WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні (по роману У.Самчука "Волинь") - Реферат

Текстоутворюючі функції зіставлень у художньому мовленні (по роману У.Самчука "Волинь") - Реферат

Текстоутворюючі функції зіставлень
у художньому мовленні (роман У.Самчука "Волинь")
Реалістичний мовний малюнок епічного полотна У.Самчука "Волинь" у цілому характеризується порівняно незначною кількістю тропів, що будуються як компаративні звороти. Імовірно, ощадне їх застосування взагалі є ознакою простоти художнього стилю; у всякому разі О.Пушкін відкрито задекларував цю вимогу, якій відповідали його стилістичні структури не тільки в прозі, але й у поезії:
Он весь кипит как самовар,
[…]
Иль как отверстие вулкана,
Или как море пред грозой,
Или… сравнений под рукой
У нас довольно, - но сравнений
Не любит мой смиренный гений:
Живей без них рассказ простой.
("Граф Нулин", рання редакція).
У.Самчук використовує порівняння в мові автора і в мові персонажа з різною метою. Вони характеризують героя або виявляють проекцію відстороненого сприйняття дійсності, вводячи "образ автора", який, на думку В.В.Виноградова, стає суб'єктом художньої оповіді, "…является формой сложных и противоречивых соотношений между авторской интенцией, между фантазируемой личностью писателя и ликами персонажей. В понимании всех оттенков этой многозначной и многоликой структуры образа автора - ключ к композиции целого, к единству художественно-повествовательной системы…" [3, 203].
У системі образних засобів роману різні типи порівнянь, попри їхню загальну нечисленність, належать до ключових, багато в чому визначаючи ідіостиль письменника, структуру художньої оповіді.
У мові персонажів переважають такі порівняння, що відтворюють узуальні моделі або максимально наближаються до них. Ці звороти непоширені, часто повторюються, зіставлення в них спирається, передусім, на почуттєво-зорові ознаки: Минулося, - казав старий. - Тож, бувало, як оком глянеш - гонів за тридцять здовж пуща сама, та стави, як скло, та очерети, як ліс…[6, 10]; На те він (пан) такий тоненький та тендітний […], і довгі та прозорі пальці, що, їй-Богу, можуть поломатися, як скло [6, 78]; …Матвій хльостко, злісно спльовує… - Треба хіба так працювати… Тепер он встаємо рано, так з постелі не можна стягнутись. А яка була сила! Був, як бик, здоровий! [6,11]; (Григорчук:) … пан ще якось тримається, не продає. А як і продаватиме, то що там тої землі… Ковтнуть, як суницю… [6,31]; …лигнув би тебе за один раз, мов суничку [6,48].
Стійкі, особливо частотні порівняння, зафіксовані фразеографічними та лексикографічними джерелами [7; 8; 10], дали початок цілим серіям образних характеристик; близькість такого типу порівнянь до фразеологічного фонду визнана лінгвістикою [4, 225]. Вершинна лексема у звороті (як) мак (…тітка Зінька … зовсім, як мак, зробилася [6, 137]) продовжується в компаративних зворотах із похідними утвореннями як маків цвіт, як маківка, як маківочка; (як) гай уживається на позначення інтенсивності (…клечання, мов гай, стоїть на подвір?ї [6, 147]), ця семантика розгортається в прислів?ях (аж гай гуде або шумить [8, т.1]), відображається в номінаціях абстрагованої кількості "дуже багато" (про воду - [10, 34]), використовується і для психологічних характеристик (весела як гай - [10, 34]). Часто порівняння входять до складу предикативного центру, становлячи невід'ємну його структурну частину і сполучаючи в собі предикативні та означальні властивості: - Не поїдять вас тут вовки часом? - А! Ми самі, як вовки [6, 205]; Христосуються, цілуються, а самі, мов тіні, а ридають, мов по мерцеві [6, 197].
Розмовне забарвлення цих порівнянь, їхня художня експресія створюється всім комплексом чинників - інтонаційним малюнком, словопорядком, характером актуального членування.
До сталих порівнянь, що межують із фразеологічними одиницями, У.Самчук охоче звертається не тільки тоді, коли вони закорінені в народному вжитку, але й тоді, коли вони є приналежністю літературного мовлення: Володько стоїть також непорушно, мов статуя, його обліплює снігом, йому від того приємно, він вслухається в далеке і близьке довкілля [6, 95].
