WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості функціонування часток в імперативних конструкціях: культурологічний аспект - Реферат

Особливості функціонування часток в імперативних конструкціях: культурологічний аспект - Реферат

Реферат на тему:

Особливості функціонування часток в імперативних конструкціях: культурологічний аспект

Мова як результат і носій культури є ще й самим процесом розвитку культури, її екзистенцією, її виявом, її змістом і формою в плані ідентифікування національної свідомості, створення національного образу навколишнього світу [Федик 2000: 83].

В основі формування лінгвонаціональної картини світу лежить слово як функціональна одиниця, тобто зв'язане слово, яке конкретизується на рівні контексту як результату взаємовпливу різноманітних мовних засобів. Кожен мовний засіб має свої функції, однак саме у сполученні з іншими компонентами він може виражати різні емоційно-експресивні відтінки.

Одним з найуживаніших емоційно-експресивних засобів української мови (особливо розмовного її стилю) є частки. Хоч частки і не беруть участі в побудові основної структури речення, проте вони не є периферійним явищем мовної системи, а належать до основних і абсолютно необхідних засобів мовного спілкування і „виконують важливу модальну роль у складі слова або речення" [СУЛМ 1969: 501; Вихованець 1998: 187].

Емоційно-експресивна функція часток яскраво проявляється у спонукальних конструкціях, зокрема в тих, де основним засобом вираження виступає імператив – форми наказового способу дієслова, того способу, який відзначається експресивністю, ефективністю своїх граматичних значень, у якому експресивні смислові відтінки панують над абстрактними, інтелектуальними значеннями [Виноградов 1972: 469; Загнітко 1993: 205].

Однією з особливостей українського імператива є його тісний зв'язок із частками. Ця лексико-граматична категорія не тільки забезпечує структурну достатність наказових форм (хай(нехай) пише, ідуть), а й посилює їх стилістичну виразність, надає їм різних модально-експресивних відтінків, впливає на їх волюнтативну семантику [Чабаненко 2000: 188; Бережан 1996: 119], тобто модифікує загальне категоріальне значення імператива (пряме волевиявлення мовця відносно виконання названої ним дії).

Функцію модифікаторів значення імператива* можуть виконувати частки НУ, АНУ, ТА, -БО, -НО, БУДЬ ЛАСКА, І, ТАК, Ж(ЖЕ), ВЖЕ(УЖЕ).

Частка НУ.Частка ну надає імперативу відтінку посиленого спонукання до дії. Використовується частка ну при спонуканні до вже відомої, раніше названої мовцем або зрозумілої із конситуації дії, яку адресат не має наміру виконувати. Імперативним конструкціям із загальним значенням наказу частка ну надає категоричного звучання з відтінком поради, напр.: – Ну, веди коні, чого стала? – Тут нема приступу, – каже жінка. – Поведу там, далі (А. Чайковський, с. 78).

Частка ну також надає більшої експресивності і при вираженні імперативом просьби, що надає спонукальному висловлюванню посиленого звучання, напр.: Цокуль (лащиться). Меласю! Ну, не сердься. Ти думаєш я тебе обманюю? Їй-Богу, ні (І. Карпенко-Карий, с. 125).

Висловлюючи пораду, мовець використовує частку ну в тих ситуаціях, коли адресат вагається приступати до виконання відомої йому дії. У таких висловлюваннях частка ну надає імперативу значення спонукання до дії із заохоченням, напр.: – А чи така ваша остання воля? – Така. – Ну, підпишіть! (А. Чайковський, с. 109).

Найвищий ступінь емоційно-експресивного навантаження виражає самостійно вжита частка ну. У таких випадках вона репрезентує еліптичне імперативне речення, зміст якого стає зрозумілим із конситуації, напр.: –Мені не треба нічого... Нам усе дають!.. – То я знаю, що вам усе дають... Але це тобі хочу купити я! Щоб ти мав щось і від мене!.. Візьми собі шоколадку! Ну!.. (І. Чендей, с. 105).

Частка АНУ. Імперативні форми можуть модифікуватися часткою ану. Незважаючи на те, що частка ану є близькою за звучанням до частки ну, вони не є варіантними. Функціонально-комунікативне навантаження цих часток різне.

