WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та надсянських говірках - Реферат

Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та надсянських говірках - Реферат

Хлопця, який на запрошення молодого бере участь у весільному обряді, в усіх обстежених говірках називають д'ружба, а незаміжню учасницю весілля, родичку або подругу молодої – д'ружшка, д'рушка, незаміжню учасницю весілля з боку молодого – с'вашка. Ці лексеми поширені в інших говорах української мови .

У Новосілках Буського р-ну виявлено семантичний діалектизм хоу'рунжиǐ

[коу'ли поучие'найут 'нести соу'рочку в'ідт моулоу'дойі доу моулоу'дого / і'дут друш'к'и в'ідт моулоу'дойі / друж'би в'ідт моулоу'дойі / д′і'воч'і друж'би / йіх назее'вайут хоу'рунж'і]. Інформатор тлумачить це слово словосполученням "дівочий дружба". Ця лексема відома в літературній мові зі значенням "прапороносець, особа, що носила прапор або корогву війська [СУМ XI, 131].

У селі Градівці Городоцького р-ну вживається семантичний діалектизм бу'йари ['були бу'йари / 'булоу ш'тири бу'йари / 'несли доу мулу'догоу / йак ǐшла за неи'в'істку / пеи'рину / п'р′есниец″у / п'р′ели ку'лис″ / п'р′есниец″а та'ка 'була]. Із контексту видно, що це хлопці, які несли придане малодої до молодого. За даними ЕСУМ [I, 241], загальноприйнятої етимології цього слова немає, найчастіше воно виводилось від дтюрк. вai "знатний, багатий". Зауважимо, що в досліджуваних говірках ці слова переважно вживають у формі множини: хоу'рунж'і, бу'йари.

У більшості обстежених говірок уживаються фонетичні варіанти-словосполучення п'іс'ланц′і доумоулоу'догоу( Кмн, Ндч, НК, НС, Пбж ), поус'ланц′і доу моулоу'догоу (Вжм, Гр, Дбр, НК, Рч, Ттр ). Назва п'іс'ланц′і є віддієслівним іменником, мотивованим словом п'іс'лати.

Старших на весіллі, його розпорядників, у всіх обстежених говірках називають с'тароуста, староус′'ц′іна. Господиню, кухарку на весіллі називають гуспу'дин′і ( Дбр, Дв, Дм, Згр, Ів), ґуспу'дин′а (Вжм, Плш, Птл, Рч, Чрн, Ясн).

У селі Віжомлі Яворівського р-ну, яке розташоване у смузі перехідних говірок від наддністрянських до надсянських, окремо віділяли учасницю весільного обряду, яка шила вінець. Її називають ш'вачка, мн. швач'к'и [ў сеи'л′і 'було 'к'іл′ка ж′і'нок / йіх нази'вали швач'к'и / ву'ни 'шили в'і'нец / боу ў 'В'іжумли в'і'нец неи п'лели / а 'шили] (Вжм). На жаль, це слово виходить із ужитку, бо щезає і сам обряд. Про нього згадують інформатори старшого віку.

У деяких обстежених селах під час весільного обряду і зараз уживається назва коуроу'ваǐниц′і ( Рч, Чрн, Чрнш, Ясн ), куру'ваǐниц′і (Вжм, Плш, Птл, Рч) на позначення жінки, яка випікає коровай.

Непрошених гостей у всіх обстежених говірках називають запоу'роз′ц′і чи запоу'рос′ц′і. Це найменування мотивоване словом поріг, який розділяє гостей за запрошених і незапрошених.

Охопити всі пласти лексики, пов'язаної з весіллям, неможливо. Серед назв одягу учасників цього дійства виявлено чимало архаїчних лексем, зокрема 'балец ['зоўс″імі'накш'і воуб'р′ади 'були / 'булоу і'накше ўс″о / 'л′уди і'накш'і 'були // ку'лис″ с″п'і'вала мулу'да / 'мала 'балеиц / наў'колоу завие'нули / йа'к'их пйет′ 'метр′іў 'б'ілим пулут'ном] (Грд). Це покривало для голови, хустина. На думку етимологів, це слово запозичене з румунської мови (рум. balt – "фата" (ЕСУМ I, 127). У мовленні інформаторів старшого віку зафіксовано назву ка'цак [ў'д′іта 'була ў ч'ім 'бут′ / шо хто маў / ру'жовеи чи йа'к'е / йа ǐшла / тоу'мала 'б'ілиǐ / та'к'иǐ ка'зали ка'цак / шо хто маў] (Грд). Назви предметів, пов'язаних із весіллям, зокрема бир′'в'іноук, 'бук'іт, 'р′істка та багато ін. – це велика група лесем, яка потребує окремого аналізу.

Лексика весільного обряду і в наддністрянських, і в надсянських говірках охоплює значну кількість слів праслов'янського походження, у цій групі слів зафіксовано запозичення з інших мов, виявлено ряд семантичних діалектизмів.

Весільна обрядовість досліджуваного ареалу – вдячний матеріал для етнографічних, фольклорних, діалектологічних досліджень, адже вона зберігає рудименти архаїчних явищ, історія походження яких губиться в глибокій давнині.

Список обстежених населених пунктів

Львівської області

Умовн.

позн.

  1. Віжомля Яворівського р-ну Вжм

  2. Гніздичів Жидачівського р-ну Гн

  3. Градівка Городоцького р-ну Грд

  4. Давидів Пустомитвського р-ну Дв

  5. Дмитрів Пустомитівського р-ну Дм

  6. Діброва Миколаївського р-ну Дбр

  7. Загірочко Жидачівського р-ну Згр

  8. Іваники Яворівського р-ну Ів

  9. Кам'яне Жидачівського р-ну Кмн

  10. Надичі Жовківського р-ну Ндч

  11. Нова Кам'янка Жовківського р-ну НК

  12. Нове Село Жовківського р-ну НС

  13. Новосілки Буського р-ну Нвс

  14. Плешевичі Мостиського р-ну Плш

  15. Побужани Буського р-ну Пбж

  16. Попеляни Пустомитіського р-ну Ппл

  17. Потелич Жовківського р-ну Птл

  18. Річки Жовківського р-ну Рч

  19. Татаринів Городоцького р-ну Ттр

  20. Чернилява Яворівського р-ну Чрн

  21. Чорнушовичі Пустомитівського р-ну Чрнш

  22. Ясниська Яворівського р-ну Ясн

Література

  1. Бігусяк М. Із спостережень над весільною лексикою гуцульського говору // Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів, 2000.

  2. Вакалюк Я. Ю. Весільна лексика в українських говорах Прикарпаття // Структура українських говорів. К., 1982.

  3. Говірки південно-західного наріччя української мови / Упорядник Н. М. Глібчук. Львів, 2000.

  4. Горбач О. З записів південногуцульської говірки с. Бродина, пов. Радівці. Весілля // Український діалектологічний збірник. К., 1997. Кн. 7.

  5. Гура А.В. Из полесской свадебной терминологии. Свадебные чины (словарь:Б-М) // Славянское и балканское языкознание: Язык в этнокультурном аспекте. М.,1984.

  6. Прокопенко В. А. Лексика весільного обряду в буковинських говорах // Тези доповідей ХХ наукової сесії Чернівецького університету. Секція філологічних наук. Чернівці, 1964.

  7. Романюк П.Ф. Лексика весільного обряду правобережного Полісся (Матеріали до "Лексичного атласу української мови") // Дослідження з української діалектології. К., 1991.

  8. Українська мова. Енциклопедія. К., 2000

Loading...

 
 

Цікаве