WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані - Реферат

Два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур і красная пані - Реферат

Для дослідників і досі є загадкою, чому Велес – один з найповажніших українських поганських богів – не мав свого ідола у володимирському пантеоні богів у Києві. Дехто гадає, що його скульптурне зображення стояло на Подолі, на окраїні міста, щоб легше було повз нього проганяти стада худоби, адже він був "скотьим богом". У літописі є згадка про існування в Києві Турової божниці. На мою думку, в літописні часи вже назва "Волос", "Велес" була витіснена іменем "Тур", і "Турова божниця" замінила божницю Велесову номінально.

Чи не найповнішу інформацію про міфологічне божество Тур дає у своїй енциклопедії слов'янської міфології, виданої у 1842 р. німецькою мовою у Львові-Станіславові-Тарнові, І. Гануш. У ній бог Тур поставлений у типологічний ряд з Сатурном і Марсом. Слово "тур" у слов'ян означає просто "бик", а також це ім'я бога війни. Можливо, тур-бик і Тур-божество є одним і тим самим, тому Тур у всіх слов'янських мовах означає "горбатий бик", який на сході був символом сонця (у нього на спині було кругле підвищення, що нагадувало сонце). Усі боги сонця вважалися героями або богами війни. Як Радегаст і Святовид, Тур був "прославленим переможцем". У давніх слов'ян Тур – це символ незвичайної сили. Так, Радегаст зображувався богом гостинності і з головою бика на грудях. Коллар висловив припущення, що у слов'ян "тур" первісно означав "вогонь". У "Слові о полку Ігоревім" вислови "яр" і "тур" вживаються як епітети-синоніми й означають одне й те саме: вогняний, сильний, войовничий... Тур-богові приписувалась ще й інша властивість – він був богом плодючості. Гануш зазначає, що голова бика властива теж індійському Шіві (Шіва) і що, за Кройцером, бик зображувався символом життєдайної сили, якою є сам Шіва (тобто індійський бог плодючості). Нарешті, звідкись Гануш знає унікальну властивість цього бога в уявленні киян: "У Києві Тур вшановувався як Пріап" [7, c. 196]. В античній міфології Пріап – символ суперсексуальності. Отже, атрибут еротичності Тура як божества і є поясненням його присутності на шлюбному ложі у весільній коморі.

Початок символізації та міфологізації цього царя "товару рогатого" (образ з українського фольклору) промовисто акцентовано в одному старовинному замовлянні від імпотенції, древній рукопис якого в "Труды этнографического отделения" в 1878 р. доставив селянин Дохтуров з села Ракузи Холмогорського повіту. Заклинання сугестіонує, щоб "у меня, раба Божія (имя рек), стояли семдесят жил и единая жила... на женской лик, красныя девицы, на старыя бабы, на молодыя молодицы, на сивыя кобылицы <...> стали лучше стараго, хоробрее прежняго, что турей рог (підкреслення моє.– І.Д.), что еловый сук" [8, c. 368]. Ріг тура як символ чоловічого фалоса поширюється й на інший "товар рогатий". Так козел стає втіленням хітливості (старогрецький Сатир). За О. Трубачовим, фракійське слово iebhros, eibhros означає козел, самець, запліднювач[9, c. 175].

За українськими етнографічними матеріалами, що їх зібрав на Закарпатті й видав у Парижі Петро Богатирьов, у весільних і різдвяних примовках паралель між рогами "воликів" і фалосами "хлопчиків" дуже виразна: "J'ai enregistr, dans deux villages, les paroles que prononce le starosta la noce, paroles qui reproduisent la conjuration que rcite le hazda, quand il jette des fves et des haricots contre le mur, la veille de Nol."

"Brr, jouez, bfs cornus, – vaches au beau pis, – brebis la laine touffue, – garons aux belles... [pueri formosi penibus], filles aux beaux... [puellae formosae cunnis], dans chaque coin un enfant sur le pole – pas de place o se coucher [voliky rohati, korowky dijkati [veliky dijky], ovečky vownati, chlopčiky chujati a divočky pizdati, vo každoj kutini po ditini, a na peči nihde leči. Hrajte sja, veselite sja]" (V. Bystryj) [10, c. 104-105].

Дослідник підкреслює, що ці слова мали забезпечити не тільки багатство, а й плодючість молодої пари. Стає зрозумілим, чому у весільних поліських піснях "до спомагання" наполегливо радили багатшому представникові роду обдарувати молодих "воликом рогатим". У склад посагу молодої входила теж корова "на розплід". У випадку, коли дівчина сватала хлопця, свати говорили: "у вас є бичок-третячок" [2].

