WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Із блокнота фольклориста школа материнської пісні - Реферат

Із блокнота фольклориста школа материнської пісні - Реферат

Реферат на тему:

Із блокнота фольклориста школа материнської пісні

Я радий нагоді оприлюднити ці пісні, записані з голосу моєї матері, неписьменної селянки з села Ільник Турківського району зо тридцять років тому. Не тільки з огляду на їх безсумнівну вартість, хоч це, мабуть, найважливіший чинник. Маю на увазі передусім пісні так званої "збійницької" тематики, які чомусь неохоче публікували в радянський час. Принаймні до збірника "Ой зацвіла черемшина", який з немалими труднощами вдалося видати 1981 року у видавництві "Музична Україна", вони не потрапили. Тимчасом це зразки фольклорних балад, аналоги яких знаходимо в багатьох народів. Від них віє духом давнини не в історично-подійовому, а в психологічному вимірі: жорстокі були часи, то й пісні були жорстокі. Сьогодні вони майже зовсім зникли з пісенного репертуару і сприймаються як релікти.

Прочитуючи наново ці записані колись тексти, відновлюю у пам'яті обставини, коли малим слухав їх довгими зимовими вечорами. Наша осиротіла хата після смерті господаря, мого батька, незабаром стала місцем вечорниць: сходилися парубки й дівчата, співали, розповідали дивовижні й страшні історії про мерців, перевтілених чортів, блуд і багато всілякого іншого, заводили ігри, а ми, четверо малих дітей, переважно сиділи тихо на печі і слухали все це, а потім увечері боялися вийти з хати.

Особливо повною бувала наша хата в роки німецької окупації. У нас були жорна, і люди, особливо жінки, приходили молоти якусь миску жита на ощипок (вівсяний або житній корж), бо з хлібом було сутужно, особливо в голодному 1942 р. Людей приходило багато, і посиденьки розтягалися на години. Нам з того теж був якийсь хосен, бо кожен, хто молов, залишав мірку – склянку муки.

У той час по всій Україні була популярна пісня "На Вкраїні біда чорна, забирає Гітлер жорна...", але у нас жорна крутилися щодня, і досі вони збереглися в селі, уже як "музейний" експонат. До речі, майже такі самі, як в археологічному музеї Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, де вони датуються першим тисячоліттям нової ери, "кам'яного віку", за віршем Василя Симоненка "Жорна".

Під цей жорновий акомпанемент теж було немало проспівано.

Моя мати не дуже любила співати на людях, вона часом підспівувала. А співала переважно, коли тільки ми були вдома, – при куделі або ж до сну. Співала пісні жовнірські, релігійні, любовні, родинні, страшні й веселі. Знала їх багато, як розповідала потім, багато з них перейняла ще підлітком від сусідки, старенької бабусі. Втім, більшість із них увійшли до книжки "Ой зацвіла черемшина". Частина сюжетів співпадає з тими, що їх свого часу записував Іван Франко, очевидно, "репертуар" був поширений на всі підгірські околиці. Траплялися пісні польські, трохи попереінакшувані, – що не дивина, бо хоч у селі було тільки кілька польських родин, пісні переймала молодь. Були й російські, тут уже спричинилися обставини часу. Після відступу у 1915 р. російських військ з окупованої ними Галичини багато селян потяглося на схід, налякані російською пропагандою, що австрійська влада буде розправлятися з місцевим населенням, яке перебувало в окупації. Люди тоді ще не знали російської демагогії, і цим залякуванням багато повірило. Родина моєї матері опинилася, за тодішніми поняттями, в "Росії", насправді десь на Київщині, хоча де саме, 6-8-річна дівчина (народилася моя мати 9 вересня 1909 р.) не запам'ятала. Зате запам'ятала деякі пісні, зокрема "Ой мороз, мороз", "Мій отець – білий світ" та деякі російські й суржикові частушки.

