WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя - Реферат

Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя - Реферат

Реферат на тему:

Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя

Ойконіми польсько-українського пограниччя, території, що сьогодні є східною окраїною Польщі, а до 1945-1947рр. була зоною компактного споконвічного проживання українського етносу, уже досліджувалися в ряді спеціальних монографічних праць: В.Макарського [Makarski 1986; 1996; 1999], Я.Ріґера [Rieger 1995], Б.Чопик [Czopek 1988]. У той же час дослідження топонімії названої території українськими ономастами здійснювалося лише принагідно і фрагментарно [Бучко 1988; Бучко та ін. : 2000].

Обєктом сьогоднішньої нашої розвідки стали відродинні ойконіми на –и/–і у формі множини на зразок Бігалі, Ігнати, Куриї, Солили двох колишніх повітів польсько-українського пограниччя – Любачівського і Ярославського з приналежними до них поштовими округами Цешанів (укр. Цішанів <*Ті ханів) і Радимо (укр. Радимне), загальне число їх становить 114 одиниць. Джерелом названих ойконімів став найповніший з відомих нам досі реєстрів назв населених пунктів та кількості мешканців у них – Skorowidz gminny dla krlewstw i krajw w Radzie państwa reprezentowanych...t.XII. Galicja (Wiedeń, 1907), станом на 1900 р. Довідник видано німецькою і польською мовами.

У слов'янській ономастиці такі безафіксні ойконіми на –и/–і у плюральній формі традиційно іменуються родовими назвами. За визначенням В.Ташицького, ці ойконіми „в найдавніший період свого розвитку означали мешканців певного поселення на основі особової назви, яку вони разом як члени того самого роду вживали, якою доброзичливо їх усіх іменовано" [Taszycki 1958 : 264]. Враховуючи особливості виникнення таких „родових назв", точніше спершу назв груп людей за спільною особовою назвою, а щойно потім назв поселень, у яких вони (ці люди) жили, ми вважаємо, що називати їх „родовими" ойконімами немає жодних підстав.

Ще у 60-х роках ХХ ст. відомий польський дослідник "родових" назв Г.Ґурнович пропонував термін „родові назви" вживати умовно, оскільки такі ойконіми є порівняно пізніми дериватами. Вони виникли в період, коли родові відносини і сам родовий лад на території Славії давно відійшов у небуття [Grnowicz 1968 : 12]. Родовими, на думку С.Роспонда, можна було б називати хіба що патронімічні назви поселень на –ичі (<-*іtji), зародження яких, власне, припадає на період родових відносин [Grnowicz 1965 : 207-214].

Зважаючи на сказане вище, а також те, що виникнення численних безафіксних ойконімів на –и/ –і на території Підляшшя спричинене відносно пізнім переселенням на ці терени родин із Мазовша, Г.Ґурнович, цілком слушно, пропонує називати такі „родові" назви родинними, але йдучи за усталеною у польській ономастиці традицією, продовжує іменувати їх родовими, хоча послідовно цей термін він кваліфікує як умовний [Grnowicz 1967 : 5]. Враховуючи час і спосіб виникнення т. зв. родових ойконімів, ми пропонуємо називати їх відродинними. Аналогічно ойконіми на –ичі, -івці, -инці, що походять від однойменних патронімів, називаємо відпатронімними, а ойконіми, мотивовані етнонімами, називаємо відетнонімними.

За структурно-граматичними ознаками відродинні ойконіми є первинними назвами безафіксної деривації, що походять від назв родин у формі множини. Від відпатронімних ойконімів на –ичі, -івці, -инці і відетнонімних ойконімів на –ани вони різняться нульовими афіксами, а наявні в їх основах суфікси є не топонімо-, а антропонімотвірними на зразок: Бабяки, Витки, Ігнати, пор. антропоніми: Баб'як, Витко, Ігнат.

