WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання - Реферат

Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання - Реферат

Характер їх взаємин упродовж усього листування окреслюється своєрідними стилістичними межами першого офіційного звертання пані і останнього урочисто-шанобливого Ольго з одним і тим же епітетом дорога. Індивідуально-стильовою домінантою їх спілкування є, однак, субстантиви: Добрі! [Стефаник 1954: 109], Шановні! [Стефаник 1954: 113], моя Ви добра [Стефаник 1954: 165]. Добрі і дорогі [Стефаник 1954: 174], моя добра [Стефаник 1954: 209], мої добрі [Стефаник 1954: 212], Дорогі мої ! [Стефаник 1954: 222], Дорогі! [Стефаник 1954: 230, 233, 239, 240, 241, 241, 243, 247].

Експресивність комунікації створюється і через повтори звертальних одиниць на зразок Ой, добра моя, ой, найліпша! [Стефаник 1954: 174]. Їх відсутність на початку епістолярного тексту компенсується почасти емоційними виразами, як-от у березневому листі 1897 року: Ой Ви! [Стефаник 1954: 98] (цим виразом, що функціонально замінює звертання, розпочинається лист). Подібна реакція адресанта має реальне підґрунтя й мотивована, очевидно, пресупозитивними умовами: попередньою кореспонденцією Ольги.

У звертаннях до Ольги Кобилянської – виразна повагова дистанція: зазвичай офіційне пані чи дружнє товаришко, щоправда, поряд із шановна, високоповажна, вельмишановна Стефаник нерідко використовував означення добра, добра моя, наша, добра наша, напр.: Добра моя пані! [Стефаник 1954: 142, 146], Наша пані ! [Стефаник 1954: 143], Добра наша пані! [Стефаник 1954: 146] і найчастіше – Добра пані ! (16 раз) і Добра товаришко! (13 раз). В останньому листі від 25 листопада 1927 року початкове звертання має епітет найдорожша, який чи не найповніше відтворює еволюцію взаємин обох комунікантів. Факультативно роль початкових звертань у листах до Ольги Кобилянської виконують типові для ідіостилю Стефаника субстантиви. Однак, крім уже згаданих Добрі! [Стефаник 1954: 149], Добрі мої [Стефаник 1954: 170], він адресує лише їй підкреслено шанобливе В[исоко]поважні ! [Стефаник 1954: 150].

Як і в листах до Ольги Гаморак, листи до Ольги Кобилянської почасти не мають звертань, що зумовлено невимушеністю й емоційністю цих епістолярних діалогів.

Для спілкування із другом з гімназійних часів Левком Бачинським характерне домінування лексем коханий і любий у структурі звертальних виразів, напр.: Коханий Левку! [Стефаник 1954: 26(3), 28, 29, 34, 37, 66], Коханий [Стефаник 1954: 26], Кохані [Стефаник 1954: 30], Коханий Льве Василевичу! [Стефаник 1954: 31], Мій коханий [Стефаник 1954: 74], Любенький Левку [Стефаник 1954: 30], Любий Левку [Стефаник 1954: 36, 74], Любий Друже! [Стефаник 1954: 65]. А найуживанішою формулою звертання є Дорогий Левку [Стефаник 1954: 27, 37, 43, 50, 52, 70, 72], двічі вжито усічений однокомпонентний варіант цієї моделі Дорогий [Стефаник 1954: 42, 249]. За посередництвом субстантивів створилося особливе комунікативне поле довіри й ніжності між автором і адресатом. Такі одиниці виступають своєрідними індикаторами дружніх і прихильних взаємин. Щоправда, функціонування субстантивів має не лише індивідуально-стильову диференціацію: українці активно використовували такі звертання упродовж ХІХ століття, передусім в епістолярії. Як відомо, в цей період лексема коханий мала трохи іншу семантичну структуру і, крім узвичаєного для сучасного мовлення значення "коханий – той, якого кохають" [СУМ IV: 313], тобто "почувають, виявляють глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі" [СУМ IV: 313], в епістолярії її вживали в значенні "той, якого люблять" [СУМ IV: 313], "милий, любий, дорогий" [Грінченко ІІ: 294].

У листах до приятелів, друзів "по перу" переважають звертальні вирази з опорними лексемами товаришу і пане товаришу: Дорогий товаришу! – до М.Ганкевича [Стефаник 1954: 53], до К.Гаморака [Стефаник 1954: 167, 177, 186, 215], до М.Павлика [Стефаник 1954: 180, 194], до М.Рудницького [Стефаник 1954: 251, 256], Високоповажаний товаришу! – до М.Павлика [Стефаник 1954: 246], Високоповажаний товаришу! – до М.Рудницького [Стефаник 1954: 250, 250, 250], Пане товаришу! – до А.Шмигельського [Стефаник 1954: 33], Дорогий пане товаришу! – до М.Шухевича [Стефаник 1954: 221], Високоповажаний пане товаришу! – до М.Коцюбинського [Стефаник 1954: 235], до О.Маковея [Стефаник 1954: 247], Шановний пане товаришу ! [Стефаник 1954: 57]. Значно рідше вживає В. Стефаник лексему добродію: Дорогий добродію! – до М.Павлика [Стефаник 1954: 24, 38, 65], до І.Франка [Стефаник 1954: 105], Любий добродію! [Стефаник 1954: 35], Вельмиповажаний Добродію! [Стефаник 1954: 36].