Хоч мати моя до школи не ходила, читати й писати не вміла, пам'ять мала дуже добру і пісні запам'ятовувала легко. Щоправда, з часом дещо призабувалося. Це я спостерігав, коли з родиною приїздив у відпустку. Вона співала тоді внукам мого брата, й іноді збивалася з мелодії або пропускала рядки. Тоді в мене й визріло бажання зафіксувати те, що вона пам'ятає, й по можливості опублікувати, бо хоч вперше я почав записувати пісні з її голосу ще в десятому класі, але зошит цей десь загубився. Тепер я вже міг оцінити вартість того чи іншого тексту, порівняти мамині варіанти з опублікованими в різних фольклорних збірниках. Тут для мене незамінним порадником і консультантом був прекрасний знавець українського фольклору Григорій Антонович Нудьга. Він порадив мені ознайомитися з працями "Исторические песни малорусского народа" Михайла Драгоманова та Володимира Антоновича, "Політичні пісні українського народу XVIII-XIX століть" Михайла Драгоманова, книгами Олександра Потебні про український фольклор, виданням записів Якова Головацького...

Тоді й визрів у мене задум видати народні пісні, записані від матері, окремою книжкою і з нотами. Тексти я записував принагідно в різні роки, і от, здається, у 1977-му озброївся магнітофоном, щоб зафіксувати мелодії (їх згодом розшифровував композитор Іван Майчик), і підготував збірку, яку запропонував видавництву "Музична Україна".

Рецензію на підготоване видання написав визнаний тоді авторитет у фольклористиці Олексій Дей. Гадаю, що варто зацитувати уривок з цієї рецензії: "Записи Миколи Ільницького приваблюють тим, що відображають пісенний репертуар галицького села 1920-х років, збережений пам'яттю обдарованої співачки – рідної матері збирача Ганни Іванівни Ільницької (1909 р. народження). А оскільки співачка володіє справжнім художнім чуттям, то переважна більшість із виспіваних нею 106 зразків – це повноцінні оригінальні місцеві варіанти класичних українських народних пісень, позначені своєрідністю розкриття певних тем і змістовою та поетичною довершеністю. Вони сюжетні, емоційно насичені, сповнені високого етичного звучання, завдяки чому й сьогодні, виконувані носіями, художньою самодіяльністю чи в опублікованій формі, здатні зачіпати тонкі струни людської душі.

Збірка походить із Львівщини, де колись записував і Іван Франко. Не випадково чимало у зафіксованих М.Ільницьким варіантів мають своїх "двійників" у зібранні великого поета (див. "Народні пісні в записах Івана Франка", Львів, 1966). Тому рецензована збірка також являє інтерес для історії життя пісень на даній території і на всьому етнографічному обширі народу. Сам факт, що широкі балади з розгорненим сюжетом і гострим конфліктом, яскраві родинно-побутові (драматичні й гумористичні) пісні зберігаються у пам'яті трудящих століттями (а з часу записів І.Франка минула вже сотня років!), – дуже красномовний. Він свідчить, що широким колам народних співаків властиве прагнення зберегти народну пісню".

Але навіть з такою позитивною (як тоді писалося) рецензією збірка переносилася з року в рік, і в 1981 р. вийшла друком. Вона була сприйнята дуже прихильно (частина пісень була включена в академічні фольклористичні видання народних пісень) і мала вісім схвальних рецензій, серед авторів яких такі відомі імена, як Роман Кирчів, Наталія Шумада, Василь Скуратівський, Григорій Дем'ян, Володимир Качкан, В'ячеслав Брюховецький. Був навіть такий цікавий випадок: я одержав листа від хлопця, який збирався одружитися, з проханням надіслати йому примірник "Черемшини" для подарунку своїй нареченій, що я з приємністю зробив.

