WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови - Реферат

Неперервність пошуків джерел становлення української літературної мови - Реферат

Ще однією визначною рукописною пам'яткою староукраїнської мови є Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній практиці XVI ст. Цей рукопис досліджували П.Житецький ("Описание Пересопницкой рукописи XVI в."), О.Грузинський ("Пересопницкое Евангелие как памятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI в.") та інші мовознавці. Вивчення мови цієї пам'ятки триває. Так, І.Чепіга опублікувала ряд праць, пов'язаних з аналізом мови рукопису (статті "Пересопницьке Євангеліє" (1990), "Пересопницьке Євангеліє і морфологічний стандарт української мови (на матеріалі іменника)" (1997)). Дослідниця зазначає, що пам'ятка засвідчує на морфологічному рівні велику кількість варіантів. З одного боку, широко вживаються давні флексії або їх старослов'янські відповідники, з другого боку, фіксуються новіші закінчення, властиві народнорозмовній практиці з діалектними рисами південно-західного наріччя. Старі форми є даниною книжній традиції або старослов'янському оригіналові, новіші вже широко вживалися в мові ділової писемності, куди вільніше проникали народнорозмовні варіанти, а з середини XVI ст. поширились і в перекладних конфесійних текстах [Чепіга 1997 : 231].

Аналіз словозміни форм іменників у Пересопницькому Євангелії дав змогу І.Чепізі зробити висновок, що норма української літературно-писемної мови XVI століття орієнтувалася на загальнонародну мову [Чепіга 1997 : 235].

З-поміж рукописної спадщини важливе місце займають і учительні Євангелія XVI-XVII ст., які свого часу були проаналізовані І.Франком, І.Панькевичем, І.Огієнком, В.Перетцом та іншими вченими. У наш час мовні риси цих пам'яток досліджують У.Єдлінська, І.Чепіга, У.Добосевич, Г.Чуба. Крім того, учительні Євангелія розглянуті у літературному контексті, здійснено їхню текстологічну класифікацію (див. дослідження Г.Чуби "Лінгво-текстологічний аналіз учительних Євангелій другої половини XVI – XVII ст."). Науковці зосередили увагу переважно на пам'ятках другої половини XVI – першої половини XVII ст., коли тексти учительних Євангелій набули особливої популярності й поширення. Зроблено спробу з'ясувати значення цих пам'яток для формування української літературної мови, її стильової розбудови, унормування та становлення на народнорозмовній основі [Чуба 1998 : 17].

Дослідники основну увагу звертали на мовностилістичні особливості цих пам'яток, а отже, з'ясовано їх місце у розвитку конфесійного стилю; проаналізовано особливості орфографії рукописів; визначено фонетичні риси; з'ясовано специфіку системи словозміни різних частин мови, яка полягає у співіснуванні граматичних форм, властивих церковнослов'янській мові і народнорозмовній з діалектними рисами. Беручи до уваги фонетичні ознаки, специфічні граматичні риси, окремі лексичні елементи, виходячи з даних про місце створення учительних Євангелій, дослідники зробили висновок про діалектне забарвлення мови цих пам'яток. Зокрема, У.Добосевич, зазначала, що "сукупність діалектних особливостей, відбитих у цих документах, вказує на їх приналежність до бойківсько-лемківського регіону" [Добосевич 1997 : 16]. Г.Чуба вказала на те, що "проаналізований мовний матеріал відбив складний процес реформування української літературної мови у другій половині XVI ст. і становлення її на якісно нових принципах – народнорозмовній основі південно-західних діалектів" [Чуба 1998 : 15].

Як бачимо, за багато років штучної неґації мовознавці не втратили інтересу до вивчення рукописних євангелій. Останнім часом цей інтерес навіть зріс. Але поза увагою дослідників досі залишаються інші пам'ятки цього стилю. Серед них рукописні збірники апокрифів – релігійних творів, не канонізованих християнською церквою. Проте саме ці тексти найбільш популярні серед народу вже протягом багатьох століть. Іван Франко писав, що апокрифи, "оповідані дуже інтересно, не раз поетично і драматично..., сильно вдаряли на фантазію" [Франко 1899 : 3]. Тому цілком закономірно, що ці твори зазнали численних літературних і народних обробок. Як відомо, літературознавче дослідження апокрифічних збірників здійснив І.Франко. Він же вказав і на деякі їхні мовні особливості, зокрема на помітний народнорозмовний вплив. Учений зазначав, що більшість рукописних збірників має "закраску місцевого діалекту, декуде з невеличкою примішкою церковщини, не більшою як її можна було чути в устах дяків і сільських грамотіїв" [Франко 1900 : 102].

