WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Казковий чудесний покажчик у новелі франка "Неначе сон" - Реферат

Казковий чудесний покажчик у новелі франка "Неначе сон" - Реферат

У своїх "Увагах до казки про двох братів" Еміль Коскен наводить аналогічні чудесні покажчики у фольклорі народів світу, констатуючи його наявність "у великій купі новочасних казок" [4, c. 139]. Зокрема, французький учений знаходить його в напівкнижному оповіданні в публікації Миколи Костомарова в другому випуску видання "Памятники старинной русской литературы, издаваемые графом Гр. Кушелевым Безбородко" (по-французьки переказане в книзі Рамбо "La Russi pique"). "Паламар, батько героя, побачив, як нараз посеред стайні почала плисти кров, як річка; тоді пішов він на поле битви і найшов труп сина" [4, c. 130]. Від себе зауважу, що кров, яка капає з ціпка, сповіщає про небезпечну ситуацію, в яку потрапив герой у своїй боротьбі зі зміями, є в українській казці у виданні І. Рудченка. Коскен вказує теж на одну сербську казку у збірці Вука Караджича німецькою мовою (1854), в якій скаламученість води в пляшці є покажчиком смерті героя; те саме означає скаламучення води у джерелі у шведській казці. В іншій шведській казці, що для нас дуже важливо, чудесним покажчиком виступає молоко, почервоніння якого – знак небезпеки. Розстаючись з братом, один молодий парубок лишив йому бочівку, повну молока.

Для встановлення полігенези Франкової новели "Неначе сон" важливе значення має теж чудесний мотив з українського фольклорного матеріалу у записі XVI ст., добре знаному авторові новели. Маю на увазі опис чарів у поемі "Роксолянія" С. Кльоновича. Франко використовує цю інформацію у статті про "Тополю" Тараса Шевченка. Він згадує, що Кльонович дає опис самого процесу виготовлення чарів, за допомогою яких викликано до дівчини її коханого з далекого краю, але не цитує цього місця з поеми, отож варто його навести, послуговуючись перекладом Михайла Білика. С. Кльонович дає опис двох випадків чаклування за допомогою рідини, яка виконує функцію приворотного зілля:

1.

Бачив я сам, як з вервечки стікає струмина кривава –З вим'я корови не йде струменем так молоко.Часто закляттям таким дівча в любовному шаліХлопця вертає собі, хоч би й за море поплив [5, c. 84].

2. Ворожка дає дівчині інструкцію виконання ритуалу чарів:

Сядеш на землю вночі і ноги вперед ти простягнеш,Струнко тримайся сама, тіло в напрузі держи.А як піднімеш спідницю і вниз торочки поспадають,Одіж хвиляста твоя просто на лоно спаде,Кашу пшоняну й боби я тобі покладу на те місце,Де сорочка м'яка криє пахвину твою.Каша кипіти почне, хоч і полум'я зовсім не буде, –Все, що туди покладу, буде насправді сире.Тут таки буде з великим шипінням усе закипати,Просо гаряче само буде ось так промовляти:"Все тут печеться, щоб ти, цього жару причино, з'явився.Жар цей жадає тебе, кличе тебе цей вогонь:Як надійдеш ти сюди, то й вогонь так палити не буде,А не прибудеш сюди – здалеку він припече" [5, c. 86].

У цій поемі українська дівчина Федора таким способом з далекого краю викликає свого коханого Федора, який запив-загуляв, має іншу дівчину, про колишню милу забув. Проте викликаний чарами з пекла чорт являється в образі козла, бере на свій хребет ошелешеного Федора, який вийшов з корчми прохолодитися, і несе його, так би мовити, per avion до Федори. Франко відзначає, що у цьому випадку чари закінчуються щасливо – без фатальних наслідків для тих, хто ними послуговується. Навпаки, чорт-козел стає сватом.

Отже, пшоняна каша, зокрема просо, має, за народними віруваннями, якусь магічну ерогенно-приворотну силу. Про це виразно свідчать ритуальні пісні весняного циклу, що, по суті, описують обряд так званої "збірної каші", при якому каша виконує функцію принади, застосованої дівчатами. Я наведу хоч би ті приклади, які є у виданні "Календарно-обрядові пісні" (Київ, 1987). Матеріали ці походять з Чернігівщини й були вміщені у виданні Б. Грінченка.