Характерно й те, що майже всі автори, хто або брав у мене інтерв'ю або писав про мене, починали з уроків материної пісні як першої естетичної школи, що назавжди залишилася неперевершеною і найвищим мірилом правди і краси. На жаль, мати не дожила до виходу збірки, вона померла 9 листопада 1979 р., і свою вдячність я міг би висловити їй хіба віршованими рядками:

Мамин голос мені лунає –Мама пісню мені співаєПро легіника молодого,Про розбійника та й файного.Ой розбійнику ти, розбійник,Неспокійний твій льос, ненадійний,Панські ждуть тебе десь дукати,Та не будеш із них користати...У печі поліна потріскують –Мовби супроводом до пісні.І співає про легеня ненька,Як там жінка його молоденька.У світлиці її на помостіНесподівані стали гості.Я помчав би у ту баладуПопередить його про зраду,Через нетрі, через недеї.Але де ж той розбійник, де є?В тої пісні кінця немає –Мамин голос в мені лунає.

На жаль, до збірки не могли тоді бути включені пісні релігійної тематики (згодом вони були опубліковані у "Віснику Львівського університету" (Львів, 2003, Вип. 31)). Редакція "Музичної України" відхилила пісні розбійницької тематики, з чого я й почав це вступне слово.

Коли збірка "Ой зацвіла черемшина" готувалася вже до видання, в мене виникла ідея підготувати збірку пісень мого села. Ідея залишилася нездійсненою, але певні кроки були зроблені. Тому в запропонованій тут публікації поряд з піснями моєї матері подано пісні односельців, записані в 1979 р. Втім, справа видання фольклорних записів знайшла продовження: у 2004 р. вийшла збірка пісень з голосу Марії Ільницької, вчительки з села Ільник, дружини мого брата. Вона відбиває вже інший час, інший фольклорний репертуар. Але пісня живе.

1.Ганнусю, Ганнусю, Ганнусю кохана 1

"Ганнусю, Ганнусю, Ганнусю кохана,Ганнусю кохана, вишли до нас пана. Ганнусю кохана, вишли до нас пана.Як не вишлеш пана, то вийди хоч сама"А Ганнуся спішна, взяла коня звишна,А Ганнуся спішна вийшла до них сама."Ви не козаченьки, ви розбійниченьки,Пана сьте ми вбили, коника сьте взяли"."Неправда, Ганнусю, ми пана не били,Ми пана не били, ми коня купили.В студеній криниці ми могорич пили,А в гнилій колоді гроші сьмо лічили".Узяли Ганнусю попід білі боки,Завели Ганнусю у лісок глубокий.Прив'язали вни ї до сосни плечима,До сосни плечима, до гори очима.Викресали вогню з білого каміння,Запалили сосну: гори до коріння.А соснойка горить, а смолойка тече,Та все Ганнусуні на білейке плече."А хто ж тут рубає зеленого бука, Прийди подивися, яка моя мука.А хто ж тут рубає зелену ліщину,Прийди подивися, як я марне гину".

2.Там за лісом, там за лугом

Там за лісом, там за лугомОре дівча їдним плугом. 2Їден волик, а два плужки –Посіяло дві петрушки. 2Вийшла її мати з хати,Кличе доню вже до хати: 2"Ходи, доню, вже до хати,Бо тя буду віддавати 2За хлопчика молодого, За розбійничка файного". 2Так як вони ся побрали,То до року дітя мали. 2Вона дітя колисала Та й так собі заспівала: 2"Люлю, люлю, малий хлопець,Не будь такий, як твій отець: 2Вночі піде, вночі прийде,Все кирваву шаблю несе". 2Він приїхав на вборочкуТа й заслухав співаночку: 2"Співай, жоно, як співала, Як ісь дітя колисала". 2"Ой я нияк не співала,Я служничку проклинала, 2Я служничку проклинала,Що стаєнку не метала". 2"Ходи, жоно, на лавойку,Най ти зітну головойку". 2"Чекай, мужу, хоч хвилину,Най поплечу си дитину". 2Як вна її та й плекала,В праве личко значок дала. 2"На ти, сину, на пам'ятку,Як твій отець убив матку". 2

Loading...

 
 

Цікаве