WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. - Реферат

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. - Реферат

Щодо слова польза, то в значенні 'допомога, підмога, підтримка' у старослов'янській мові воно вживалося швидше оказіонально. Основне його значення тут було 'зиск, вигода, користь': „пріємл@штєі бо достоіно чьсть польз@ ім@тъ" (Хорватія XI ст. / [Cloz 8a 39 / SStsl Z. 27 145]). З цією ж семантикою лексема функціонувала у церковнослов'янській [Словарь церковно-словянского... 1847 : 323] і києворуській мовах (пор. польза = пльза = плъза = полза 'користь; вигода' [Срезневський 1893-1895 : 1149]. Отже, в церковнослов'янському тексті творів Д.Наливайка церковнослов'янізм плъза зі значенням 'допомога, підмога, підтримка' – оказіональне вживання.

Українські пам'ятки актової мови лексему польза не засвідчують. Але, подібно як його однокореневе слово пользовати, аналізована лексема продовжує функціонувати в українській літературній мові XVI–XVII ст., напевно, під впливом церковнослов'янської мови. Як свідчить матеріал Картотеки „Словника української мови XVІ - перш. пол. XVІІ ст.", в українській мові XVI – XVII ст. слово польза зі значенням 'допомога, підмога, підтримка' не вживається. Його семантика залишається сталою – 'зиск, вигода, користь': „Потщахо(м) сj вышє сили нашєj послuжити цє(р)кви хвh, во ωбщuю по(л)зu родu нашємu братїи нашєй" [Львів, 1593 ЛСБ 129, 1, 231]1. Щоправда, така велика перерва у функціонуванні помітно відобразилася на аналізованій лексемі. Як свідчить історичний матеріал, слово польза вийшло із активного словника, його витіснила праслов'янська лексема користь (псл. koristь (koristъ, korystь) [ЕСУМ : 19] та полонізмом пожитокъ (пор. у польській мові XV ст. pożytek 'користь, зиск, дохід' [Słownik staropolski : 565]), що зумовило випадки пояснення першого через два останні навіть у творах І.Вишенського: „Пытаю тя убо, кая польза кому альбо пожиток или корысть, или хвала богу от погибели и пакости с многими?" [1615-1616, Виш.Поз.мысл. 242]. Відмітимо, що у значенні 'зиск, вигода, користь' як у творах Д.Наливайка, так і в інших пам'ятках цього періоду (хоча й рідко) документується ще лексема цнота: „Роздhлъ пєрвый, ω цнотh наоукъ" [Тест. 1607 : 124]; „Если ,.. покой костела ... умоцнять ... тогды оплата и цнота великая будетъ" [1597 Вільна, РИБ XIX 206], що є одним із доказів правильності нашої семантизації слова цнота у аналізованому тексті, адже значення 'допомога, підмога, підтримка' є відтінком значення 'зиск, вигода, користь'.

Щодо семеми 'зиск, вигода, користь', то в семантичній структурі полонізма цнота вона витворилася вже на українському мовному ґрунті, оскільки в польських пам'ятках XIV–XVI ст. лексема цнота чи її однокореневі з такою семантикою не зафіксовані. Про те, що в українській мові цього періоду слово цнота могло вживатися у значенні 'зиск, вигода, користь' свідчить однокоренева лексема цнотливий, оскільки вона була синонімом питомої лексеми добрий з семантикою 'корисний ' [ССУМ ХІV – ХV : 309] (семема витворилася на власне українському мовному грунті, пам'ятки XI –XIV ст. цього значення у семантичній структурі слова добрий не фіксують [Словарь древнерусского... 1990 : 14-15]) та синонімом полонізмів uжитєчний, пожиточний з аналогічним значенням (пор. у польській мові XV ст. pożytek 'користь, зиск, дохід' [Słownik staropolski... : 565]): „Добродhтєлный: цнотливый: цный: албо добрый, uчтивый, почєсный, пєнькный, вдjчный, uжитєчны(й), албо &сный" [1627 Київ, ЛБ 30]. З огляду на останній факт, наведемо фрагмент з пам'ятки Д.Наливайка: „пожиточныхъ товарышовъ товарыство, ω(т) цно(т) и оумыслu добровольного єстъ прихилно тобh" [Тест.1607 : 136], – де іменник товариш містить біля себе атрибутив пожиточный у значенні 'корисний' тобто 'товариш, який завжди готовий допомогти'. Порівняйте цитований вище фрагмент: „товарыскоє и цноты и шкоды скоут'комъ досвhдчимо" [3, с. 163], – у якому словосполучення „товарыска цнота" перекладаємо як 'товариська допомога'. Отже, слова пожиточный і цнота перебувають в одному семантичному полі, що є ще одним доказом правильності семантизації лексеми цнота як 'допомога, підмога, підтримка' у пам'ятці Д.Наливайка.

Отже, проаналізований матеріал дає змогу зробити наступні висновки. Полонізм цнота, який увійшов у словникову систему української літературної мови XV ст., у наступному періоді функціонування української мови розбудовує свою семантичну структуру за рахунок власне української семеми 'зиск, вигода, користь' та її відтінку 'допомога, підмога, підтримка'. Щоправда, слово цнота у пам'ятках XVI–XVII ст. із семантикою 'зиск, вигода, користь' рідковживане, а у значенні 'допомога, підмога, підтримка' виявлене лише у творах Д.Наливайка, тому можемо говорити про авторське використання цієї лексеми у такій мовній ситуації.

Подібно і відповідник слова цнота у церковнослов'янській частині творів Д.Наливайка – плъза – зі значенням 'допомога, підмога, підтримка' використовував у церковнослов'янській мові дуже рідко, незважаючи на те, що лексема з цією семантикою документується ще у пам'ятках старослов'янської мови.

Література

  1. Етимологічний словник української мови. К., 1989. Т ІІІ.

  2. Історія української мови (Лексика і фразеологія). К., 1983.

  3. Тест. - Тєстамєнтъ в христh побожного и славного монархи свhта Василїj цєсара кгрєцкого до сна своєго южъ коронованого Льва филозофа дhдича и цєсара тогожъ цєсарства. // Лhкарство на спалый оумыслъ чоловhчїй а особливє на затвєрдhлыє срдца людскіє завєдєныє свhтомъ альбо якими грhхами бжствєннаго іанна златоустаго до Fєдора мниха... Острог, 1607. С. .124-178. Зберігається у фондах Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника АН України, шифр СТ 216.

  4. Словарь древнерусского языка (XI-XIY вв.). Москва, 1990. Т. 3.

  5. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. СПб., 1893-1895. Т. ІІ.

  6. Словник староукраїнської мови XIY–XY ст. К., 1977. Т І.

  7. Словник староукраїнської мови XIY–XY ст. К., 1978. Т ІІ.

  8. Словарь церковно-славянского и русского языка. / составленный вторым отделением Академии наук. Спб., 1847. Т. III.

  9. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М., 1971. Т. ІІІ.

  10. Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., 1970.

  11. Słownik staropolski. Wrocław – Warszawa – Krakw – Gdańsk, 1971. T. VI.

  12. Slovnik jazyka staroslovnskho. Praha, 1975. Z.27.

Loading...

 
 

Цікаве