WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Казковий чудесний покажчик у новелі франка "Неначе сон" - Реферат

Казковий чудесний покажчик у новелі франка "Неначе сон" - Реферат

У мажорній гамі пейзажного обрамлення виписані портрети героїв "роману на мент": "Невісточка, висока, статна і гарна молодиця", "весела, мов пташка, співаючи біжить через подвір'я, у садок, на леваду над річкою" [2, 22, c. 319]. "Вона, мов метелик з червоними крилами – се її від поспіху сфалдована червона спідниця – летить далі на край обрію" [2, 22, c. 319]. Цей барвистий метелик, опанований жагою статевого гону, долає, весело і прудко летючи, немалий простір на зустріч з партнером. Франко не цурається певних ерогенних деталей у портретах цих партнерів – опису майже дівочих грудей ще молодої невісточки, що хвилюються, її рум'яних, калинових уст, які мимоволі розкриваються. У досить банальному портреті сільського красеня підкреслено те, що він був парубок "з розкішними губами". Нарешті – еротично-пейзажний акорд, промовистий, хоч і вкрай лаконічний і тактовний. До цього фортисимо, яскравого і жагучого, вели усі поетичні стежки художніх прийомів в описі природи. Стежки Марисі й Нестора перехрещуються. Давній Франковий образ "перехресних стежок". Але тепер – це не перехрестя людських доль і не символ трагічний нездійсненності мрій про злуку закоханих. Це не вагання, на яку дорогу ступити. Усе відбувається просто й природно. Марися – не фатальна недосяжна химерна дама з чорним серпанком на обличчі – Реґіна в "Перехресних стежках". У новелі "Неначе сон" сільська "природна" молодиця зустрілася з вродливим дяком. Вони привіталися, запитали один одного, хто куди йде й хто кого послав сюди. "І він пішов із нею, свищучи якусь мелодію. А коли дійшли до ниви, покритої буйним житом, він збочив до неї і сказав до Марисі лиш одне слівце:

– Сюди!.

Вона пішла за ним, і за хвилину обоє щезли в розкішному морі сіро-зеленого жита, а над ними щасливо шуміли недоспілі ще колосочки, колисані ледве чутним подихом горячої, полуденної літньої днини" [2, 22, c. 320].

Проте простота тут оманлива, ілюзорна. Авторська недомовленість викликає неоднозначність цієї скомплікованої речі. Виникає багато питань і сумнівів.

Найперше – звідки стара баба, яка постійно через хворобу ніг сиділа на печі, дізналася, "а что там происходило", кажучи словами некрасівських "Коробейников", адже послана по воду Марися-невістка зникла з її поля зору у далекому просторі? Чи інтимна зустріч Марисі з Нестором була випадковою, одноразовою, а чи траплялося таке й раніше? Те, що молодиця виконала без будь-якого опору наказ парубка, можна тлумачити давньою їх зажилістю. А з іншого боку, хіба ж могли бути незагіпнотизовані повабом "Федуся пустого" – "громадського любаса" – 18 дівчат і молодиць у новелі Марка Черемшини "Парубоцька справа"? Коротка і владна команда Нестора може бути пояснена його самовпевненістю – адже сказано: "це був ідеал сільського красеня, принада для сільських дівчат і молодиць" [2, 22, c. 320]. Чи свекруха мала причетність до організації цієї зустрічі в житах? І так і ні. Коли Нестор питає, чи то баба послала Марисю по воду, то це теж можна тлумачити подвійно. Адже то могла бути така ж банальна фраза, як і Марисина "Куди йдеш?", на яку Нестор відповідає: "Хіба ж ти не бачиш?" Парубок був з косою, бо ж пора жнив і косовиці. Відколи світ-світом невістку завжди посилає по воду свекруха, навіть коли сім'я обідає, а криниця далеко, – про це повістують народні пісні. Неоднозначне теж запитання баби: "Ти була з ним?" Баба знає, що була, проте хоче вивідати ступінь щирості невістки. На заангажованість свекрухи в "акції" свідчить і її натяк: "Шкода тебе для такого нездари, як твій муж. Я знала, що ти відчуєш се й сама (виділення моє.– І. Д.). Та проте будь благословенна в Бога, і приведи мені внука, щоб був гідний тебе і мав таку золоту головку, як він" [2, 22, c. 322].

Нарешті – загадка загадок – википання молока. Свекруха наказує невістці заглянути до комори, бо там щось діється. "Марися поставила коновці з водою і побігла до комори. Крізь отворені двері впало скісним стовпом блідо-зелене денне світло до темної комори. Марися побачила картину, що наповнила її господарське серце правдивим жахом.

На низькій дубовій лавці стояли там рядом здорові горшки свіжовидоєного молока. І о диво: молоко в горшках немов би кипіло, шуміло і клубилося і почало, мов кип'яток, утікати з горшків, заливаючи лавку і поміст холодною піною.

