WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах - Реферат

Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах - Реферат

Реферат на тему:

Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах

Феномен комічного в цілому, й іронічного зокрема, в мові й мовленні по-різному сприймають та неоднозначно трактують. Відмінності можуть мати індивідуальний, соціально-груповий чи національний характер, і зумовлюються вони як національно-психологічними, так і власне мовними факторами.

Способи творення іронічного мають у кожній мові свою специфіку. Вони складають один із суттєвих аспектів характеристики стилістичної системи національної мови. Особливо важливою у створенні комічного, а також іронічного ефекту, є закладена в мовних засобах лінгвокраїнознавча інформація, адже комічне завжди національно забарвлене, має національно-неповторну форму, а його своєрідність історично змінна, що яскраво відображено в мовній системі.

Дослідження способів вираження комічного та його різновидів на різних мовних рівнях було і залишається актуальною проблемою різних галузей філологічних наук – комунікативного синтаксису, текстолінгвістики, лінгвостилістики, прагматики. У цьому контексті значної актуальності набуває аналіз мовних способів реалізації іронії в українських фольклорних жанрах.

Мовні засоби іронії в структурі художнього тексту привертали увагу багатьох дослідників, зокрема таких, як А.Щербина [Щербина 1963], С.Походня [Походня 1989], Білодід Ю.І. [Білодід 1981]. Дослідники аналізували мовний інвентар письменників, які творили в сатирично-іронічному руслі, визначали й узагальнювали теоретичні аспекти проблеми. Дослідники О.Шонь [Шонь 2003] та Н.Ланчуковська [Ланчуковська 2002] розглянули мовностилістичні засоби реалізації та прагматичний аспект інтонації іронії в англомовних текстах.

Мета нашої наукової розвідки – охарактеризувати синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах, а також проаналізувати контекстуальні умови вияву іронії в структурі народних прислів'їв та приказок.

Відповідно до мети спробуємо розв'язати такі завдання:

  • визначити сутність категорії іронії та умови створення іронічних колоритів у структурі народних прислів'їв та приказок;

  • розглянути особливості функціонування народних іронічних висловів з різною семантикою;

  • проаналізувати такі синтаксичні засоби іронії, як „іронічний парадокс", „антифразисні висловлювання" та ін.

На думку багатьох дослідників, ментальність українців вирізняється емоційно-почуттєвим характером. „Висока українська емоційність, чутливість та ліризм, що виявляється в естетизмі українського життя і обрядовості, в артистизмі, у прославленій пісенності, у своєрідному м'якому гуморі тощо – це дар Божий, що визначає людність основою творчості," – зауважує В.Храмова [Храмова 1992: 3].

Найяскравішим відображенням української ментальності є усна народна творчість, зокрема, приказки та прислів'я – прекрасний засіб висловити думку коротко, але з величезним емоційним і змістовим потенціалом. Значна кількість українських народних прислів'їв та приказок має виразний гумористичний, саркастичний, а також іронічний колорит. Українці щедро використовують як в усному, так і в писемному мовленні цей конденсований вид народної поезії, щоб передати власні думки в дотепний спосіб. Національна своєрідність культури кожного народу, як відомо, полягає не тільки в його одязі або кухні, а й у манері розуміти і сприймати певні речі. Ця манера виразно та рельєфно виявляється і в національно забарвлених формах комізму, і в мовних засобах створення комічного ефекту, але найчастіше – для гумористично-іронічного виявлення того чи іншого явища.

При всій різноманітності теорій категорії комічного зазначимо, що справжнім зразкам іронічного колориту властиве відображення суперечностей в особливо гострій формі. Той, хто використовує цей потужний засіб впливу (іронію) на співрозмовника, тонко і чутливо реагує на все негативно-неприйнятне, відчуває і підкреслює диспропорцію між явищами потворними та естетичним ідеалом прекрасного.