М.Станівський зробив спробу охарактеризувати мову двох буковинських апокрифічних збірників – Іспаського рукопису й рукопису Іллі Яремецького-Білахевича (обидва – з середини XVIII ст.). Але це були лише окремі зауваження щодо двох буковинських збірників (докладніше про це див. [Станівський 1958], [Перепелиця 2001], а також наші дослідження [Бичкова 2001], [Бичкова 2003]). А таких рукописів чимало – рукописна збірка С.Теслевцьового, Дрогобицький рукопис, Замойський рукопис, рукописи Т.Поповича, П.Кизикевича, Перемиський рукопис та ін., створені в Галичині, Буковині, Закарпатті, ґрунтовних досліджень про які ми не виявили. Взагалі монографічного дослідження мови пам'яток південно-західного регіону досі немає.

Потребує спеціального вивчення й стильова належність апокрифів. Прийнято відносити їх до конфесійного стилю, але апокрифи жанрово неоднорідні. Це і гадальні книги, сонники, громники, і твори ораторсько-епістолярного та катехізичного характеру – промови, казання, пророцтва, заповіти, послання і найцінніші з історико-літературного погляду – легендарні оповідання [Історія української літератури 1967 : 48].

Очевидно, що вивчення мовностилістичних ознак текстів сприятиме й уточненню жанрово-стильової їх характеристики, а загалом дасть змогу об'єктивно висвітлити роль цих пам'яток у процесах становлення літературної мови на народній основі.

Література

  1. Бичкова Т. Іспаський рукопис як джерело вивчення історії фонетичної будови української мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 107. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С.94-99.

  2. Бичкова Т. Діалектні фонетичні особливості мови буковинських рукописних збірників XVIII ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 170-171. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2003. С.77-81.

  3. Бузук П. Нарис історії української мови. Вступ, фонетика і морфологія. К., 1927. 96 с.

  4. Добосевич У. Мова і стиль рукописних учительних Євангелій кінця XVI початку XVII ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 1997. 18 с.

  5. Єдлінська У. Ділова мова XIV - XV ст. в українському мовотворчому процесі // Міжнар. конгр. україністів (2; 1993, Львів): Доп. і повідомл.: Мовознавство. Львів, 1993. С.17-21.

  6. Жовтобрюх М. Староукраїнські грамоти як пам'ятки літературної мови // Мовознавство. 1976. № 4. С.62-70.

  7. Історія української літератури: У 8-ми томах. Т.1. К.: Наук. думка, 1967. 540 с.

  8. Огієнко І. Українська літературна мова XVI ст. і український Крехівський Апостол 1560 р.: Літературно-лінгвістична монографія. Варшава, 1930. 520 с.

  9. Перепелиця С. Мова апокрифічного збірника XVIII століття з буковинського села Іспас // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 116. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С.74-83.

  10. Романець О. Буковинські пам'ятки слов'янської писемності // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 200-річчю нової української літератури і літературної мови (Чернівці, 24-26 вересня 1998 р.). Чернівці: Місто, 1998. С.17-23.

  11. Станівський М. Спостереження над мовою буковинсько-молдавських пам'яток XIV XVIII століття // Питання історії і діалектології східнослов'янських мов. Чернівці, 1958. С.3-21.

  12. Станівський М. Дві буковинсько-молдавські грамоти середини XV ст. // Укр. мова і літ. в школі. 1960. № 3. С.16-19.

  13. Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів // Пам'ятки українсько-руської мови і літератури. Львів. Т.ІІ. 1899.

  14. Франко І. Карпаторуська література XVII XVIII віків // ЗНТШ. Львів, 1900. Т.37. С.102-103.

  15. Чепіга І. Пересопницьке Євангеліє і морфологічний стандарт української мови (на матеріалі іменника) // Український діалектологічний збірник. Кн. 3. К.: Довіра, 1997. С.218-230.

  16. Чуба Г. Лінгво-текстологічний аналіз учительних Євангелій другої половини XVI - XVII ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 1998. 18 с.

Loading...

 
 

Цікаве