Проте визначальною в семантиці порівнянь у романі є предметно-побутова сфера, сільськогосподарська праця, життєве середовище селянина, світ, близький, дорогий і зрозумілий йому. І в невласне прямому, і в авторському мовленні ці структури відображають народний погляд на речі: Що тут напрацювалося, що тут нагорювалося, ось гляньте, людоньки, на мої руки, як патики, як зачовгані копистки, а від чого? [6, 196]; Волосся Василя, хоч і наоліяне та причесане, але стирчить на всі боки, як віхоть пшеничної соломи [6, 110]; Незабаром Мотрі потекла з носа юха, волосся нагадувало копицю сіна під час буревію [6, 81]. Лексика в цих зворотах набуває виразної стильової й образної маркованості, особливо підкресленої при певній звуженості її вживання у межах літературного стандарту (як, наприклад, не зареєстроване в СУМ [7] фурґало "дзиґа", словник фіксує лише розмовне фуркало: …вийшов нарешті і пан живий та веселий і хоч тяжкий, а вертлявий, як фурґало. Очі геть залило капшучками, і він ними либає, мов жаба [6, 86]).
Самчуківські порівняння, що базуються на побутовій сфері, завжди ситуативно й психологічно обумовлені. В уяві малого Володька уподібнення обрисів літер звичним предметам базуються на зоровій подібності і водночас, відображаючи дитячий погляд на речі, невластиві народному вжитку, є несподіваними, свіжими, далекими від стійких: А він же ж і не такий вже малий… І знає він вже кілька букв. Знає, наприклад, А - таке, як кроківка, знає О - як око, як круглий бублик, знає Ж , як жук лапате і кричить, як жук - жжж! [6, 91]. Привертає увагу відкрита мотивація порівнянь, у тому числі тих, які не можуть бути однозначно витлумачені в дитячій свідомості: На кожну літеру шукає він (Володько) порівняння. То як кроківка з низькою бантою. То гачок… На деякі не міг видумати порівняння, але щось вони все-таки йому нагадували. В, наприклад, чомусь нагадувало йому Мотрю Нестериху [6, 100].
Ситуативна обумовленість компаративних структур виявляє точність художнього зору письменника. Так, наприклад, порівняння, взяті з казок, умотивовано з?являються в дитячій уяві, в описі гри дітей : Ані Володько, ані Хведот не мають ніякого молитовного настрою, їм хочеться поґзитися, погарцювати, щось заграти, побігати, як вовки в казці, попід лавами, що в їх уяві перетворюються на ліс [6, 109]; Іноді йому (Володькові) здається, що він зовсім не пасе Рябу, а блукає в чарівному царстві, мов той Іван Царевич, що свою царівну, за горами та за лісами, у тридев?ятому царстві й государстві у полоні Кощея Безсмертного, шукає [6, 88]. Невипадково у внутрішньому мовленні маленького героя, що прилучається до світу книги, з?являється книжна лексика, слова, екзотичні для селянина: - Іди, іди, дощику… - виспівує Володько. Він задирає високо голову і впиває погляд у хмари. І вони його, здається, слухають. Повільно, мов отара летючих мамутів, зсовуються кострубаті велетні і зливаються в одну, сталевої барви масу…[6, 266]; Володько глянув туди […]. Дим над будою звівся, мов верблюд, двомагорбами і все вище та вище відпихав блакить [6, 261]; Щоки його (Володькові) горять, в очах бринять гарячі вуглики, що час від часу зриваються і падуть униз, ніби ті метеори, що літають у просторах і падають в океани [6, 249].
Сталість порівнянь у мові У.Самчука не означає, що ці структури належать до обов?язкового, естетично й образно невиразного, прохідного матеріалу, який Л.В.Щерба називав "упаковочним" [9, 32 ]. Їхня важлива художня функція полягає в тому, що вони є тією ланкою, яка об'єднує образи автора і героїв із народу; у їхній взаємодії перетинаються різні суб'єктні площини оповіді. Розмиваючи межу між авторським мовленням і мовленням персонажів, таке слововживання виражає близькість їхніх світоглядних і естетичних позицій, художнє мислення здійснюється в категоріях, властивих народній філософії життя. Мовні структури висвічують складну взаємодію суб'єктивної форми оповіді [3, 210] й об'єктивного зображення - через форми суб'єктивного співпереживання, внутрішнього ототожнення автора з героєм або завдяки зовнішньому його відстороненню від героя, тобто погляд "іззовні".
Системно усталені й
Loading...

 
 

Цікаве