WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики - Реферат

Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики - Реферат

Реферат на тему:

Нетранслітеровані конструкції як засіб мовної характеристики

Творче використання у художніх текстах нетранслітерованих (таких, що зберігають притаманний мові-джерелу графічний вигляд) чужомовних елементів різного типу і об'єму в європейській літературній практиці було традиційним. Якщо в інших функціональних стилях літературної мови (науковому, публіцистичному, офіційно-діловому) необхідність їх використання пов'язувалась з безеквівалентністю в окремих лексичних сферах, то у художньому мовленні вона зумовлювалась виразними стилістичними настановами. Власне цей аспект привертає увагу до ідіостилів окремих письменників, кожен з яких по-своєму мотивовано і послідовно вирішує цю соціомовну проблему у тих вимірах, які співзвучні його творчому задуму, принципові функціональної доцільності та ідейно-естетичної спрямованості тексту. Оскільки уведення нетранслітерованих конструкцій у художній текст, як правило, зумовлене суттєвими причинами, то такі елементи є семантично і стилістично вагомими, а у більшості випадків – текстотворчими. Будучи поза системою мови, засобами якої створений текст, вони є активним чинником формування цього тексту, творять фактуру індивідуально-авторського мовлення, впливають на особливості ідіостилю письменника. Будь-яка характеристика мовного стилю без їх опису буде неповною у лексико-семантичному плані. Наявність таких конструкцій у тексті ніколи не буває випадковою, навіть коли їх небагато. Своєрідність індивідуального стилю визначається їх строгим дозуванням, особливим співвідношенням із основним, "нейтральним" текстом, його лексичною системою [Карпенко, Меймескул 2000 : 220 – 221].

Процеси мовної інтерференції у мовному стилі Франка-прозаїка зумовлені, з одного боку, прямими міжмовними контактами, що встановилися у Галичині, наприклад, між українською і польською мовами, а з іншого – виробленим на той час "салоновим" та "публічним" стилем як певним естетичним стереотипом усного та писемного мовлення. Йдеться про вкраплення у тексти чужомовних елементів – слів, словосполучень та речень – польською, російською, німецькою, латинською, гебрейською, французькою, італійською мовами, що сприяли чіткішому оформленню думки, давали можливість відтінити її, а також пізнавати пласти культури інших народів [Сербенська 1992 : 105]. Вкраплення інтертекстуальних "інкрустацій" у мову літературних текстів кінця ХІХ ст. зумовлюються до того ж еволюцією наратива: все частіше організатором викладу виступає оповідач, що не маскує свого інтелектуального потенціалу; інтелігенти стають не просто учасниками розмови – їх мовлення переростає у науковий диспут, в котрому годі обійтися без модних чужомовних слів та цитат мовою оригіналу. Учені "варваризми" створюють враження високого стилю і часто мовно контрастують із стилістично нейтральним просторіччям [Денисюк 2003 : 38].

Показовою в цьому відношенні є мова Франкової новели "Odi profanum vulgus" (1899). Аби відтворити атмосферу побуту "редакції одного поступового і демократичного львівського дневника" [4 : 21, 79], а водночас передати місцевий, часовий і культурний колорит інтелектуальної галицької богеми, І.Франко насичує мовлення своїх героїв вишуканою абстрактною термінологією широкого тематичного спектру з уніфікованого лексикону освіченого європейця, повсякчас уплітаючи в їх мовлення дозовані вислови-цитати з польської, німецької, французької, російської, латини (близько 20 висловлювань різного обсягу). На думку дослідника мовного стилю новели Ю.Денисюка, твір зумисне написаний двома різко контрастними манерами викладу: мовні партії плебсу, оформлені традиційною епічною нарацією й демократичним стилем, оконтурюють драматичний етюд, герої якого послуговуються "аристократичним" стилем мовлення [Денисюк 2003 : 38 – 39].