"– Йой, бабуню! – скрикнула Марися, заламуючи руки. – А се що за диво твориться?" [2, 22, c. 321].

Бабуся навчає невістку, яким ритуалом заспокоїти збунтовану рідину, і молоко затихає, входить у свої береги, "хоч утрата його була досить значна".

Від розшифрування символіки "дива" в коморі залежать відповіді на поставлені запитання.

На мій погляд, тут маємо справу з випадком своєрідного фольклоризму у літературному тексті: Франко використовує мотив так званого чудесного покажчика, який виступає у народних казках. Всезнаючий Михайло Грушевський не оминув цього структурного компонента у морфології казки. У корпусі фольклору у першому томі своєї "Історії української літератури" у спеціальному невеличкому параграфі "Чудесні покажчики" він пише: "Чудесні покажчики – дуже цікавий мотив, – котрого прототип міститься у єгипетській казці про Анупу і Бітіу: се плин, який починає кипіти, червоніти, стає кров'ю і т.д., показуючи, що діється з неприсутнім. Таку ж роль грає перстінь, що пітніє, ножик, що ржавіє, на знак того, що діється з тим неприсутнім, який його лишив, і йому треба допомогти, і пд. (Чуб., с. 170, 144; Рудч. І, с. 126, 138 й ін.)" [3].

Відкриття згаданої єгипетської казки про двох братів – Анупу і Бітіу – було великою сенсацією у вченому світі ХІХ ст. Записаний на папірусі текст казки знайдено в могилі фараона Сеті ІІ. Його нанесли на папірус єгипетські писарі ХІХ династії за 14 століть до народження Ісуса Христа.

Цей унікальний папірус надіслала для розшифрування вченому-єгиптологові де Руже одна англічанка, яка придбала знахідку в Італії. Свій аналіз його де Руже опублікував у "Revue Archlogique", а також в "Athenaeum". Світ облетіла звістка: засохлі єгипетські мумії, коли вони були ще живими людьми, хоч і фараонами, цікавилися чарівними казками. І жанр цей був повністю сформований й досягнув великої майстерності вже 3000 років тому!

Відкриття породило величезну літературу. Текст казки вперше був опублікований в 1857 р. Найбільші фольклористи світу – М. Драгоманов, В. Клоустон, Ж. Масперо, Е. Коскен – зацікавилися єгипетською казкою й досліджували її. Українські фольклористи в Галичині й на Східній Україні не могли бути осторонь цих зацікавлень. У 1896 р. у Франковій "Дрібній бібліотеці" виходить книжка: В. Клоустон. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни. З англійської мови переложив А. Кримський. Видання готували спільно Франко й Кримський. У ньому були вміщені уривки з праці "Popular tales and fictions, their migrations and transformations by W. A. Clouston" у перекладі з англійської мови А. Кримського та з його примітками до нього, стаття Ж. Масперо "Єгипетські казки і казка про двох братів" (переклад Франка), а головне – текст казки "Про двох братів", яку з французької мови теж перетлумачив Іван Франко за виданням Maspero "Les contes populaires de l'Egypte ancienne".

Михайло Грушевський перелічує комплекс мотивів єгипетської казки, які є архетипами багатьох пізніших казок. Серед них – мотив кипіння пива на знак, що на героя чатує біда. Мотив цей увиразнюється в такому контексті змісту папірусної чарівної казки.

Дружина старшого брата намагається спокусити молодшого, а коли їй це не вдається, налякана можливістю розголосу її вчинку, доносить чоловікові, нібито той намагався її згвалтувати. Старший брат зачаївся з ножем у стайні, аби зарізати молодшого, але того про небезпеку попередили корови, мову яких він розумів. Стоячи на протилежних берегах водойми, яка кишить крокодилами, брати виясняють відносини. Молодшому вдається переконати чоловіка наклепниці у своїй невинності, тим більше, що на доказ того, як мало цікавлять його справи сексу, "він добув ножа, що ним утинав гілки, і відрізав собі член і кинув його у воду, де його пожер сом" [4, c. 116]. Очунявшись від зомління, герой вирушає у світ за очі, зазнає чимало пригод і кількох метаморфоз, перетворюючись то в дерево, то в бика й нарешті знову в людину. Прощаючись з братом біля води з крокодилами, він просив його у випадку небезпеки прибути на допомогу: "А ти пізнаєш, що зо мною сталося, коли візьмеш збан пива в руку, а воно почне булькотіти" [4, c. 116]. Зокрема, він дав братові інструкцію, як оживити розлучене з тілом серце, а тим самим і трупа. І ось, коли таке сталося – акацію, у квітах якої перебувало серце, зрубали, а серце викинули, "старшому братові подали збанок пива, а воно почало булькотіти; подали йому другий збанок вина, і воно закаламутилося" [4, c. 120]. За вказівкою чарівного покажчика, яким тут виступають пиво й вино, старший брат спішить рятувати серце молодшого й воскрешає його.

Loading...

 
 

Цікаве