WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структурно-семантичні особливості складносурядних спонукальних речень - Реферат

Структурно-семантичні особливості складносурядних спонукальних речень - Реферат

Реферат на тему:

Структурно-семантичні особливості складносурядних спонукальних речень

У процесі спілкування в мовця відповідно до комунікативних завдань і з метою впливу на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, в яких предикативні частини пов'язані між собою складними семантичними відношеннями. З цією метою він використовує також і речення спонукальної модальності складної формально-граматичної будови.

Прагматичні наміри мовця, зорієнтовані на позитивну результативність акту волевиявлення, можуть реалізуватися щодо різних адресатів, які повинні виконувати (виконати) приписувані їм дії одночасно чи послідовно, або ж передбачати різні спонукувані дії, протиставлені одна одній. Їх вербальне оформлення забезпечують єднальні та зіставно-протиставні складносурядні речення спонукальної модальності. Особливості семантики розділових складносурядних речень суперечать інваріантному комунікативному навантаженню речень спонукальної модальності, бо комунікатор не може одночасно спонукати адресата/адресатів до дій, що за даних конкретних умов взаємовиключаються.

Диференційні ознаки складносурядного речення спонукальної модальності як граматичної одиниці та його підтипів збігаються з диференційними ознаками складносурядного речення розповідної модальності.

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності засвідчені в мовленнєвій практиці нечисленними випадками. Якщо на основі значеннєвих (семантичних) зв'язків між складовими частинами єднальних складносурядних речень розповідної модальності виділяють чотири типи складносурядних речень (єднальні, або власне єднальні; причиново-наслідкові; умовно-наслідкові; результативно-висновкові [Грищенко 1969: 30], то серед складносурядних речень спонукальної модальності виявлені речення аналізованого типу з власне єднальними та умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами.

Єднальніскладносурядні речення спонукальної модальності з власнеєднальними відношеннями між складовими частинами виражають часову послідовність перебігу двох предикативних (динамічних чи статичних) ознак, виконання/невиконання яких приписується різним особам. Наприклад: – От ще чого не вистачало! – промовив Сава Йосипович. – Дай йому якийсь сухар, та нехай одчепиться! <...> (П.Автомонов); – Обшкрябуйся швидше, та їдьмо (О.Гончар); Коли Рамп дізнався, що він сидить уже тижнів зо два в буцегарні, то сказав нехотя: – Дайте потиличника, та нехай собі іде!.. (О.Слісаренко). Наведені приклади, як типові, демонструють двобічний вияв часових відношень між складовими частинами висловлення. Морфологічні репрезентанти предикатів відзначаються однаковим вираженням – формами наказового способу дієслова, однак різними особовими формами, що й становить характерну особливість речень розглядуваного типу. Типовою є двосуб'єктна спонукальна семантика, яка складається із значень імператива адресата (прямого чи опосередкованого) та імператива спільної дії або імператива прямого адресата й імператива опосередкованого адресата.

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з власне єднальними відношеннями можна охарактеризувати як речення закритої структури з позиційно стійкими складовими частинами, оскільки їм притаманна обмеженість сурядного ряду і неможливість трансформації їх складових. Отже, ці висловлення репрезентують семантико-синтаксичну модель типу (!) S1(Vimp) <> S2(Vimp).

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами є такими структурами, в яких перша предикативна частина виражає реальну умову, що передбачає виконання експлікованої в ній спонукуваної дії, а друга предикативна частина вказує на наслідок у разі задоволення умови, тобто позитивного виконання дії, до якої спонукається адресат. Наприклад: – А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У.Самчук); – ...Проведи по ньому смичком – і він заграє, мов перша скрипка! (М.Стельмах). Складові частини умовно-наслідкових єднальних складносурядних речень спонукальної модальності характеризуються позиційною стійкістю і утворюють закритий сурядний ряд. Отже, умовно-наслідкові єднальні складносурядні речення спонукальної модальності є репрезентантами моделі типу [!]S1(Vimp) <> S2(Vf).

Слід зазначити, що у межах цього спостерігається різне вираження предикатів. Предикат першої структурної частини завжди виражається однією з можливих форм наказового способу дієслова переважно доконаного виду, а предикат другої структурної частини – дієсловом у формі дійсного способу (майбутній час) доконаного виду. Наприклад: – Наша сила?.. – Скіф шкребе пальцем у своїй руді борідці. – Як тобі розтовкмачити... – І рішуче додає: – Так тому й бути. Дай мені меч або хоча б акінак, і я тобі покажу, де наша сила (В.Чемерис); – Будеш старатись, сумлінним будеш – ніхто тебе в нас не покривдить, – солоденько обіцяла тим часом Ганна Остапівна. – Дозволь собі цілковиту з нами відвертість, і тобі одразу самому ж стане легше... (О.Гончар).

Зіставно-протиставний тип складносурядних речень спонукальної модальності. Інваріантна семантика – зіставлення або протиставлення двох дій (одна з яких обов'язково спонукальна), виконавцями яких виступають різні особи (мовець і слухач) або певна кількість осіб і слухач або мовець. Наприклад: – Я потім розповім, дядьку Самуїле, а зараз рятуймо Любаву! Ти бачиш – ледве на ногах тримається (В.Малик); – Знайте, сини, що пана Конашевича треба в усьому слухатися, а то прогніваюсь, коли б на вас пожалувався. Від завтра розпочнеться наука, а тепер можете відійти (А.Чайковський).

У межах загального зіставно-протиставного відношення спонукальних речень функціонують такі різновиди: власне зіставний, зіставно-наслідковий і власне протиставний.

Кожний з різновидів зіставно-протиставних складносурядних речень спонукальної модальності характеризується деяким набором формально-граматичних, семантичних і структурних особливостей.

Зіставні складносурядні речення спонукальної модальності. Серед різновидів зіставного значення, які виділяють мовознавці [Грищенко, 2000, Попова 1950 і інші], із спонукальним значенням у сучасній українській мові вживаються складносурядні речення, складові частини яких поєднуються на основі розподільно-зіставних та зіставно-наслідкових відношень. Це, на нашу думку, пояснюється умовами функціонування спонукальних речень і лексико-граматичним наповненням їх складових частин.

Спонукальні зіставні складносурядні речення інформують адресатів про дії, які повинні бути зреалізовані і які при тому не протиставляються одна одній. На перший план виступає значення розподільності. Наприклад: – Сідай коло вікна з моєю рушницею, а я з обрізом ляжу на балконі, – сказала вона (О.Слісаренко); Навперебій розказали про свою біду. – Гаразд, – сказав дільничий, натягуючи на волохаті ноги казенні штани. – Йдіть до контори, а я переснідаю та й прийду (Ю.Збанацький). Розподіл дій між учасниками акту волевиявлення відбувається в межах однієї ситуації і стосується тільки одного, визначеного мовцем явища або конкретного перебігу подій.

Loading...

 
 

Цікаве