WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. - Реферат

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. - Реферат

Реферат на тему:

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнотав українській лексиці поч. XVII ст.

У XVI–XVII ст. словник української мови поповнюється великою кількістю запозичень з інших слов'янських мов – особливо польської та чеської, що яскраво відображено у творах Д.Наливайка – визначного діяча Острозької академії. Серед запозичених слов'янізмів, що функціонують у творах Д.Наливайка, на особливу увагу заслуговує лексема цнотаз огляду на те, що з величезної кількості запозичень, які характеризують міжлюдські стосунки з аксіологічним наповненням, більшість виражають негативну оцінку, а вказане слово містить оцінку позитивну, а також з огляду на її великий семантичний об'єм.

Декілька слів скажемо про особливості творів Д.Наливайка, оскільки їх побудова зумовлює специфіку аналізу матеріалу. Майже усі написані українською мовою тексти, супроводжуються аналогічними текстами, написаними церковнослов'янською мовою. Фактично, ці церковнослов'янські частини є текстами, які перекладені українською мовою. Тому, для правильної семантизації лексеми в українській частині завжди беремо до уваги її відповідник у церковнослов'янській частині.

Лексема цнота вперше документується в українських пам'ятках ділової мови з XV ст. Автори „Словника староукраїнської мови XIV–XV ст." уважають, що лексема в українську мову потрапила з польської [СУМ XIV-XV : 527].

У діловій мові функціонує лише форма pluralia tantum – цноти. Семантична вартість цього слова вже в українських пам'ятках XV ст. була велика. Тут ним виражалося абстрактне поняття 'доброчесність, чеснота', яке містило в собі комплекс позитивних рис: моральних та інтелектуальних, знатне походження і т.д. У пам'ятках XVI–XVII ст. лексема розбудувала свою семантичну структуру. Розглянемо лише одне значення, що увійшло в цей період до семантичної структури вказаного слова, а саме 'зиск, вигода користь', а також його відтінок 'допомога, підмога, підтримка', що засвідчений у мові творів Д.Наливайка.

У творах Д.Наливайка лексему цнота у значенні 'допомога, підмога, підтримка' вжито один раз: „Пєрєставай с тыми, которыє нє всє що ко(л)вєкъ чинишъ хвалjтъ ... абовh(м) нє на ты(х) пристоитъ которыє хитрє похлhбоую(т), алє которыє при&зливє слоужа(т), пєрєставати завшє. бо кг(д)ы товарыскоє и цноты и шкоды скоут'комъ досвhдчимо, // ω(т) ωвого жъ выстєрhгаймосj, а зъ ωвымъ пєрєставаймо" [Тест. 1607 :163-164].

Відповідником до слова цнота в церковнослов'янському тексті є церковнослов'янізм плъза (пор. polьga; полаб. p'lga 'користь', рос. діал. польга, укр. пільга 'полегшення, заспокоєння' – твердийз пояснюється впливом старослов'янської мови [Історія 1983: 46; Фасмер 1971 : 321; Цыганенко 1970 : 356]) з аналогічною семантикою: „Похвалjй соущихъ с тобою, нє ижє всj творимаj тобою хвалjщихъ ... яко нє подобаєтъ ижє хитростїю ласкающимъ, но ижє съ прїjзнїю слоужащимъ внимати пр(с)но. дроужнhй жє плъзh пакости ωпасно въ искоусh бывъ, // ωвого оубо ω(т)бhгнємъ, ωвого жє притjжимъ" [Тест. 1607 :162 зв.-163 зв. ].