"Як починаються веснянки, то перший раз варять горщик каші, виносять на вулицю, закопують і прибивають його кілком. Оце до цього звичаю пісня:

Закопали горщик каші,Ще й колком пробили,Щоб на нашу та улицюПарубки ходили.

***

Да на нашу улицю, на нашу,Да несіть пшоно на кашу.Будемо кашу варити,Будемо хлопців манити.

Наша каша солона,Щоб нам не було сорома.Наша каша із проса,Наша улиця хороша.

***

Дівки чарівниціЗакопали горщик кашіПосеред вулиці.Закопали горщик кашіЩе й ракові клешні,Щоб ходили парубкиДалекі й тутешні" [6, c. 32].

У весільних українських піснях енергія ферментуючого пива порівнюється з сексуальною енергією парубка, який прагне одруження.

Від єгипетського пива трьохтисячолітньої давності до пива українського й нашої пшоняної каші, яка звичайно варилася на молоці, та до википаючого без вогню молока, нагрітого температурою любовних пристрастей, – такий шлях до творчого застосування казкового чудесного покажчика у новелі Франка.

Можна зробити припущення, що свекруха у цій новелі дізналася про те, що діється з неприсутньою невісткою, саме за допомогою википаючого молока в коморі як чудесного покажчика. Ймовірне й інше трактування цього коморного "дива": бабуся-чарівниця викликала таким способом до своєї невістки здорового й щедро обдарованого талантами вродливого парубка, аби мати повноцінного внука, коли такого від рідного пристарілого й імпотентного сина сподіватися годі. Викликала так, як це зробила за допомогою киплячої каші українська чарівниця в "Роксолянії" С. Кльоновича. І ось чому Нестор з'явився несподівано, як привид, як біс полуденний, як біс-спокусник.

Наївній молодій невістці старезна непроста свекруха тлумачить феномен кипіння молока без вогню "насланням ворогів", яких читач не знаходить у новелі, бо ж Марися ворогів не має. Але з подальшої репліки свекрухи – "А про всяке наслання не турбуйся. Я навчу тебе всього, що сама знаю" [2, 22, c. 324] – стає очевидно, що тут справа не в "насланні" і що бабуся, глибоко компетентна у "чорній магії", за допомогою чарів посприяла зустрічі в житах.

Отже, сюрреалізм Франкової новели спирався на сюрреалізм народної казки, на її фантастику, умовність і символіку. З усією очевидністю такі співредактори "Літературно-наукового вісника", де друкувалася в 1908 р. новела "Неначе сон", як М. Грушевський, В. Гнатюк, розуміли фольклорне підґрунтя твору. У кожному разі – це цікавий приклад модерністичного фольклоризму.

Можна поставити запитання, чому такий автор назагал "прозорої" прози, як Іван Франко, вдається тут до скомплікованого образу, що потребує спеціального розшифрування? Очевидно, з розвитком модерністичних концепцій мистецтва посилювалося розуміння його як гри. Своєрідний ребус з молоком тут застосований саме в такому ключі. Літературно-фольклорний символізм і сюрреалізм були притаманні також іншим творам Франка останнього періоду його творчості ("Син Остапа", "Терен у нозі", "Як Юра Шикманюк брів Черемош" та ін.).

Література

  1. Приходько І. Мистецтво мініатюрування у прозі Франка // Українське літературознавство.– 1995.– Вип. 60.

  2. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т.– К., 1979.– Т. 22.– С. 318. Далі посилання на це видання у тексті: перша цифра – позиція, друга – том, третя – сторінка.

  3. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т. 9 кн.– К., 1993.– Т. І.– С. 345.

  4. Клоустон В. Народні казки та вигадки, їх вандрівки і переміни.– Львів, 1896.

  5. Кльонович С. Роксоланія.– К., 1987.

  6. Календарно-обрядові пісні.– К.,1987.

Loading...

 
 

Цікаве