WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Українська мова в контексті теорії крос-культурної комунікації: до питання про пріоритетні напрямки лінгвістичних досліджень - Реферат

Українська мова в контексті теорії крос-культурної комунікації: до питання про пріоритетні напрямки лінгвістичних досліджень - Реферат

Національно-орієнтований – етнолінгвістичний – підхід до аналізу мовних процесів, акцент на взаємодії мовних і культурних параметрів у процесі комунікації створив основу для усвідомлення інтерпретаційної ролі культури у житті людини. Формулюючи свою теорію "cultural scripts" ("культурних сценаріїв"), А.Вєжбицька зазначає, що в різних суспільствах і соціальних групах люди говорять по-різному, і не лише з точки зору лексики і граматики. Основою є різниця у способах мовленнєвої поведінки, які відображають різні культурні цінності або, принаймні, різницю в ієрархії культурних цінностей. Мовленнєві стратегії, властиві для певного мовного колективу, не можна пояснити лише через поведінку, в дійсності це лише зовнішнє вираження прихованої системи "культурних правил" [Вежбицкая 2001: 159-160]. Свої висновки А.Вєжбицька ілюструє численними прикладами реалізації таких культурних сценаріїв у носіїв німецької, англійської, російської, японської мов. Наприклад, англо-американські правила спілкування, на її думку, тісно пов'язані з загальними англійськими (особливо англо-американськими) правилами соціальної психології: правила "позитивного мислення" (positive thinking), "самовозвеличення" (self-enhancement), "незалежності" (autonomy), "гарного самопочуття" (feel good). З іншого боку, японські культурні норми, що досить часто викликають нерозуміння у носіїв європейських культур, визначаються такими правилами японської соціальної психології, як необхідність постійно брати до уваги невисловлені емоції (особливо негативні) і намагання запобігти їх виникненню та надзвичайно високою "громадською самосвідомістю". Не менш неоднозначним є й сприйняття нібито універсальних понять "роздратування", "суму" тощо представниками різних культур, що теж свідчить про прояви національного характеру.

Безумовно, сьогодні українська лінгвістика нагромадила вже чималий матеріал порівняльних досліджень, як з точки зору окремих мовних явищ, так і мовної системи взагалі. Загальновизнано, що відмінності між мовами, обумовлені відмінностями культур, найповніше і найяскравіше виявляються в лексиці та фразеології, оскільки номінативні засоби мови безпосередньо пов'язані з позамовною дійсністю, хоча етнолінгвістичний компонент у лексичних одиницях може бути репрезентований по-різному. Існують так звані "безеквівалентні" слова – їх запозичають як екзотизми та етнографізми – які використовуються на позначення специфічних, унікальних явищ місцевої культури, притаманних тільки їй, наприклад, українські "козак", "борщ", "вареники" тощо. З іншого боку, існують так звані "лакуни" (які визначаються при зіставленні мов), тобто відсутність в одній мові слів для вираження значень слів, що існують в іншій мові (Наприклад, одне українське слово "берег" відповідає двом англійським: "bank" та "shore", відповідно "берег ріки" та "берег моря").

Етнолінгвістичний компонент може виявлятися на рівні денотатів. Одне й те ж явище може існувати в різних культурах, але пресупозиції, що формуються в носіїв різних мов щодо цього явища, не збігаються, тобто різняться денотативні компоненти значень слів. Відмінності в реаліях спричиняють смислові відмінності еквівалентних лексичних одиниць. Отже, слова різних мов, які, за визначенням словникових статей, виступають відповідниками, насправді відрізняються своїм лексичним фоном [Верещагин, Костомаров 1976: 70-74].

Лексичний фон перебуває на межі мови та культури. Відмінності в лексичному фоні впливають на різноманітні тематичні та синтаксичні зв'язки слів і можуть ускладнювати процес спілкування чи вивчення мови. Це властиво для більшості слів, лише терміни здебільшого збігаються за фоновими характеристиками.

Відмінності в культурах можуть виявитися і в тому, що слова різних мов, які збігаються за денотатом (такі, що мають однакову предметну співвіднесеність), відрізняються конотативною семантикою (тобто своїми емоційними та аксіологічними характеристиками). Цей аспект виявлення етнолінгвістичного компонента особливо важливий у процесі перекладу, оскільки передбачає пошук не лише семантичного, а й якомога найближчого комунікативного еквівалента.

