WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та надсянських говірках - Реферат

Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та надсянських говірках - Реферат

У селі Кам'яному Жидачівського р-ну зафіксовано архаїзм д'реґон ['веч'ірж'ін'к'и с'ход′ац″с″і і д′іў'чата і плеи'тут в'і'нец моулоу'д′і і д'реґон на с″ц″і'ну / на в'ік'но 'в'іш'ійут д'реґон], [а на д'ругиǐ ден′ 'гос″ц″і моулоу'дойі ǐдут доумоулоу'догоу ў про'п'іǐ / там 'тожеи пйут / гу'л′айут / забаў'л′айуц″с″а / 'потім друж'би зрие'вайут д'реґон / тоǐ шо плеи'ли ў п'йатниец″у / і роузрие'вайут / 'каждиǐ беи'ре поу час'тин′ц″і 'тогоу бар'в'інку]. Із контексту видно, що це вінок із барвінку, синонім до слова доля у другому значенні.

У Потеличі Жовківського р-ну виявлено діалектизм куруваǐ'ц″і – обряд, під час якого випікають коровай [куруваǐ'ц″і ўчеит'вер йаґ 'були / приеху'дили ўс″і д′іў'чата зо си'ла / мулу'да ху'дила пру'сила / і тоǐ куру'ваǐ ру'били / пус″п'і'вали / са'дили куру'ваǐ ў пйец / а ту'ди са'дили ґуспу'дар′і тих ўс″іх мулу'дих / 'хлопц″і приейіз'дили / му'зика 'була]. Це слово мотивоване іменником коровай, загальноприйнятої етимології якого немає. Найбільш імовірним, на думку етимологів, видається походження від псл. *korva "корова", зумовлене, очевидно, поширеною у слов'ян подібністю обрядових булочних виробів за формою до корови взагалі чи її голови з рогами або вимені [ЕСУМ III, 35]. За обрядовою традицією, коровай як атрибут весілля символізує родючість.

Для позначення батьківського благословенства представники і надсянських, і наддністрянських говірок уживають фонетичні діалектизми благоуслоу'вен′ство (Вжм, Згр, Нвс, Плш, Чрн, Ясн), благоуслоу'вен′:а (Дв, Дм, Ппл, Чрн). Назва благословенство мотивована тим, що батьки виголошують молодим напутні слова. Етимологи сходяться на тому, що це складне слово є калькою з грецької мови [ЕСУМ I, 204].

Обряд одруження та святкування з цієї нагоди на обстеженій території репрезентують такі фонетичні діалектизми: веис′і'л′е (Грд, Дбр, Дв, Дм, Чрнш ), веи'с′іл′а (Ндч, НС, Плш, Ппл, Рч), веи'с′іл′е (Гн, Згр, Чрн), веи'с′′іл′а (Кмн, Пбж, Ппл, Ясн), веи'с′′і'л′е (Ів, НК).

Церковний шлюб називають в'ін'чан′е (Ндч), шл′уп (Вжм), шл′убп (НС), шл′у'боǐко(Пбж, Плш, Птл).Номінація обряду в'ін'чан′е мотивована тим, що під час здійснення шлюбного церковного обряду на голови молодих кладуть 'в'ін′ц′і. Це слово споріднене із псл.*vĕnьcь, vĕnъkъ, які є суфіксальними утвореннями від vĕnъ, що пов'язане з дієсловом viti "вити" [ЕСУМ I, 400].Назву ш'л′убоǐко зафіксовано у весільних піснях, записаних в обстежених селах.

Обряд, під час якого одягають молоду, у наддністрянських та надсянських говірках називають поу'садт (Вжм, Чрн, Ясн, Дм, Пбж, Ппл, Ндч). Інформатор із Надичів Жовківського р-ну Львівської обл. так розповідає про це дійство:

[деиў'йата / деи'с″ата гоу'дина / йак то поучие'найес″і звие'чаǐно / моулоу'ду са'д′ат на поу'садт / на к'р′іслоу / да'йут йі'йі 'подушку / воу'на с″і'дайе на 'подушку / і оуд'на л′у'дина / чи 'ж'інка / чи 'д′іўка ўбие'райе йі'йі / доуў'кола 'нейі стоу'йат д′іў'чата і ж'ін'к'и та'к'і / жи с′п'і'вайут // с″п'і'вайут /а 'тайа оуд'на ўбие'райе / ўбие'райут йі'йі ў 'б'ілу су'к'енку / в'і'нок / ўс″о / і воу'на ўже ўб'рана]. Цей іменник мотивований дієсловом: поу'садтпоуса'дити. Із позначкою етн. це слово фіксує СУМ, правда, в дещо іншому значенні: „місце за столом, де сидять наречена і наречений під час весілля" [СУМ VII, 305].

Перегородження дороги весільному поїздові молодого і в надсянських, і в наддністрянських говірках називають роу'гатка, б'рама: [прие'йіхаў моулоу'диǐ доу моулоу'дойі ўже з д'ругоуго сеи'ла / тоу'ди х'лопц″і чеи'кали на 'него / ўже зроу'били роу'гатку та'ку / зроу'били б'раму / а тоу'ди ўже виема'гали ў 'него 'викуп] ( Ндч). Ці слова зафіксовано у говірках багатьох сіл (Дм, Ндч, Пбж, Ппл, Чрн, Ясн). Слово роу'гатка утворене лексико-семантичним способом, воно виникло в результаті переносного значення лексеми рогатка, яке означає "те, що свідомо створює перешкоди" [СУМ VIII, 590].

Обряд дарування молодим грошей та іншого на обстеженій території називають да'рован′е (Вжм, Дв, Ів, Чрн, Ясн), про'п'іǐ (Гн, Кмн, НК, НС), при'в'ітуван′е (Нвс).Усі ці лексеми мотивовані дієсловами: да'рован′е← дару'вати; про'п'іǐ←про'пити (кожен, хто обдаровував молодих, повинен був випити повну чарку); при'в'ітуван′епри'в'ітувати.

Розглянемо лексику другої групи.

Назви на позначення учасників весілля в досліджуваних говірках надзвичайно різноманітні. Поряд із словами, які вживаються в інших говорах української мови та літературній мові, на території наддністрянських та надсянських говірок зафіксовано чимало фонетичних, семантичних, власне лексичних діалектизмів, частина яких, на жаль, виходить із ужитку, побутує в мовленні представників старшого покоління.

Для назви всіх учасників весільного дійства представники обстежених говірок уживають слово 'гос′ц′і, щоправда, у селі Побужанах Буського р-ну ще зафіксовано назву веи'с″іл′н′і [моулоу'диǐ при'йіхаў / при'ходе доу'хати зи с'войіми веи'с″іл′ними і з'воде йі'йі с поу'саду].

На досліджуваній території молодих називають мулу'диǐ, мулу'да (Вжм, Ів, Плш, Чрн), моулоу'диǐ, моулоу'да (Грд, Дв, Дм, Нвс, Ттр ). У Новому Селі Жовківського р-ну на Львівщині поряд із фонетичним діалектизмом мулу'диǐ у весільних пісняхзафіксовано діалектизм кн′ез′с′ і його варіант кн′ес′ [ĭди / к'н′ез′у / 'кам'ін′ 'бити / на 'косу зароуб'л′ети]. На думку етимологів, ця лексема є давнім запозиченням пгрм.: князь< кьн^ зь <др.-в. kuning – "ватажок роду, племені" [ЕСУМ II, 475].

Loading...

 
 

Цікаве