До аналізованої нами категорії ойконімів зараховуємо також множинні безсуфіксні, рідко суфіксальні назви поселень, які є тотожними з колективними гумористичними прізвиськами на зразок Жабоїди, Козолупи, Четирбоки, Щибивовки і под., їх В.Ташицький свого часу зараховував до етнічних [Taszycki 1958 : 262];сюди ж включаємо також назви, в основах яких засвідчені власне етноніми на зразок Козаки, Німці, Шваби та ін., а також т.зв. службові назви, напр.: Гарбарі, Дяки, Мельники, Флиси і т.д. Наш досвід вивчення онімів переконав нас у тому, що точно розмежувати топоніми, утворені від антропонімів, від топонімів, утворених від апелятивів, етнонімів, службових назв і под. однозначно неможливо, оскільки у списках назв мешканців з різних територій України знаходимо найрізноманітніші найменування на зразок: Банах, Доможир, Дяк, Закопець, Козак, Німець, Терешко, Шваб і под. Практично уже ніколи не вдастся точно встановити, чи засновниками сіл Гарбарі, Ляшки, Щибивовки були родини з такими особовими назвами, а чи так були прозвані мешканці цих поселень за їх заняттям, походженням, зовнішньою ознакою. Практично усі вони могли бути утворені від родинних назв, які, в свою чергу, утворені від антропонімів, мотивованих різними загальними назвами.

У Любачівському та Ярославському повітах станом на 1900р. нараховувалося 414 поселень різного типу (міст, сіл, хуторів, присілків, груп будинків і под.). У межах назв цих поселень відродинних ойконімів нараховується 114, що становить 27, 53% від усіх назв поселень названих повітів, тобто майже кожна третя назва поселення цієї території мала множинну форму на –и/–і. Ще вищий відсоток таких ойконімів виявив Г.Ґурнович на території Підляшшя, що розташоване північно-західніше обстежуваного нами реґіону, – аж 46% [Grnowicz 1968 : 8].. Характерно, що лише 5 із 130 назв найбільших адміністративно-самостійних населених пунктів має множинну безафіксну форму на –и/–і, що складає усього 3,85%, у той час як відродинні назви серед адміністративно несамостійних поселень (хуторів, присілків і под.) становлять 38,38%, тобто значно частіше ніж кожна третя їх назва є відродинною ( серед адміністративно самостійних поселень лише кожна 26 назва є відродинною).

Такий низький відсоток відродинних назв серед адміністративно самостійних (матірних) поселень і відповідно дуже високий відсоток їх серед дрібних, адміністративно несамостійних поселень досліджуваного реґіону свідчить, на нашу думку, про пізнє формування досліджуваної моделі ойконімів на цій території. На новітність цієї моделі ойконімів на досліджуваній території може вказувати також той факт, що ще у 40-х роках ХХ ст. у селах Ігнати, Закіпці, Лихачі, Солили та ін. мешкали сім'ї з прізвищами Ігнат, Закопець, Лихач, Солило та ін. Причиною „вибуху" активності відродинних ойконімів можна, до певної міри, вважати розпад шляхетських сіл на частини, який, на думку Г.Ґурновича, розпочався на Підляшші у ХУ ст., а в наступних століттях він був ще інтенсивніший[Grnowicz 1967 : 9)]. Різке зростання кількості відродинних ойконімів може бути також наслідком пануючої у ХУІ-ХУІІІ ст. тенденції до заселення нових земель родинами, що закріплювалося множинними назвами, а ще перехід посесивних і відпатронімних назв поселень у відродинні [Grnowicz 1967 : 5].

Відродинні ойконіми за часом фіксації їх у писемних пам'ятках поділяємо на дві групи:

1. Ойконіми на –и/ –і, які вперше засвідчені писемними пам'ятками ХІУ-ХУІІІ ст.

2. Ойконіми на –и/ –і, які вперше фіксуються писемними пам'ятками ХІХ-ХХ ст..

Розглянемо детальніше назви кожної з виділених груп відродинних ойконімів.

1. Ойконіми першої групи (31 назва) становлять більше третини усіх відродинних назв. Найраніше засвідчені в писемних пам'ятках назви: Заболотці, Ловці, Ляшки, Тучапи – ХІУ ст, а ще Бігалі та Кособуди – ХУІ ст. Oскільки усі назви аналізованої нами моделі практично не різняться між собою дериваційними ознаками, тому аналіз їх здійснюватимемо у відповідності з характером антропонімних основ цих назв.

З числа найдавніше фіксованих ойконімів в основах чотирьох з них засвідчені композитні та відкомпозитні імена.

