WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах - Реферат

Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах - Реферат

  • значень підмета і присудка: Помічник – як коневі заєць (3: 724), Горобець - велика птиця! (3: 731);

  • на алогізмі присудка та об'єктного поширювача: Ганяється за комаром з сокирою (3: 489), Вхопив шилом патоки (3: 528), Пісок решетом збирає (3: 721);

  • відношень між двома об'єктними поширювачами: Купили хрону до лимону (3: 657), Ухопив місяць зубами (3: 742), Піймав двох зайців за одне вухо (3: 721), Хоч куліш виделкою (3: 744), Побили кішку мишачі сльози (3: 722);

  • підмета, присудка та додатків: Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали (3: 678);

  • присудка та обставинного поширювача причини: Ситий від крупи, п'яний від води (3: 633), Аж скриня тріщить з наготи (3: 646);

  • між присудком, обставинним поширювачем мети та об'єктним поширювачем: Пішов собакам сіно косить (3: 722), Дали полизати меду через скло (3: 296).

Подібний алогізм семантико-синтаксичних відношень, що служать основою для створення іронічного контексту, спостерігаємо і на рівні складного речення:

  • складносурядного з зіставними відношеннями: Погнавсь за зайцем, та коневі голову зламав (3: 723), Пошила баба кожуха, та вовна заважає (3: 725); Роботи багато, а пір'я як у горобця (3: 729).

  • складнопідрядних речень з підрядними частинами умови: Лови вітер корзиною, якщо решето в тебе мале (3: 495), мети: Товчу воду в ступі, щоб збити масло (3: 737), Поведу я коровку до вовка, щоб не боліла головка (3: 722); часу: Привів коня кувати, коли кузня згоріла (3: 726), причини: У ліс не по рибу, бо саме раків захотілося (3: 740); місця: Лови рибку, де лопух росте (3: 495); з'ясувальними: Аж на небі чути, як мурашки кашляють (3: 646), означальними: Химині кури, що пішли в чергу недоєні (3: 743), Така благодать, що й світу Божого не видать (3: 65).

  • складних безсполучникових речень, в яких друга частина є коментувальною: Стече став – болото буде: ото продаватимемо! (3: 734), Попав пальцем в небо: стріляй далі! (3: 463); причиновоюРоздайся, море: жаба лізе (3: 729), роз'яснювальною: Рік поганий: кури не дояться (3: 61), Добра каша: крупина за крупиною ганяється з дрючиною (3: 653).

Вживаються такі вислови і для пом'якшення такого негативного сприйняття через іронізування над співрозмовником чи самоіронію. Характерним є використання висловів з алогізмами і для характеристики нереальних речей та іронізування над співрозмовниками, що їх стверджують.

Подібним до алогічного зіставлення незіставлюваного в об'єктивній дійсності є іронічний парадокс. Узагалі, мовний парадокс, за визначенням Л.Шевченко, – це контекстні форми реалізації непоєднуваних a priori явищ [Шевченко 2001: 15]. Особливою рисою, яка позначає парадокс, є наявність в одній реченнєвій структурі власне чи контекстуальних антонімів для загострення іронічного ефекту. Антонімічне протиставлення створює оксиморон як основу іронічного парадоксу. Протиставлятися можуть як лексеми, що належать до однієї частини мови, як-от: Закінчив роботу: залишилися лиш краї та середина (3: 618), Ведмедя зробили пасічником (3: 677), Плив, плив, та на березі втонув(3: 722),Найміть мене обідати (3: 552), або протиставлення різних частин мови, як наприклад, іменник – дієслово: Присягалися сліпці, що своїми очима бачили(3: 601), Лякали щуку, що в озері її топити будуть (3: 450); іменник – прикметник: Циганський піт напав (3: 73), Захотіли печеного льоду (3: 674); прикметник – дієслово: Така хата тепла, що потієш, дрижачи (3: 735). Часом одному слову може протиставлятись ціле словосполучення: Дала бджола меду – аж пику скривило (3: 686), Йому в роботі руки заважають (3: 621) або ж частини складного речення: Душа міру знає: вип'є та й лежить (3: 690).

Такі іронічні парадокси та зіставлення в одному контексті непоєднуваних слів та виразів мовці використовують здебільшого з метою підкреслення негативної ознаки в дотепний іронічний спосіб. Найчастіше зазначені вислови вживаються для власне іронічної насмішки, як-от вислів Привів коня кувати, коли кузня згоріла (3: 726) вжито для іронізування над людиною, яка завжди запізнюється; вираз Так жінку бив, що сам насилу втік (3: 735) використовують, коли іронізують над хвальком, який сам не пам'ятає, де правда, де брехня, а вислів Оце вшив: два чоботи на одну руку (3: 719) виражає іронію над нікудишнім кравцем. Важливу роль у висловлюваннях такого типу відіграє також імпліцитне протиставлення асоціативних зв'язків (типу: чоботи – ноги, а вшито на руки).

Приказки та прислів'я надзвичайно сприяють створенню іронічного ефекту в мовленні, оскільки вони посилюють значення вислову через зіставлення зображуваного з тим конкретним образом і узагальненим глибоким змістом, яким володіє більшість таких висловів. Значення цих засобів створення іронічного буває різним в залежності від того образу, який зосереджує в собі приказка, і від специфіки зображуваного. Вони виражають і несумісність дій, і узагальнення, і недоречність, і просту констатацію факту, і міру вияву дії. Сила іронії залежить від співвідношення семантичної сили приказки чи прислів'я і характеру зображуваного, від ступеня відповідності між ними.

Оскільки іронічне зображення передбачає іронічну ситуацію, в якій поєднується вияв ставлення й автора, і реципієнта до зображуваного, дослідження його пов'язане з прагматикою мовлення, а також з категорією модальності, зокрема, суб'єктивно-оцінної. Іронічна оцінка як вияв модальності має місце в досліджуваних жанрах українського фольклору. Проте виражено її не прямо, а у формі антифразису. У контексті того чи іншого висловлювання емоційно-експресивні вирази або виявляють пряму денотативну співвіднесеність з ситуацією дійсності, або така денотативна співвіднесеність приглушується і на перший план виступають емоційно-оцінні конотації.

При антифразисному вживанні в складному реченні зміст предикативних одиниць вступає в антонімічні асоціативні відношення (з попередньою чи наступною частиною фрази), у результаті чого створюється неочікуваний іронічний ефект, а пряме значення відходить на задній план чи й стирається взагалі. Наприклад, у складнопідрядних реченнях з корелятивним зв'язком виділяється група так званих займенниково-ототожнювальних речень з предметним, означальним чи локальним значенням. Особливістю цих речень є те, що опорне слово-корелят той, такий, так і под. наповнюється змістом підрядної частини, утворюючи загальний інформаційний смисл складного висловлення. У реченнях з іронічним значенням створюється невідповідність характеристики суб'єкта дії головної частини з наповненням корелята, що в даному реченні виступає предикатом – такий, як-от: Такий багач, що костюм рипить, а в животі булькотить (3: 666), Кравець такий, що тільки мішки вміє шити (3: 702).

Loading...

 
 

Цікаве