WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стан і перспективи дослідження й вивчення української мови в Польщі - Реферат

Стан і перспективи дослідження й вивчення української мови в Польщі - Реферат

Варто відзначити високий належний рівень і фахову підготовку викладачів, а також випускників україністики, які працюють не тільки у Варшаві і Кракові, а "в кількох університетах, наприклад у Любліні. Ольштині. Щеціні, а також за кордоном – у Канаді, Австралії" [Наше Слово 2004 : 4]. Щораз більшого значення набувають міжнародні конференції, організовані різними науковими інституціями (університетами (зокрема у Варшавському університеті пройшла міжнародна конференція "Стан і перспективи українознавчих студій у Польщі"), Польською Академією Наук тощо). Дослідження української мови, літератури, культури, історії (переважно в порівняльному аспекті з польською) стають дедалі актуальнішими. З мовознавчих дисциплін найбільше зацікавлення становлять діалектологія і ономастика, в яких найвиразніше віддзеркалені взаємовпливи обох мов. Результатом таких наукових досліджень є видання різного роду збірників, монографій, словників. Серед останніх доробків слід виокремити "Mały słownik ukraińsko-polski - polsko-ukraińskі" (1998) М. Юрковського і В. Назарука; "Ukraińsko-polski słownik syntaktyczny" О. Співака і М. Юрковського (2003), "Варшавські українознавчі зошити" (16 томів).

Беручи до уваги питання розвитку і функціонування україністики в Польщі, слід розглянути і проаналізувати ставлення поляків до самих українців. Як зазначають студенти україністики з Ягеллонського університету, серед яких проводилось опитування, по-перше, "в багатьох поляків українці викликають негативні асоціації; навіть трапляються такі (поляки), для яких українець – це росіянин, і взагалі, пересічний поляк не бачить різниці між українцем та росіянином, трактуючи всіх східних сусідів однаково" і "на жаль, серед багатьох поляків (переважно старшого покоління) надалі побутує думка, що українець - це зла людина. Але поляки теж не завжди відзначалися порядністю" або "деякі поляки не розуміють, що Європа не закінчується на східному кордоні Польщі"; по-друге, "довелося багато разів пояснювати, що українська мова – це не те саме, що російська, що вона має свої особливості" або "можна було почути думку, що українська мова – це діалект російської". Звичайно, такі погляди, ставлення залежать від віку людей. Молодше покоління вже інакше сприймає українців, їхню мову і польсько-українські відносини. Студенти україністики вважають, що "українська мова щораз більше захоплює, і вона має майбутнє" і "було приємно побачити в одному з краківських макдональдсів напис українською мовою". Ті ж самі студенти зазначають, що україністика тільки тоді розвиватиметься і функціонуватиме, коли активно поширюватиметься інформація про Україну в Польщі (напевне, в цьому неабияка роль належить якраз студентам, які вже розуміють, що Україна – це не тільки козаччина, народні пісні і поезія Т. Шевченка, але й багата література, культура, зрештою, й інша історія, ніж та, що була написана в підручниках, за якими вчилися їхні батьки. Молодше покоління зацікавлене в тому, щоб "на рівні менталітету провести зміни – "реформи" і допомогти усвідомити пересічним громадянам можливості партнерської співпраці позаурядових (наприклад, культурних) організацій України і Польщі. Добре було б, аби в деяких поляків не виникало запитання: "Українська мова – це те саме, що російська, так?""

Проте стабілізувати (і позитивно впливати) на розвиток і функціонування української мови в Польщі самі тільки студенти україністики, її випускники чи викладачі, зрештою українська громада в Польщі, не можуть. Цей процес (і ситуація теж) залежать від самих українців в Україні, від того, "як вони дбатимуть про свою мову. Частина поляків, яка цікавиться сходом (східнослов'янськими краями. – О. Б.), спостерігає за Україною і робить висновки. Якщо вони бачать, що самі українці (деякі – О. Б.) не шанують своєї мови, то навіщо її вивчати? Можна вибрати російську", а також "українська мова тільки тоді буде перспективною, коли у всій Україні розмовлятимуть нею".

Отже, як бачимо, перспективи розвитку і поширення української мови в Польщі відносно задовільні, що, своєю чергою, впливає на те, яке майбутнє в україністики. Його (майбутнє) студенти оцінюють по-різному, ставлячи на перше місце суспільно-політичну ситуацію в Україні і міжнародні відносини між Україною і Польщею. По-перше, "розвиток україністики в Польщі залежить від політичної орієнтації України – східної чи західної. Зацікавлення українською мовою зросте тільки тоді, коли Україна вибере другу (західну. – О. Б.)"; по-друге, "це залежатиме від того, наскільки добре Польща "влаштується" в ЄС. Якщо справді добре, то може так статися, що україністика затримається на певному етапі розвитку і функціонуватиме для малої кількості людей". Позитивним може бути те, що "майбутні студенти зрозуміють, що ЄС – це не "рай на землі" і почнуть вивчати культуру і мови східних слов'ян".