Семантичний аналіз чужомовних інтертекстуалізмів у мовних партіях персонажів-інтелігентів з інших Франкових текстів ("Для домашнього огнища", "Основи суспільності", "Лель і Полель", "Перехресні стежки", "Не спитавши броду", "Маніпулянтка", "Сойчине крило") роз'яснює стилістичну мотивацію уведення їх у склад мовлення. Латина, засвоєна в час гімназійних та університетських академічних студій, представлена, головно, класичними сентенціями та афоризмами (quiproquo [4 : 19, 62] – "казус"; morituritesalutant[4 : 19, 96] – "ті, що йдуть на смерть, вітають тебе"; moriturusvossalutant[4 ; 19, 96] – "той, що йде на смерть, вітає вас"; parexelence [4 : 17, 342] – "найвищою мірою"; Flecteresinequeosuperos, Acherontamovebo [4 : 17, 356] – "якщо я не зможу домовитися з олімпійцями, то підійму Ахеронт"; caprediem [4 : 17, 357] – "лови мить"; sittibi [4 : 17, 364] – "хай буде по-твоєму"; serovenis, sedvenis[4 : 17, 436] – "пізно приходиш, проте приходиш"; noblesoblige [4 : 20, 206] – "шляхетність зобов'язує"; tertiumnondatur [4 : 20, 216] – "третього не дано"; adabsurdum [4 : 20, 330] – "до абсурду"; anima vilis [4: 19, 224] – "піддослідна тварина"; terraincognita [4 : 20, 331] – "невідома земля"; Materdolorosa [4 : 20, 212] – "скорбна матір"; subrosa [4 : 20, 346] – "по секрету"; ideefixe [4 : 20, 350] – "нав'язлива думка"; adimpossibilenemotenetur [4 : 20, 372] – "до неможливих речей нікого не змушують"; profuturo [4 : 20, 381] – "на майбутнє"; advocem [4 : 20, 445] – "до речі" та ін.); рідше – загальнонауковими й філософськими поняттями чи вузькопрофесійною термінологією (meritum [4 : 19, 259] – "суть"; limine[4 : 19, 249] – "одразу"; officium[4 : 19, 186] – "служба"; statusquo [4 : 19, 249] – "теперішній стан"; corpusdelicti [4 : 17, 389] – "склад злочину"; corporadelicti [4 : 17, 389] – "речові докази"; loco[4 : 20, 225] – "на місці"; quoadgeneralia [4 : 20, 313] – "щодо родоводу" та ін.).

Німецька мова, що була мовою літератури, філософії та врядування, у мовленні фіксувалась, як правило, у вигляді практичних висловлювань або афористичних рекомендацій (wokeinKlager, daistauchkeinRichter[4 : 19, 120] – "де немає позовника, там немає й судді"; boseGesellschaftenverderbenguteSitten[4 : 19, 180] – "погані товариства псують добрі звичаї"; MannmusssichstreckennachderDecken [4 : 18, 375] – "людина повинна простягатися відповідно до покривала"; wederSalznochSchmalz [4 : 18, 445] – "ні сіль ні сало"; inGeldsachenhortdieGemutlichkeitauf [4 : 20, 342] – "у грошових справах усяка добродушність закінчується"), поетичних цитат чи авторських висловів (BlutisteinganzbesondrerSaft [4 : 19, 103] – "Кров – це зовсім особлива рідина " (Гете); dergrosseRissdesJahrhundertsistdurchmeinHerzgegangen [4 : 19, 256] – "великий розрив століття пройшов крізь моє серце" (Гайне); keinFeuer, keinFeuerbrennetsoheiss, wiedieheimlicheLiebe, vonderNiemandNichtweiss [4 : 20, 402] – "жоден вогонь, жоден вогонь не горить так гаряче, як таємне кохання, про яке ніхто нічого не знає" (нар. тв.); keinMenschmussmussen [4 :18, 461] – "жодна людина не мусить мусити" (Лессінг)) або випадкових стереотипних фраз (wiegehtsdir [4 : 19, 69] – "як ся маєш"; unterunsgesaght [4 : 20, 263] – "між нами кажучи"; zumBeispiel [4 : 19, 125] – "наприклад"; Eroberung[4 : 17, 423] – "завоювання" та ін.).

Урізноманітнюють стиль вислови французькою мовою, що завжди асоціювались із хорошим тоном, поетичністю, вишуканими манерами (adieu [4 : 19, 101] – "прощавайте"; pardon [4 : 19, 285] – "вибачте"; rendez-vous [4 : 19, 287] – "побачення"; gardedesdames [4 : 18, 73] – "охоронець жінок"; enfantsdelapatrie [4 : 20, 195] – "діти батьківщини"; engeneral [4 : 18, 77] – "взагалі"; apropos [4 : 19, 48] – "до речі"; allons[4 : 19, 22] – "ходімо").

Конструкції-нетранслітерати, як видно, слугують засобом інтелектуального та психологічного портретування Франкового героя і часто стають художнім прийомом його автохарактеристики.

Література

  1. Денисюк Ю. Інтертекстуалізми в оповіданні І.Франка "Odi profanum vulgus" // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2003. Вип. 32. Франкознавство. С. 37 – 44.

  2. Карпенко М.А., Меймескул Е.А. На стыке культур: нетранслитерированные иноязычные элементы в идиостиле Н.В.Гоголя // Мова і культура. Вип. 1. Т. 4: Мова і художня творчість. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2000. С. 205 – 214.

  3. Сербенська О.А. Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка: Текст лекцій. Львів: ЛДУ, 1992. 112 с.

  4. Франко І.Я. Зібрання творів: У 50-ти Т. К.: Наук. думка, 1976-1986. Посилаючись на це видання чи паспортизуючи ілюстративний матеріал, указуємо том і сторінку у квадратних дужках.


 
 

Цікаве

Загрузка...