Об'єктом аналізу виступають і комунікативні тактики, які, при універсальності свого семіотичного компонента, можуть потребувати різних мовних засобів при комунікації різними мовами. Наприклад, українською мовою можна сказати "Прошу" у декількох ситуаціях: коли суб'єкт звертається з проханням про виконання якоїсь дії чи надання якоїсь послуги; як відповідь-репліку на подяку; і як супроводження передачі певного предмета у відповідь на прохання про нього. В англійській мові у кожній ситуації виступає своя мовленнєва формула. Якщо суб'єкт прагне спонукати когось до дії (наприклад, "Прошу сідати"), використовується імператив зі словом 'please' ('Sit down, please' або 'Please sitdown'), причому 'please' у початковій позиції вважається більш емфатичним. У відповідь на прохання про щось, коли в українській мові теж кажуть "Прошу", в англійській мові слід сказати: 'Here you are. / Here it is. / Here they are.' І, нарешті, у відповідь на подяку, коли українською мовою можна сказати не тільки "Будьласка", а й "Прошу", в англійській мові можливі такі варіанти реплік, як 'You are welcome', 'That's all right', 'It's a pleasure', etc. , причому і цей перелік мовних засобів вираження не включає 'please'.

Проте найактуальнішим сьогодні є якомога ширше залучення української мови до крос-культурних мовних досліджень. Національна специфіка комунікації виявляється саме при зіставленні норм і традицій спілкування різних народів. Визначення тих стереотипів, які впливають на нас як носіїв української мови під час комунікації, особливо нерідною мовою, є невід'ємною складовою формування комунікативної міжкультурної компетенції. При спілкуванні з представниками інших культур ми несвідомо намагаємося оцінити їх поведінку з позиції своєї культури. Відбувається своєрідне прагмалінгвістичне перенесення, коли використання мовних засобів однієї культури підпорядковується культурному сценарію іншої. Результатом стає комунікативна невдача чи навіть комунікативний конфлікт, який може мати серйозні екстралінгвістичні наслідки.

Розширення міжнародних зв'язків України, активізація контактів носіїв української культури, сучасні процеси інтернаціоналізації всіх аспектів життя світового суспільства вимагають ознайомлення не лише з комунікативними схемами, етикетом, особливостями національної поведінки і комунікації носіїв англійської, німецької, французької, японської, арабської чи російської мов. "Nosce te ipsum," – говорили мудрі латиняни. Саме тому, не визначивши комунікативної специфіки української мови, унікальні (за термінологією А.Вєжбицької) українські культурні сценарії, особливості понятійної структури українського дискурсу, соціально-рольові стратегії, притаманні українському етносу, навряд чи можна говорити про повноцінне функціонування української мови у світовому лінгвістичному науковому просторі.

Література

  1. Бергельсон М. Межкультурная коммуникация как исследовательская программа: Лингвистические методы изучения кросс-культурных взаимодействий // http: // www.ffl.msu.ru/people/mbergelson

  2. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики М., 2001. 272 с.

  3. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. М, 1976. 248 с.

  4. Гумбольдт В. фон Характер языка и характер народа // Язык и философия культуры. М., 1985. С. 370-384.

  5. Потебня А.А.Эстетика и позтика. М., 1976. 614 с.

  6. Потебня А.А. Язык и народность // Мысль и язык. К., 1993. С. 158-185.

  7. Скорик М.Олександр Потебня: Від традиції до контексту // Наукова спадщина О.Потебні та її контекст. III Міжнародний конгрес україністів. К., 1996. С.281-287.

  8. Цицалюк Н.М. Культурологічний статус національної мови // Язык и культура. Третья Международная конференция. Тезисы докладов. К., 1994. С.18-19.

  9. Юдин А.В. Этнолингвистика // http://www.philosophy.ru/edu/.../e-yu-ya.htm

  10. DuPraw M.E., Axner M. Working on Common Cross-cultural Communication Challenges // http://www.wwcd.org/.../crosscult.html

Loading...

 
 

Цікаве