І хоча деякі студенти зазначили, що "на сьогодні в Польщі українська мова не є популярною", а "україністика – це екзотична спеціальність", проте всі переконані, що поступово ситуація зміниться в кращий бік, і це передовсім пов'язано зі щораз більшим зацікавленням культурою і літературою східних сусідів. Щодо останньої зазначають, що "українська література часом є набагато цікавіша, ніж західна, тому потрібні перекладачі – знавці української мови, - щоб перекласти тексти польською".

У будь-якому разі, якщо Україна і Польща співпрацюватимуть як на політичному і економічному, так і на культурно-науковому рівнях, то є сподівання, що україністика не обмежуватиметься тільки Краковом і Варшавою, а українську можна буде почути не тільки в аудиторіях на заняттях з граматики чи української літератури, а й у ширших колах. Принаймні так вважають студенти (і ми, певною мірою, з ними згодні), бо "історія і культура наших держав є настільки взаємопов'язана, що на сучасному етапі це неможливо оминути, хоча часто так трапляється". Тому варто глибше і детальніше це зрозуміти і дослідити. А для цього потрібне знання мови. Більше того, майбутнє україністики (і її випускників) залежить не тільки від урядових, а й від позаурядових організацій (як, зрештою, розвиток полоністики в Україні).

  1. Засоби масової інформації

Питання мас-медіа для нацменшин завжди є актуальним, особливо якщо йдеться про українську нацменшину в Польщі, яка є однією з найбільших. На сьогодні для українців у Польщі видаються такі газети і журнали, як "Наше Слово", "Над Бугом і Нарвою", "Благовіст", "Перемиські дзвони", що допомагає одночасно зберегти і пропагувати мову і культуру. Однак якщо розглянути це явище з різних боків, то можна виявити проблему, яка полягає не в тому, що польська інформаційна політика вороже чи негативно налаштована до українців, а в тому, що українці проживають майже в усіх частинах Польщі; таким чином, для цієї нацменшини ще не вдалося створити загальнопольської радіопрограми, як, наприклад, є вони німецькою мовою (Ополє і Катовиці), білоруською і литовською (Білосток).

Польські радіопередачі для нацменшин ведуться двома мовами: польською і мовою нацменшини. Перший тип радіопередач – це про нацменшини, другий – для нацменшин. Радіопередачі мовами нацменшин паралельно перекладаються польською мовою, що сприяє тому, щоб поляки краще розуміли проблем нацменшин [Tomanek : 2003]. У Жешові (Ряшеві), Ольштині і Білостоці транслюються такі радіпрограми польською мовою. На хвилях Радіо Ольштин можна почути "Вісті з Польщі, діаспори та України" (десятихвилинні ранкові інформаційні передачі від понеділка до суботи), "Україна в світі. Світ про Україну" (двадцятихвилинні передачі від понеділка до п'ятниці), "Від неділі до неділі" (півгодинна інформаційно-публіцистична програма). Також на хвилях цього радіо від 8 лютого 2004 року розпочався перший український хіт-парад "Гаразд музика – безперестанку" – спільний проект тижневика "Наше Слово" та української редакції Радіо Ольштин.

Якщо йдеться про телеефір, то для української нацменшини адресовано "Теленовини" (Telenowyny). Для нацменшин (українців, зрештою, теж) є ще "U siebie" i "Etniczne klimaty".

Таким чином, ми повинні зрозуміти те, що за стан своєї мови і в Україні, і в Польщі ми відповідаємо самі; перспективи її розвитку і функціонування теж залежать від нас, українців. Адже слушно зауважують поляки, що спочатку в Україні має бути стабільна мовна ситуація, щоб українською мовою почали більше цікавитися за кордоном. Додамо, що не тільки мовна, а й політична і економічна. І якщо ці три чинники гармоніюватимуть, то можемо сподіватися і бути впевненими, що українська мова – це не тільки Західна Україна чи діаспора, а й європейські університети, зацікавлені мовою, літературою, історією і культурою нашої держави.

Література

  1. Грицковян Я. Методика навчання української мови і літератури. Warszawa, 1998. 232 s.

  2. Залізняк Г., Масенко Л. Мовна ситуація Києва: день нинішній і прийдешній. Вид. друге, зі змінами. К., 2002. 32 с.

  3. Наше слово. 2003. № 37; 2004. № 7.

  4. Hryckowian J., Tałapkiewicz M. Szkolnictwo ukraińskie na Pomorzu Zachodnim – czynnik zachowania tożsamości narodowej // Ukraina – Polska: kultura, wartości, zmagania duchowe. Praca zbior. Pod red. R. Drozda, R. Skieczkowskiego, M. Zymomrji. Koszalin, 1999. S. 215-234.

  5. Tomanek P. Ochrona praw językowych mniejszości narodowych w Polsce ze szczeglnym uwzględnieniem mniejszości ukraińskiej // Ukraina: między językiem a kulturą. Studia Ruthienica Cracoviensia. - №1. Pod red. A. Fałowskiego, B. Zinkiewicz-Tomanek. Krakw, 2003 [w druku].

 Дані тут і далі за 2003 – 2004 навч. рік.

 Опитування проводилось серед студентів польського походження (95%) і українського (5%).

Loading...

 
 

Цікаве