Крім чоловічого божества Тура, наше язичництво, з усією очевидністю, знало й богиню Турицю, або Туру. На це теж є натяк у поліській епіталамі. Зрештою, пора її навести повністю. Спочатку її під час фольклорної практики студенти записали в селі Тур з явним синтаксичним алогізмом. Я перевіряв цей текст багато разів на різних інформаторах і завжди результат був однаковий. Пісня ця вже напівзабута. Отож, у вересні 1985 р. я записав від Головій Ярини Іванівни, народженої в Турі 1910 р., такий текст весільної коморної пісні:

Ведем Тура з ложаЗа нею мати божа.Наложили корунойкуНа її головойку.

А ось пізніший запис цієї пісні, що його зробила студентка І. Шаблій від пенсіонерки того ж села Зварич Палажки Іллівни (народилася теж у Турі 1929 р.) 9 липня 1993 р.:

Ведемо Тура з ложа.За нею матір божа.Положили коронойкуНа її головойку.

"Молоду покривають рушником. Дружко заводить її до хати, сам танцює на стульцеви з гарапою в руках і скидає рушник з молодої".

Алогізм в обох записах полягає в тому, що після першого рядка мало би бути "за ним", а не "за нею". Але оскільки наступні два рядки виразно стосуються не "Тура", а "її", молодої чи Туриці, то вони переважили над рядком про Тура, – він забувся.

Пояснює це "темне місце" у даній коморній пісні мій запис ще одного фрагмента аналізованого мотиву в селі Личинах Камінь-Каширського району Волинської області. 9 липня 1985 р. там я від бібліотекарки Возняк Ганни Лук'янівни (1947 р. н.) записав: "Як приводять молоду, поводар співає пісню, він же знімає покривало, яке закидає на піч:

Ой тур, чи тура,Чи хороша молода.Ой тур, чи туриця,Чи хороша молодиця".

Надзвичайно рідкісне слово "тура"! Воно виступало як синонім до "туриця". "Темне місце" у цій пісні тепер можна реконструювати так:

Ведемо туру з ложа,За нею мати Божа...

Однак рядок перший, про тура, все ж залишається без рими. Тут нам на допомогу приходить запис М. Максимовича, який є стягненою формою "турського" й "личинівського" варіантів:

Ведуть тура з ложа,За ним мати Божа.Чи тур, чи туриця,Чи хороша молодиця [11, c. 35]

Реконструкція найповнішого тексту, отже, може мати такий вигляд:

Ведемо тура з ложа,За ним мати Божа.Ведемо туру з ложа,За нею мати Божа.Ой тур, чи тура,Чи хороша молода,Ой тур, чи туриця,Чи хороша молодиця.

Очевидно, не від бога Тура, як вважав Шафарик, а від богині Туриці пішла назва свята "туриці", або "літниці", яке збереглося у словаків, але було й у інших слов'янських народів. Так, "Słownik języka polskiego" Яна Карловича [12] слово turzyca пояснює синонімами: gaik, majwka, maik, nowelatko – весняна урочистість. З цим святом пов'язаний звичай замаювання зеленню. Гануш зазначає: "Встановлення травневого деревця під час свята туриці-літниці могло, як і бик, бути символом плодючості, яка особливо виявлялася навесні, звідси туриці – маївка" [7, c. 196]. Гамер доводить, що травневе деревце встановлювалося на честь всезагальної матері Бгавані, яка надзвичайно подібна до плодючої матері – землі. Гануш гадає, що свято весни було на вшанування молодого сонця. Епоха групового шлюбу, за Хв. Вовком, "була одночасною з епохою культу сонця" [1, c. 312]. З цих часів, на його думку, походять колові танці, вінки, священне гільце та інше в українському весіллі. "Всі ці релігійні звичаї точно відносяться до епохи групових шлюбів, вони були засвоєні також і соняшним культом. І ми тим більше стоїмо на цій гадці, що ми знаходимо їх у ритуалах народних свят в честь сонця, як, наприклад, веснянки, семик, Купайло, Ярило тощо. Ці свята не можна инакше розглядати, як останки тих игр між селами, які для парубків та дівчат стародавніх часів були не тільки засобом погодитись, як про це говорить літопис, але й місцем, де закладались, а навіть й виконувались de facto шлюби" [1, c. 312].

Loading...

 
 

Цікаве