Як уже зазначалося, частка ну модифікує ті висловлювання, в яких виражається спонукання до дії вже названої мовцем або зрозумілої із конситуації. Частка ану використовується мовцем при спонуканні до дії, яка, як правило, адресату ще не відома. Частка ану використовується тільки при вираженні наказу, в той час, як частка ну функціонує у всіх основних типах спонукальних висловлювань, виражених імперативом (наказ, просьба, порада).

Частка ану надає імперативній конструкції відтінку несподіванки і невимушеності, вказуючи на близькі стосунки учасників комунікативного акту або на намір мовця створити атмосферу таких стосунків. Мовець використовує частку ану мовцем з метою спонукання до негайного виконання дії, але в пом'якшеній, заохочувальній формі, напр.: Ану покажи, що там у тебе... (О. Гончар, с. 98).

Частка ТА. У ситуаціях ухиляння від виконання відомої адресату дії виконується частка та.

При вираженні наказу частка та вносить у значення імператива відтінок емоційності, яка викликана незадоволенням мовця щодо невиконання відомої вже адресату дії, напр.: Та стій же! Стій! – перепинив його Богдан і, шарпнувши уперед, міцно вхопив гевала рукою за його снасті (О. Гончар, с. 68).

Просьба, виражена імперативною конструкцією, до складу якої входить частка та, звучить як вимога, що наближає просьбу до наказу, напр.: Харитина. Підожди мене трошки, я зараз вибіжу. Панас. Та стривай, мені одно слово: ти не бачила мого хазяїна? (І. Карпенко-Карий, с. 75).

При висловлюванні поради частку та мовець використовує в тих ситуаціях, коли адресат хоче виконати певну дію, але не наважується. Частка та надає імперативу значення заохочення, підбадьорювання, напр.: Взяв я сокиру, підбіг, вирубав три кілки, а четвертого підходящого ніяк не найду, бо вже смеркає і сосонки біля мене все якісь криві і низькі. – Та рубай який-небудь, чую раптом над собою голос і, підвівши голову, бачу командира взводу (О. Гончар, с. 38).

При висловлюванні поради імператив може модифікуватися частками ну, та, які поєднуються з підсилювальною часткою і. Такі імперативні висловлювання виражають негативне ставлення мовця до дії, яку хоче виконувати адресат. Використовуючи частки ну, та у поєднанні з і мовець має на меті викликати сумнів адресата у доцільності виконання названої дії, оскільки прямо не може заперечити її виконання, напр.: – <...> Дві [тисячі] берете? – Та що ви, земляк! – всміхається хазяїн і повертається вже зовсім до дядька. – Хіба вже як? У бога теля з'їв, чи що? Узять дві, як до них дають ще сім! – Та й беріть! –Та й візьму! – Та й держіть! – Та й вдержу! (В. Винниченко, с. 135).

Частки -БО, -НО. До складу імперативних конструкцій, які виражають наказ, може входити частка -но, яка приєднується безпосередньо до імператива. Помічено, що частка -но пом'якшує імператив і використовується, як правило, в ситуаціях спілкування, коли мовець і адресат між собою добре знайомі і спілкування є невимушеним, напр.: – Зайди-но, Дмитре, нині до Шевка. Довідайся, чи наша красуня не набрехала чого на мене, – каже Костиха (А. Чайковський, с. 105).

Використовується частка -но не тільки у ситуаціях дійсної невимушеної атмосфери спілкування, але й з метою створення такої атмосфери при вираженні імперативом наказу з відтінком пом'якшення, напр.: Стрункий хлопець нерішуче зупинився між деревами. – Гей, Петре, ходи-но сюди! – Тату, – з серцем потягнула батька за рукав. – Побачим, побачим, який він у тебе (М. Стельмах, с. 207).

Функціонально-комунікативні ознаки частки -бо збігаються з функціонально-комунікативними ознаками частки -но (використовуються у ситуаціях невимушеного спілкування з метою пом'якшення спонукального висловлювання, вираженого імперативом). Частка -бо використовується при вираженні імперативом просьби, в той час як частка -но – наказу, напр.: Харитина. Не знущайся наді мною...Панас. Ні, Харитинко, я не знущаюсь: мені весело на душі. Повеселішай-бо й ти, та ходім додому... (І. Карпенко-Карий, с. 37).

Loading...

 
 

Цікаве