WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → До історії форманта -ани (-яни) - Реферат

До історії форманта -ани (-яни) - Реферат

Реферат на тему:

До історії форманта -ани (-яни)

Географічні назви на -ани (-яни) – один з найархаїчніших загальнослов'янських типів ойконімів, мотивованих назвами груп людей. Проблемі вивчення слов'янської ойконімної структурно-словотвірної моделі на -ани (-яни) присвячено багато розвідок, однак в українському мовознавстві комплексно досліджені вони не були [Бучко 1997; Podlawska 1972; Taszycki 1958; Spal 1958]. Одним з першочергових завдань є словотвірний аналіз географічних назв, в якому окреме місце належить вивченню післякореневої афіксальної частини топоназви. У процесі такого аналізу виявляється зв'язок між значенням суфікса як словотворчого компонента назви і значенням граматичної категорії числа назви, розкривається взаємозумовленість цих факторів і семантики основи ойконіма. З цього погляду спільнослов'янська словотвірна модель на -ани (-яни) викликає особливий інтерес з боку історичної лексикології.

Поява назв на -ани (-яни) припадає на давній період розвитку суспільства. Перші деривати такої структурно-словотвірної моделі виникли у період первіснообщинного ладу, коли назва на -ани (-яни) ще не була топоназвою, а означала колектив людей, які заселяли певну територію, і тільки з часом вона стала назвою цієї території. За В.Ташицьким, назви на -ани (-яни) – локально-етнічні, первісно вони означали меншу чи більшу групу людей і були мотивовані характером новозаселеної місцевості або тої, з якої походили: *-janino/*-ěnino: пол. Brzeżany, Dębiany, Nagrzany, Zalesiany, Przemyślany, Raciborzany; чес. Bukovany, Hořany, Olśany, Pořčany, Btovany, Olomoučany; ceрб. Brežani, Doljani, Banjani, Podgorani, Zabrdjani, Bošnjane [Taszycki 1958: 262].

С.Роспонд виділяє у структурно-граматичній класифікації слов'янських географічних назв географічні назви з формантом -ани, що походить від *-janinъ (*-ěninъ) і побутує в загальнослов'янських онімних типах,: пол. Brzeżany, Dębiany; чес. Bukovany, Olomoučany; ceрб. Brežani, Doljani, бойк. Horbjany, Horčany [Rospond 1957 : 43].

Л.Л.Гумецька говорить, що в онімах цього типу виступає суфікс -ян-инъ (<*-jan-ino-), який у топоназвах утворював тільки іменники у множині на -яни і первісно означав жителів місцевості, названої в основі слова: из вижнянъ, мимо Галичаны, с кобылянъ, тисмянчаны [Гумецька 1958: 53].

Інтерпретація будови форманта *-janinъ (*-ěninъ) часто відрізняється.

І.І.Ковалик вважає, що суфікс -анин(-янин) виник на ґрунті первинного суфікса -ин, що в ранній староукраїнській мові мав насамперед сингулятивну функцію, але також утворював деякі назви осіб за національністю [Ковалик 1958: 44-45]. Більшої продуктивності набув згодом цей суфікс, поширений формантом -ан (-ян) [Гумецька 1958: 80]. Ж.Ж.Варбот у системі давньоруського іменного словотвору виділяє простий суфікс *-аn-, до якого в однині приєднується суфікс -inъ: бежанин рос. „беглец", мн. бежане; кличанин рос. „пугающий на охоте зверей криком", мн. кличане [Варбот 1969: 90].

