WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → До історії форманта -ани (-яни) - Реферат

До історії форманта -ани (-яни) - Реферат

У системі українського суфіксального словотвору іменників цей тип дериватів є досить продуктивним. Більшість слів словотвірного типу з суфіксом -анин (-янин) – це назви осіб за національністю, місцем проживання або народження (мотивуючі слова тут – переважно топоніми, що означають країни, міста, місцевості, рідше – загальні назви зі значенням місцевості): росіянин, вінничанин, побережанин, горянин [Словотвір 1979: 79-80]. Сюди ж відносять представників давніх слов'янських племен: полянин, древлянин, волинянин тощо. Невеликими групами представлені утворення цього типу зі значенням „послідовник релігійного вчення" (лютеранин, християнин), а також „член певного колективу, угруповання" (каторжанин, мирянин, односільчанин).

У сучасній українській мові загальні назви на -ани (-яни) функціонують передусім як назви народностей, жителів певних історико-етнографічних чи географічних регіонів, а також як катойконіми. На думку Ю.О.Карпенка, суфікс -ян(ин), множина – -яни, тісно пов'язаний з топонімією [Карпенко 1973: 17]. Регулярно творячи назви мешканців від назв населених пунктів на -*jь, -ичі, -ів(<-ов), ин, суфікс виступає і у власне топонімічній функції, творячи, завжди у множині, назви поселень, які історично є назвами мешканців певної території. Це явище простежується не тільки в українській ойконімії, а й на білоруському онімному матеріалі. Так, у пам'ятках писемності засвідчено такі назви на -ани (-яни) на позначення жителів: 1494 р. – Велижане, Пєрєломчане [АЛРГ: 57]; 1496 р. – на случанъ (пор. 1496 р. – на реце на случи [АЛРГ: 63]), Торопчане [АЛРГ: 63]; в Мемежанъ, в Нежелчанъ, с Плавечанъ, в Рожъничанъ, в Любочан, в Туранъ [АЛРГ: 67]; 1499 р. – Речычане, Свислочане (пор. 1496 р. – Свислоч [АЛРГ: 64]), Бобруяне (пор. 1496 р. – Бобруескъ [АЛРГ: 64]), Мозыряне (пор. 1496 р. – Мозыр [АЛРГ: 64]) [АЛРГ: 87]; 1501 р. – Котичанъ [АЛРГ: 101]; 1507 р. – отъ Полочанъ [АЛРГ: 121] (пор. 1492 р. – в Полоцку [АЛРГ: 56]); 1529 р. – съ Колчичанами [АЛРГ: 228]; до Горвличанъ, до Пчичанъ (пор. 1496 р. – Пчич [АЛРГ: 64]) [АЛРГ: 229]; 1611 р. – Топорищане [Арх. ЮЗР III/I: 167]. Суфікс -ани (-яни) виступає засобом позначення певного колективу, групи людей, мешканців певної території. Назви поселень на -ани (-яни) являють собою переосмислення неозначеної множини (назва групи людей) в одиничні предмети (назва місця проживання цих людей). Спочатку виникла назва якогось колективу, а потім – назва території, яку він заселяв.

Функція суфікса -ани (-яни) розширюється, він виступає у гелонімах, оронімах тощо, тобто в інших типах онімів, яким він не властивий, зокрема, у таких топоназвах: 1565 р. – озеро Мшани [Арх. ЮЗР VII/II: 313], 1570 р. – урочище Нагоряни [AGZ X: 102], 1602 р. – болото Карани (Караньє) [ŽDz XXI: 478]; 1624 р. – узгір'я Озеряни: "...okolo wzgrzu, Ozierzany zwanego" [ŽDz XXI: 377]; 1765-1769 рр. – урочища Ольшани [ГОЛУ: 82], Щербани [ГОЛУ: 85]; 1786 р. – ліс Кіздани [Арх. ЮЗР VI/II: 303]; 1791 р. – урочище Квіздани [Арх. ЮЗР VI/II: 420]. Виникнення цих онімів – результат зміни суфіксом -ани (-яни) свого первісного чіткого семантичного навантаження – назва групи людей. Можливо, він формально утворював нові власні назви, які виникали за аналогією до уже існуючих назв на -ани (-яни) на позначення мешканців.

Формант -ани (-яни) пройшов складну історію формування. Його виникнення, зокрема, його первісний елемент *-n-, сягає індоєвропейської епохи. Суфікс -ани (-яни) < *-janinъ (*-ěninъ) – продуктивний формант праслов'янської доби. За його допомогою творилися назви мешканців певних місцевостей, племен, географічні назви. Відносно стабільний характер функціонування цього форманта склався ще у давню слов'янську епоху, про що свідчить різноманітне семантичне навантаження формацій з суфіксом -ани (-яни). Основне його значення, як відзначалося, локально-етнічне, – вказівка на меншу чи більшу групу людей за певною ознакою території, де вони оселилися, або з якої вони походили. Воно випливає із різних характеристик тієї місцевості, на якій розташовувалися й осідали люди, або зумовлене назвами населених пунктів, з яких йшов процес переселення. Так, за допомогою форманта -ани (-яни) топоназви переходили у назви людей, а потім означали і людей, і ті поселення, в яких вони жили. Апелятив поступово втратив своє загальне значення і набув значення одиничності. Основним при переході назв однієї категорії в іншу (назви поселенців у назву поселення) був факт освоєння і заселення земель колективами.

Поряд з цим засвідчено топоніми на -ани (-яни), в яких функція форманта генетично не зв'язана з функцією суфікса -ани (-яни) < *-janinъ (*-ěninъ) – назви, що є, вірогідно, наслідком аналогії до локально-етнічних назв цього типу.

Література

  1. Бучко Д.Г. Ойконіми Покуття на -ани, -яни на загальнослов'янському фоні // Наук. записки Терноп. пед. університету. Серія: Лінгводидактика. Вип. І. Тернопіль, 1997. С.83-86.

  2. Варбот Ж.Ж. Древнерусское именное словообразование. М.: Наука, 1969. 230 с.

  3. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. К., 1958. 298с.

  4. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К., 1973.

  5. Ковалик І.І. Словотворча будова збірних та одиничних іменників у східнослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами // Питання слов'янського мовознавства, 1958. Кн.6 С. 18-50.

  6. Купчинський О.А. Найдавніші слов'янські топоніми як джерело історико-географічних досліджень. К., 1981. 250с.

  7. Мейе А.О. Общеславянский язык. М., 1951. 491с.

  8. Словотвір сучасної української літературної мови / За ред. М.А.Жовтобрюха. К., 1979.

  9. Lindert B. Formanty služące do tworzenia nazw mieszkanćow w językach slowianskich. Lublin, 1967.

  10. Podlawska D. Nazwy etniczne z sufiksami -any i-ice na terenie Polski // Onomastika. R.XVII. Zeszyt 1-2., 1972. S. 65-82.

  11. Rospond S. Klasyfikacja strukturalno-gramatyczna slowianskich nazw geografcznych. Wroclaw, 1957. 75 s.

  12. Slownik praslowianski/ Pod red. F.Slawskiego. T.1. Wroclaw, 1974.

  13. Spal J. Mistni jmna obyvatelsk na -any // Sbornik vyšši školy pedagogicke v Plzno, 1958. S. 5-133.

  14. Taszycki W. Slowianskie nazwy miejscowe // Rozprawy і studia polonistyczne. I. Onomastyka. Wroclaw- Krakow, 1958. S. 228-268.

Loading...

 
 

Цікаве