Факультативною в структурі звертання є лексема пане. Зокрема, вона є основою творення звертального виразу лише в листі до О.Маковея – Вельмиповажаний пане! [Стефаник 1954: 135]. Водночас лексема пані є більш функціонально активною в епістолярній практиці Стефаника. Крім згаданих адресаток, він послуговувався цією формою, спілкуючись із Соломією Крушельницькою – Високоповажана пані! [Стефаник 1954: 251], Дорога пані! [Стефаник 1954: 252].

У звертанні Дорогий добродію мій! [Стефаник 1954: 216] до Кирила Гаморака лексема добродій вживається в первинному значенні (добродій –"1) Благодетель" [Грінченко І: 399], те саме, що й добродійник [СУМ ІІ: 324]), а не як узвичаєна форма звертання чи титул. У листі з цим початковим звертанням Василь Стефаник звертається до адресата з проханням позичити гроші. "Я за грішми. Дотепер брав-єм у Ользі і богато-м єї винен, а тепер хочу у Вас взяти, бо ні сюда, ні туда. Я тепер на чистім бурку," – писав він одразу після звертання.

З врахуванням соціального статусу Кирила Гаморака, стає зрозумілим інше звертання до цього ж адресата: Високоповажаний і дорогий отче! [Стефаник 1954: 185].

На ім'я Стефаник звертався найчастіше до львівського адвоката Миколи Шухевича: Дорогі Миколо! [Стефаник 1954: 234(2), 237, 238, 239], Дуже дорогий Миколо! [Стефаник 1954: 253] і як, уже зазначалося, до Левка Бачинського: Левку! [Стефаник 1954: 63]. Такий вибір уможливлювали лише дружні стосунки комунікантів.

Для ідіостилю Стефаника характерні також народнорозмовні звертання на зразок Радосте моя, життє моє! [Стефаник 1954: 55], які, втративши первинну семантику, передають лише особливий емоційний стан мовця.

В інших ситуаціях подібні звертання є елементом розгорнутої метафори, напр.: "Моя веселість йде до мого серця як жебрак. Стає перед чорними думами, що там здавна засіли, і жебрає маленької монети. І вона стоїть, стоїть і тихонько виходить, аби дверима не рипнути, аби газди не гнівалися, – і виходить без нічого. І стоїть за дверима, і вмирає поволи.

Ой, ти, веселосте моя !" [Стефаник 1954: 241].

Наявність різних розповідей, описів, листів інших адресантів у листах Стефаника певною мірою спонукають його до відтворення деяких локальних звертальних одиниць (напр.: вуячку [Стефаник 1954: 41], братя [Стефаник 1954: 87]), а також узуальних (напр.: дитинко [Стефаник 1954: 50, 111], ласкава пані [Стефаник 1954: 123], діти мої любі та й милі [Стефаник 1954: 225]), узвичаєних для українського розмовного спілкування.

Реєстр звертальних виразів у листах Василя Стефаника відтворює типові для українського мовного простору кінця ХІХ – поч. ХХ ст. апелятиви і засвідчує виразну орієнтацію на мовну парадигму Покуття. Крім того, система звертальних формул охоплює значну кількість одиниць, які є елементами його епістолярного ідіостилю.

Література

  1. Баран Є.М. Листування як літературознавче джерело // Василь Стефаник художник слова. Івано-Франківськ: Плай, 1996. С.155-165.

  2. Гладкий В.М. Эпистолярное наследие и новеллы Василя Стефаника: Автореф. дис...канд. філол. наук. Львов, 1967. 19 с.

  3. Ґрещук В.В. Лінгвістичний аспект листування // Василь Стефаник художник слова. Івано-Франківськ: Плай, 1996. С.165-176.

  4. Коцюбинська М. „Моя література в моїх листах" // Коцюбинська М. "Зафіксоване й нетлінне": роздуми про епістолярну творчість. К.: Дух і Літера. Харківська правозахисна група, 2001. С.165-173.

  5. Недруковані досі листи Василя Стефаника // Основа. 1965. №28.

  6. Погребенник Ф. Василь Стефаник і Морачевські: невідомі листи письменника // Василь Стефаник художник слова. Івано-Франківськ: Плай, 1996. С.257-261.

  7. Словарь української мови: У 4-х т. / Упор. з додатком власного матеріалу Б.Грінченко. К.: Наук. думка, 1996 1997. Т.І-ІV.

  8. Словник української мови: В 11-ти т. К.: Наук. думка, 1970 - 1980. Т. І-ХІ.

  9. Степаненко М. Василь Стефаник і Велика Україна // Василь Стефаник художник слова. Івано-Франківськ: Плай, 1996. С.244-248.

  10. Стефаник В. Повне зібрання творів: У 3-х т. К.: Вид-во АН УРСР, 1954. Т.ІІІ. Листи. 325с.

Loading...

 
 

Цікаве