WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Семантична характерологія прикметників і прислівників безвідносного ступенювання - Реферат

Семантична характерологія прикметників і прислівників безвідносного ступенювання - Реферат

Реферат на тему:

Семантична характерологія прикметників і прислівників безвідносного ступенювання

У процесі номінації об'єкт проходить крізь понятійну, денотативну, сигніфікаційну стадії, потім ця інформація "закріплюється у формі значення слова, яке й включається у власне мовні тотожності й відмінності як одиниця лексико-семантичної системи мови" [Телия 1981: 113]. Семантикою слова можна вважати сукупність функціональних, системно-кодових параметрів, що визначають функції (комунікативні, номінативні, прагматичні) й форми (морфологічні, лексико-семантичні, синтаксичні) реалізації певного слова [Уфимцева 1969: 78].

Славісти й германісти виділяли семантичні класифікації ад'єктивної й адвербіальної лексики (Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, С.Є.Олійник, З.А.Харитончик та ін.). Типологічне зіставлення семантичних характеристик українських, російських, англійських прикметників і прислівників безвідносного ступенювання є спробою проаналізувати семантику прикметників та прислівників крізь призму їхньої комунікативної спрямованості.

Зосередимо увагу на висвітленні таких питань:

  1. семантика безвідносних українських, російських, англійських прикметникових і прислівникових похідних;

  2. комунікативне навантаження безвідносних прикметникових і прислівникових утворень;

  3. контрастивний аналіз семантики форм безвідносного ступенювання та встановлення спільного і відмінного у досліджуваних мовах.

Значенням прикметників і прислівників, що підлягають безвідносному ступенюванню, є семантика дефектності й ексесивності ознаки. До прислівників, спроможних утворювати парадигму "дефектна ознака – норма – ексесивна ознака", належать атрибутивні, часові, просторові, причинові, цільові, допустові, порівняльно-уподібнювальні, модальні, займенникові прислівники.

Проаналізовані джерела дають змогу стверджувати, що в слов'янських мовах (українській та російській) активнішими у вираженні семантики дефектності й ексесивності є атрибутивні, часові, просторові прислівники. В англійській мові найчастотнішими є аналогічні прислівники, що дає уяву про їхню універсальність, коли мова йде про вираження категорії безвідносної міри ознаки (КБМО), але не спроможні ступенювати безвідносну міру ознаки прислівники допустової й причинової семантики, тому тут бачимо неможливість вияву безвідносного ступеня ознаки. Допустовість і причиновість в англійській мові виражаються за допомогою прийменникових іменників, але вони не є об'єктом нашого дослідження.

Сфера використання прикметників на позначення інтенсивності ознаки дає змогу виділити продуктивні групи, які у творах художньої літератури та науковому мовленні ХХ століття в трьох мовах функціонують як засоби передачі:

  1. якостей, що сприймаються органами смаку, дотику, нюху;

  2. ознак неживих предметів (транспорту, інструментів, одягу, меблів тощо): форму, розмір, об'єм, вагу, колір, темпоральні ознаки, цінність, інші характеристики;

  3. ознак, що вказують на відстань;

  4. температурних ознак;

  5. часових ознак;

  6. ознак, що вказують на розмір;

7) ознак за кольором;

  1. ознак, що характеризують людину: волосся, очі, обличчя, зріст, вагу, характер, психічні якості, зовнішність, матеріальний достаток, вік, розумові здібності, суспільні характеристики, інші характеристики;

  2. ознак, що характеризують тварин, птахів, рослини: колір, розмір, інші характеристики;

  3. позитивної ознаки;

  4. негативної ознаки;

  5. метеорологічних явищ;

  6. абстрактності, логіки;

  7. інших ознак.

Найчастотнішими в трьох мовах є прикметники, що характеризують людину (українська мова – 31,6%; російська мова – 37,1%; англійська мова – 38,3% від загальної кількості прикметників у кожній мові). Підкласи характеристики волосся, очей, ваги, психічних якостей, зовнішності, матеріального достатку, віку в трьох мовах заповнені рівномірно. Привертають увагу прикметники на позначення суспільних характеристик й розумових здібностей людини. В українській та російській мовах підклас "розумові здібності" у відсотковому відношенні репрезентовано як 1,2% й 1,6% відповідно, "суспільні характеристики" – 0,9% й 1,4% відповідно. В англійській мові прикметники характеристики розумових здібностей становлять 3%, прикметники суспільних характеристик – 2,2%, тобто ці два підкласи у германських мовах є більш наповненими. Безперечно, це можна пояснити тим, що розвиток мови невід'ємно пов'язаний з розвитком певного суспільства, і протягом майже цілого ХХ століття у слов'яномовних країнах панувала ідея соціальної рівності, де не знаходили підтримки виокремлення із загальної маси народу та індивідуальність. Навпаки, в англомовних країнах (зокрема, США та Великій Британії) бурхливо розвивалася ринкова економіка, що базується на відносинах конкуренції. "Практика конкурентних відносин спонукає багатьох вибрати ідеал успішного співжиття за будь-якої ціни" [Васильева, Демченко 2001: 75]. Достаток прямо пропорційне розумовим і суспільним характеристикам людини, тому в англійській мові підкласи прикметників "розумові здібності", "суспільні характеристики" за вживанням перевищують аналогічні групи у слов'янських мовах майже удвічі.

Особливий інтерес становлять прикметникові класи "позитивна оцінка", "негативна оцінка", члени яких формують еквіполентну опозицію, що характеризується протиставленням понять, між об'ємами яких "можливе існування третього, середнього поняття" [Воротников 2000: 37]. На базі цього протиставлення формується семантична категорія антонімії: Життя в штрафній камері було тяжке, дуже тяжке порівняно з дванадцятою камерою, та тільки ж...(І.Багряний) – Подумав: оце справжня їжа – сало й ковбаса, а коли є ще помідори й цибулина, життя стає зовсім гарним, і можна не зважати на явну недоброзичливістьстарої (Р.Самбук); Оба пережили очень тяжёлый день, во время которого каждый не раз почти доходил нервного срыва (А.Константинов) – Прошёл день, ничем не омрачённый, почти счастливый(А.Солженицын); Iwenttotheinquestfullofexcitement, butitwasallratherdullreally(A.Кристи) – Sheworksasastagemanagerinatheatrequiteinterestingandsheenjoysitbutnomoneyinit(A.Christie). Антонімічні пари дуже тяжке – зовсім гарне, очень тяжёлый – почти счастливый, ratherdullreallyquiteinterestingформують градуальні опозиції, "члени яких характеризуються різним ступенем або градацією однієї ознаки" [Трубецкой 1960: 83]. Протиставлення, що лежить в основі антонімії, "є відмінністю всередині однієї суті" [Новиков 1982: 244] та має відношення до одного параметра об'єкта" [Арутюнова 1988: 231].

У порівнянні з прикметниками негативної оцінки прикметники позитивної оцінки перевищують кількість перших (в українській мові – на 3,4%; у російській мові – на 0,6%; в англійській мові – на 2,3%) і є найчастотнішими. У природі людини закладено бути оптимістом, удосконалювати себе, закріплювати позитивні настанови й аналізувати довколишній світ з цього погляду [Васильева, Демченко 2001: 78, Адлер 1995: 86]. За цим процесом стоїть "позитивна програма людини, її уява про нормативний статус і позитивні сценарії подій" [Николаева 1983: 235-236]. Статистичний аналіз досліджуваних одиниць дає змогу стверджувати, що така закономірність має універсальний характер.

Loading...

 
 

Цікаве