Як свідчить історичний матеріал, значення 'допомога, підмога, підтримка' в семантичній структурі лексеми цнота є характерним саме для творів Д.Наливайка. Таке твердження висуваємо на підставі того, що у польських пам'ятках XIV-XVI ст. як і в українських пам'ятках XVI - XVII ст. лексеми цнота чи її однокореневих з такою семантикою не зафіксовано. Оскільки не виявлено інших випадків функціонування цього слова зі значенням 'допомога, підмога, підтримка' як у пам'ятках Д.Наливайка, так і у пам'ятках інших авторів, може виникати сумнів щодо правильності такої семантизації. Проте церковнослов'янський відповідник плъза є доказом того, що вживання лексема цнота вживається саме з вказаним значення. Спробуємо це обґрунтувати.

Як уже зазначалося, у церковнослов'янському тексті слову цнота відповідає слово плъза (ця фонетична форма засвідчена лише у творах Д.Наливайка). Незважаючи на те, що жодне лексикографічне джерело не семантизує лексему польза зі значенням 'допомога, підмога, підтримка', уважаємо, що така семантика, можливо оказіонально, була властива цьому слову ще в старослов'янській мові. Висуваємо таке твердження на основі наступного фрагменту пам'яток, які документують синонімічні відношення слів пользапользовати у значенні 'допомога' - 'допомагати' („Slovnik jazyka staroslovnskho" дані значення не виділяє): „ащє обрhза~тє сj, х(ристо)съ вамь ни въ коуюжє пользоу~ть" (Русь XII [G 5/2 Christ / SStsl Z.27 146]); у болгарській старослов'янській пам'ятці XII ст. і у сербській старослов'янській пам'ятці XIV ст. читаємо: „ни въ к@j жє полъз@ єстъ" [Slepč Šiš / SStsl Z.27 146].

Те, що дієслово пользовати в старослов'янській мові вступало у синонімічні відношення з іменником польза [Slovnik jazyka starosl. : 146] дає змогу їх подібно семантизувати, а, отже, дає змогу відчитати лексему польза у значенні 'допомога, підмога, підтримка' і перекласти наведений старослов'янський текст так: „не буде вам ніякої допомоги від Христа". Фрагменти ці сучасні богослови перекладають так: „коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе" (Галат 5/2); „если вы обрезываетесь, не будет вам никакой пользы от Христа" (Галат. 5/2). Збереження слова польза в сучасних російських євангельських текстах зумовлена тим, що у російській мові ця лексема функціонує дотепер.

Щоб переконатися у правильності перекладу, розглянемо детальніше синонімічний ряд пользовати – польза в діахронії. Щодо лексеми даного синонімічного ряду пользовати, то з семантикою 'робити добро, допомагати' вона послідовно документується як у старослов'янських, так і в українських пам'ятках XI – XII ст. Зокрема, і одному із творів києворуського періоду читаємо: „При печали достоино дроугоу пользовати" [Пчел. И. Публ. б. л. 59 / Срезн ІІ 1150]. В українській актовій мові слово це не засвідчене (що є доказом церковнослов'янського походження лексеми в українській мові), проте використання його зі значенням 'робити добро, допомагати' в українських пам'ятках XVI – XVII ст. вказує на можливість безперервного функціонування аналізованого слова в якомусь зі стилів української мови, перш за все в мові церкви. На таке припущення наштовхує той факт, що документується воно у XVI – XVII ст. рідко і, як правило, у творах І.Вишенського, для якого церковнослов'янська мова була зразком високого стилю, тому і вплив її на мову автора закономірний: „А паче же и Лествинник ... молвит: ... и нижь родителная любовь, нижь дружняя приязнь и память или общая польза да тя не привлечет и понудит, в еже посhщати или ползовати кого возвращением в мир" [1615-1615, Виш.Поз.мисл., 242]; „Не дивуйся тому и не соблажняйся, возлюбленный брате, православный християнине, было то прежде, есть и будет. А до того, правду хотячи почтити, а похлhбству мhсце не дати, нhсть у нашее руским и в дружествh стояти и нhсть от кого пользовати, и не чюдо, что и вси не отступят" [1608 - 1609, Виш.Зач. 200].

Loading...

 
 

Цікаве