Витки с. до с.Мошаниця округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХУІІІ ст. ЙФМ, 59 – від родинної назви Витки1, яка утворена від антр. Витко <Витославъ (Мор. 40). Кособуди х. до с. Жуків округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХIV ст.: Kossopa (!) 1389 (1521) ZDM VI, 1624; Koszoputi 1564 ZD 18/1, 201; Kosobudy 1618-1764 ЦДІА ф.1, оп.1, од. зб.157, арк.76, 89 – від антр. *Кособуд; у доступних нам ономастиконах він не зафіксований, однак на його існування вказують компоненти цього композита: Кос- і –буд, пор. Косо-бок, Косо-брюх (Вес. 159), Буди-славъ, Драго-будъ (Мор. 77). Тучапи с. Ярослав. п-ту, з ХІУ ст..: Tuczapi 1394(1431) ZDM VI, 1110; однойменні села є також в ойконімії Львівської та Івано-Франківської областей, а також в ойконімії Польщі та Чехії. Відомий чеський ономаст Р.Шрамек, аналізуючи чеську назву Тучапи, вказує, що вона походить від локально-етнічної назви, тобто виводить її від апелятива тучапи (< ту -"тут" і чап- чес. čapnout, čapit – „жити, оселитися"), тобто тучапи ("люди, які тут жили, оселилися"), інакше чепіли, укр.. діалект. чепіти „перебувати десь в незручному положенні, без діла, означеної мети". Для більшої переконливості своєї етимології автор наводить подібні назви в інших слов'янських мовах, пор. чес. Tupadly, пол. Tuczapy, укр.Туради, чес. Vyčapy, словен. Maločepy. Остання назва, на думку цього вченого, походить від того, що „люди жили тут мало часу"[11, ІІ,619]. І все ж, відчуваючи неповноту запропонованої етимології, автор вказує також, що компонент ту- відомий також в антропонімії, пор. *Tu-bog, Tu-gost, Tu-gozd, Tuchomir ( Там же, 619-620). До цього додамо, що компонент –чап теж вживається в антропонімії, напр..: Чапекъ, Чапко, Чапоносъ (Мор.204), Чапикъ, Чапинога, Чапникъ (Туп. 421). Однак, за переконанням Р.Шрамека, „сполучення компонента –čap, -čep(=укр. –чап, -чеп) з Malo-, Vy- вказує на апелятивне значення топоніма" [Там же, 620]. Однак переконаність дослідника нас не переконала, тому що однозвучність компонентів цієї назви з прислівником і дієслівним коренем не може бути доказовим аргументом на користь апелятивної семантики твірної основи цього топоніма. Компоненти Ви-(Вид-, Вит-, Виш) і Мал- теж часто вживаються у слов'янських композитних і відкомпозитних іменах на зразок: Видимир, Видослав, Малко (Мор. 38), Malovid, Malobrat, Malohost(Sv. 78). Якби ойконіми творилися від дієслівних основ, то таких віддієслівних ойконімів на території Славії були б десятки чи навіть сотні, одначе безпосередньо від дієслів топоніми у слов'янській топонімії не утворюються. Адже топонім – це назва, що виражає передусім відношення людини або людей до конкретного населеного пункту, звідси маємо: 1) іменування поселення за множинною назвою мешканців цього населеного пункту, 2) топонім указує на приналежність поселення особі, ім'я якої назване в основі ойконіма, 3) назва поселення вказує на первісний тип населеного пункту. Подібні значення можуть виражати тільки іменники та прикметники, а не дієслова чи інші частини мови. Наприклад, ойконім Творимиричі жоден ономаст не стане виводити від дієслівного словосполучення „творити мир" і стверджувати, що ця назва походить від того, що „люди тут творили мир". Назва поселення Творимиричі однозначно походить від однойменного патроніма, який утворився від слов'янського композитного імені Творимиръ (Гинк. 458), пор. чес. Tvořirad, Tvořislav (Sv. 90), пол. Tworzyjan (Mal. 70). Отже, ойконім Тучапи, без сумніву, походить від однойменної родинної назви, яка в свою чергу утворилася від антропоніма *Тучап2, пор. Ту-почел, Ту-томир; Чапек, Чапонос (Мор. 195, 204), пор. ще Ту-дан, Ту-дор, Ту-дай, Ту-чар( Богд. 308). Четирбоки с. належ. до с. Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 329 – від антр. *Четирбок, пор. Четирбух, Четирвак (Богд. 35). Щибивовки с. до с.Жупалів Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 335 – від антр. *Щибивовк, пор. Шибилист (Горп. 260).

Loading...

 
 

Цікаве