Переконливими з цього приводу є погляди А.Мейє. Індоєвропейський суфікс -inъ служив для утворення похідних, що означали осіб. Так, ми маємо ГОСПОДИНЪ „господар дому" від ГОСПОДЬ – „господин". Ці слова, на думку А.Мейє, служать одниною до імен, що збереглися у множині без суфікса: ПОГАНИНЪ „язичник" – однина від ПОГАНИ „язичники"; ГРАЖДАНИНЪ однина від ГРАЖДАНЄ [Мейе 1951: 294]. Так, від спільнослов'янського *gordъ „город" було утворено похідне *gordjan- (одн. *gordjaninъ) „горожанин": ст.сл. ГРАЖДАНИНЪ, болг. гра́жданин, серб. грђанин (grđanin), poc. горожа́нин". „Імена на -ан-, наприклад, ст.сл. graždan – „горожанин, гражданин" мають в однині суфікс одиничності -ino-, звідки одн. ГРАЖДАНИНЪ при множині ГРАЖДАНЄ [Мейе 1951: 78, 338].

У „Нарисі праслов'янського словотвору" Ф.Славського підкреслено, що суфіксація виступає головним способом творення іменників праслов'янської мови. Серед праслов'янських суфіксів з формантом -n- виділено суфікси -ěn-inъ, -jan-inъ. За будовою це складені суфікси, де частини -ěn- і -jan- – форманти тематів приголосних на -n-. Частина друга – то сингулятивний суфікс -inъ. Первинна відміна на приголосний прихована в множині (після відпадання сингулятивного -inъ): gord'an-inъ: gord'an-е; Slověn-inъ: Slověn-е [Slownik 1974: 119].

Суфікси -ěn-inъ (-jan-inъ) творять назви мешканців певних місцевостей, що відображено в назвах племен і географічних назвах:

-gorděninъ: gord'aninъ „мешканець города" < gordъ „город";

-beržaninъ "мешканець берега, узбережжя" < bergъ „узгір'я, урвище, берег";

-dvorěninъ: dvor'aninъ „той, хто належить до двору пана, магната" < dvor „двір";

-selěninъ:sel'aninъ „мешканець села" < selo „село, поселення";

-gor'aninъ "мешканець гір" < gora „гора, ліс";

-Pol'ane "Поляни" < pol'e „рівнина, поле".

Обидві форми -ěn- і -jan-мають абсолютні відповідники у лит. -ėn-as: -ion-is:

-girė΄nas „мешканець лісу" < girė, giria „ліс";

-kalnė΄nas „мешканець гір" < kalnaĩ „гори";

-dvarionis (давнє і діал.) „пан з двору" < dvras „двір";

-kiemionis "селянин" (діал.) < kiẽmas „село" [Slownik 1974: 119].

Походження суфікса -ани < *-janino-/*-enino-, представленого на теренах Славії [Podlawska 1972: 71], досліджувала Б.Ліндерт, яка зазначала: „К.Бругман і В.Вондрак виводили формант -jan-inъ з праіндоєвропейського форманта -іōn, а -ěn-inъ Ф.Міклошич і В.Вондрак виводили зі слов'янського форманта -ēno, Й.Зубатий – із латинського форманта -ēnus. Якщо приймемо, що праслов'янський формант *-jan-inъ відповідав, як вважали К.Бругман і В.Вондрак, грецькому формантові ιων , латинському -іōn і походить з праіндоєвропейського форманта -іōn, а праіндоєвропейський формант -іōn виступав в апофонічному ряді: -en, -on, -ēn, -ōn, ien, ion, iēn, iоn, – то можемо вважати форманти -jan-in, -an-inъ, -ěn-in за частково прихований на праіндоєвропейському ґрунті суфікс -n- апофонічного ряду: -iōn-, -ōn-, -ēn-"[Lindert 1967: 37-38].

Причина розбіжності думок щодо виникнення і розвитку форманта -ани(-яни) полягає у відсутності документальних джерел, які б відбивали процес формування суфікса протягом віків. У комплексі морфем того чи іншого слова важко виявити суфіксальні елементи у їх первісних зв'язках і структуру суфіксів у цілому. „Під впливом мовних і позамовних факторів форманти в „лінгвістичній безперервності" настільки змінювалися як в акустичному, так і у фізичному та психофізіологічному відношеннях, що стерлися майже всі сліди їх первісної структури"[Купчинський 1981: 40].

Loading...

 
 

Цікаве