У таких конструкціях імператив набуває значення категоричного наказу. Адже під впливом частки же прислівник зараз десемантизується і, окрім свого основного значення "віднесення дії до найближчого майбутнього", набуває модального значення наказовості. Слід зазначити, що самостійне вживання прислівника зараз у спонукальній конструкції не впливає на значення імператива, напр.: – Так от, Мирославо Григорівно, довгі думки залиши на осінню ніч, а зараз бери свої речі та й поїдемо (М. Стельмах, с. 42).

Бувають випадки, коли не можна провести чіткої межі між частками і прислівниками, незважаючи на істотні відмінності між ними. "Є ряд прислівників, що в реченні виконують роль часток. Такими, зокрема є прислівники з модальним значенням" [СУЛМ 1969: 512].

Частка ВЖЕ (УЖЕ). Як частка, яка надає імперативу додаткового значення категоричності наказу, може функціонувати прислівник вже (уже). Як правило, цей прислівник переходить у клас часток і модифікує імператив за умови наявності приімперативної частки та, напр.: – Пусти! – Не пущу! – Микулка по голосу не впізнає, а хто це його за очі взяв. – Та пусти вже! (І. Чендей, с. 312).

Імператив може модифікуватися і самостійним вживанням вже(уже) (без препозитивної частки та). У таких випадках імператив вимовляється з інтонацією наказу, а частка вже (уже), яка стоїть у препозиції до нього, надає додаткового значення негайного виконання дії, напр.: – Вгадали, але ніколи не вгадаєте, з ким, – засміялося чадо. – Говори вже (М. Стельмах, с. 114).

Отже, загальне імперативне значення може модифікуватися різними частками. При цьому кожна окремо взята частка надає імперативу певного додаткового значеннєвого відтінку та емоційно-експресивного забарвлення.

Слід відмітити, що ізольований розгляд функціонально-комунікативного навантаження викликаний намаганням осмислити, як модифікує кожна із часток значення імператива. Проте в потоці мовлення імперативне значення модифікується складною комбінацією різних мовних засобів. Один засіб може підсилювати функцію іншого або, навпаки, послаблювати, нейтралізувати. Виявлення цієї складної взаємодії потребує проведення додаткових досліджень.

При цьому слід враховувати, що зв'язок між словами – це не механічне поєднання мовних структурних елементів, а відображення реальних зв'язків і співвідношень навколишнього світу.

Однак це відображення дійсності в мові є не прямим, а здійсненим через призму світобачення нації як біодуховного феномена. Тобто зв'язок між словами у мові – це величина не лише лінгвістична, але й гносеологічна, тому що лежить в основі формування лінгвонаціональної картини світу і є першопочатком формування мови як сакрального явища.

Література

  1. Бережан Л. В. Структура і семантика спонукальних конструкцій. // Структура та семантика мовних одиниць у функціональному аспекті. Чернівці, 1996. С. 117-127.

  2. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1972. 653 с.

  3. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К., 1998. 256 с.

  4. Загнітко А. П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії). К., 1993. 256 с.

  5. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. / За ред. І. К. Білодіда. К., 1969. 583 с..

  6. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). Львів: Місіонер, 2000. 300 с.

  7. Чабатенко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови: Монографія / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 2002. С.308.

* Виділяємо три основні варіантні значення імператива: наказ (імператив із семантичним елементом "мовець вимагає, щоб адресат виконував дію"); просьба (імператив із семантичним елементом "мовець хоче, щоб адресат виконував дію"); порада (імператив із семантичним елементом "мовець вважає доцільним, щоб адресат виконував дію").

Loading...

 
 

Цікаве