WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст. - Реферат

Прізвищеві назви на -ськ(ий) у волинян 14-15 ст. - Реферат

Особливістю побутування ПН на -ськ-ий у середовищі волинської феодальної верхівки є те, що уже в 14-15 ст. існує тенденція передавати їх у спадок [Керста 1984 : 9]. Цей процес засвідчують пам'ятки 16-17 ст., зокрема, серед аналізованих ПН волинських аристократів статус спадкових родових іменувань мають князі Буремські (АрхЮЗР,1/І,36, 1571 р.), Вишнєвецкі (АрхЮЗР, 2/І,392, 1651р.), Збаразкі (ВГ, 146), Корецкі (АрхЮЗР,1/І,13, 1569р.), Острозькі (АрхЮЗР, 2/1,13, 1569р.), Четвертинскі (ВГ,57), Чарторийскі (ВГ,52); пани і бояри: Бабинські (АрхЮЗР,1/ІІ,115, р.), Гостскі (АрхЮЗР,1/ІІ,7,1569 р.), Князкі (АрхЮЗР,7/І,220, 1569р.), Колпитовскі (ВГ,191), Краєвскі (АрхЮЗР, 6/ІІ,24, 1710 р.), Ляховскі (ВГ, 219), Малинскі (ВГ,12), Несвизкі (Арх, 2/І,7, 1569р.), Омелянскі (АрхЮЗР,1/І,498, 1569р.), Ощовскі (ВГ,209), Подгаєцкі (АрхЮЗР,5/І,103, 1577р.), Пузовскі (ВГ, 202), Романовскі (ВГ,185), Свинускі (ВГ,19), Смыковскі (АрхЮЗР,2/І,6,1569р.), Хренницкі (АрхЮЗР, 2/І, 67, 1607р.), Шелвовскі (ВГ,80), Яловицкий (АрхЮЗР,2/І,10, 1569р.), Яковицкий (АрхЮЗР,2/І,38, 1601р.) Янчинъскі (АрхЮЗР, 2/І, 415, 1652р.). Наведені приклади вказують на те, що на Волині оформлення родового іменування за топонімною власницькою ознакою утвердилась до початку 16 століття.

Деякі з волинських ПН утворилися внаслідок поступового дроблення роду. Прикладом династійного розгалуження можуть бути ПН Гостскі, Мыльскі, Ляховскі, які є пагонами давнього роду Кірдеїв, Несвізька князівщина була розділена на дві – Вишневеччину і Збаражчину. Даний процес, перші вияви якого припадають на 15 ст., відображений у способі ідентифікації особи, зокрема, з'являються подвійні іменування: Кирдеї-Мылскі (АрхЮЗР,1/І,99,1576р.) [Яковенко, Боряк 1987 : 34].

Відтопонімна ознака в іменуванні представників нижчих кіл українського суспільства мала, як правило, аналітичну або субстантивну форму. Проте ПН на-ськ-ий (-зьк-ий, -цьк-ий) не були лише пріоритетом панівних верств [Гумецька 1958 : 25; Неділько 1967 : 21; Худаш 1977 : 147]. У більшості мов моделі, які на певному етапі розвитку антропонімної системи були властиві знаті, поступово поширювалися на все суспільство [Медвідь-Пахомова 1998 : 117]. У випадку з представниками соціальних низів та середніх станів іменування на -ськ-ий (-зьк-ий, -цьк-ий) безпосередньо вказували на місце їхнього проживання [Масенко 1990 : 21; Худаш 1977 : 121]. Проте у 14-15 ст. аналізовані волинські ПН на -ськ зберігають соціальну маркованість та ідентифікують виключно представників княжих або панських родів.

Аналіз ПН на -ськ(ий), -зьк(ий)-цьк(ий) виявляє, що такі прикметникові форми активно піддавались антропонімізації, відтак були одним з найпродуктивніших додаткових засобів ідентифікації волинської еліти протягом 14-15ст. ПН на -ськ(ий) становлять 21,5% від загальної кількості виявлених антропонімів і мають виразне соціальне забарвлення, яке відповідає специфіці досліджуваного регіону, що був базовим для розселення княжих родів після занепаду Київського, а згодом і Галицько-Волинського князівств. Топоантропоніми, які визначали територіальне землеволодіння феодала, задовольняли потребу волинської аристократії в антропонімних знаках, які засвідчували їх матеріальне та соціальне право. Аналізовані ПН на -ск-ий також містять цінну інформацію про способи творення відтопонімних прикметників у 14-15 ст. і дають змогу реконструювати ойконіми, невідомі з прямих джерел.

Література

  1. Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. К., 1987.

  2. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV-ХVст. К., 1958.

  3. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХVІст.Чоловічі іменування. К., 1984.

  4. Масенко Л.М. Українські імена та прізвища. К., 1990.

  5. Медвідь-Пахомова С.М. Динаміка українських офіційних антропоформул на східнослов'янському фоні//Українська ономастика: Матеріали наукового семінару, присвяченого90-річчю К.К. Цілуйка. К., 1998. С.115-119.

  6. Медвідь-Пахомова С.М. Еволюція антропонімних формул у слов'янських мовах. Ужгород, 1999.

  7. Міжетнічні зв'язки в українській антропонімії. К., 1989.

  8. Неділько О.Д. Про утворення українських прізвищ//Українська мова і література в школі. 1967. №9. С. 19-26.

  9. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. М., 1988.

  10. 10.Суперанская О.В. Структура имени собственного. Фонология и морфология. М., 1969.

Худаш М.Л. З історії української антропонімії. К., 1977.

  1. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХIV до середини XVIІ ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993.

  2. Яковенко Н.Н., Боряк Г.В. Родовая антропонимия Украины как отражение социальной структуры общества (по актам конца ХIV-XVIв.) // ВИД. 1987. С.22-38.

1 Топоантропонім – це антропонім, утворений від будь-якого топоніма, інколи через посередництво катойконіма. Подольская 1988 : 32

Loading...

 
 

Цікаве