Досить влучно щодо засобів творення іронії висловився Ю.І.Білодід, відзначивши їх роль для відповідного колориту усього тексту: „Добираючи лексику, що належить до різних і часто непоєднуваних лексико-тематичних груп і, створюючи з її допомогою яскраві стилістичні прийоми, автор досягає і збільшує експресивність тексту (її наростання підвищується залежно від ступеня віддаленості предметно-смислових сфер), задає загальний іронічний тон усьому творові" [Білодід 1981: 71]. Такий же висновок можемо зробити і про усне розмовне мовлення, адже чим більше насичене воно дотепними асоціаціями, іронічними оцінками, скептичним ставленням до здавалося б абсолютно негативних речей, тим багатшим є внутрішній світ мовців, тим ширшим є діапазон їх творчого мислення.

"Основним принципом створення іронії як однієї з форм комічного виступає значеннєва невідповідність, відхилення від так званого „принципу кооперації", – зазначає Н.Ланчуковська [Ланчуковська 2002: 7]. Іронічна невідповідність створює специфічну оцінну модальність суб'єктивного характеру. Відносини між учасниками комунікативного акту, їхнє ставлення до означення явищ дійсності за допомогою номінативних знаків, побудованих на принципі своєрідної словесної гри, функціонують для створення певних семантико-стилістичних колоритів. „Ігровий простір робить іронічне висловлювання відокремленим у мовленнєвому потоці, утворюючи так звані мікротексти, які характеризуються цілісністю, закінченістю вираження думки й особливою значеннєвою організацією". Має рацію Н.Ланчуковська, що під час виголошення іронічного мікротексту суб'єкт своєрідно програмує вплив на співрозмовника.

Таким викінченим мікротекстом можна вважати, зокрема, прислів'я і приказки, марковані іронічним значенням, оскільки в більшості випадків, коли їх вжито для вираження іронічного ставлення мовця до об'єктів чи явищ дійсності, ці вислови цілком або частково позбавлені власного змісту. У цьому випадку прислів'я і приказки перетворюються на знак певної ситуації (ситуації іронізування) і порушують правила комунікативного поводження своєю приналежністю до інших умов.

Іронічні висловлювання – це висловлювання з небуквальним змістом, що є непрямими мовленнєвими актами з емоційною складовою. Прислів'я і приказки з іронічним значенням як різновид таких висловлювань містять в собі ще більшу емоційну навантаженість, оскільки думки у них передано в дотепний спосіб. За визначенням А.Щербини, "дотепна концентрована іронія" – це діалектична єдність трьох компонентів: змісту думки, форми думки і словесної оболонки. Остання є „тілесною формою" існування для перших. Співвідношення і взаємозв'язок усіх компонентів підкоряється діалектичному закону „єдності і боротьби змісту і форми" [Щербина 1963: 64].

Серед способів реалізації дотепної іронії в структурі прислів'їв і приказок можемо визначити наступні: поєднування звичайно незіставлювальних понять та явищ, що створює алогічне сприйняття вислову, іронічний парадокс, оцінні антифразисні висловлювання, або ж поєднування повідомлень про ситуації дійсності з алогічністю зіставлення (стверджувально-заперечними чи заперечно-стверджувальними відношеннями).

Логічне в мисленні, а разом з тим і в мовленні, – це правильний зв'язок і необхідний розвиток думок. Порушення ж освячених віковими традиціями висновків із практичної діяльності людини, які, однак, не приводять до виникнення в читача або слухача почуття трагічності, непереборності тих наслідків, що з'являються в результаті алогічності явища чи процесу, і можуть викликати іронічний ефект [Шкляревський 1962: 277].

Іронічне поєднування незіставних понять та явищ у структурі одного речення посідає значне місце серед іронічних алогізмів, поширених у фольклорних українських жанрах. Ми зафіксували чимало прикладів алогічного іронічного зіставлення незіставлюваного для імпіцитного вираження негативних явищ, висловлені різними за структурою реченнями. Наприклад: прості речення, побудовані на алогізмі:

Loading...

 
 

Цікаве