WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ - Реферат

Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ - Реферат

Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ при відмінюванні прізвищ можна простежити також і на прикладі лексеми Гончар, яку з 1933 року почали відмінювати за зразком твердої групи (тобто без чергування /р/ - /р ʹ/), тоді, як загальний іменник зберігав відмінювання з відповідною альтернацією: гончар – гончаря. У сучасних друкованих виданнях робляться тільки окремі спроби відновити правильні форми непрямих відмінків прізвища відомого українського письменника Олеся Гончара. Цікаво, що більш послідовно морфонологічне явище фіксується при відмінюванні цього ж прізвища, якщо воно стосується іншої особи, наприклад, львівського поета Назара Гончаря, хоч виявлено і форму Гончара.

Таким чином, непоширення певних морфонологічних явищ на відмінювання деяких прізвищ було зумовлене різними чинниками, часом протилежними (зберегти українські особливості, запобігти росіянізації – і знівелювати, спотворити, зросіянізувати). Не останнє місце займає і той фактор, що в умовах двомовного суспільства, широкого розповсюдження суржика виникали і виникають труднощі з правильним відтворенням називного відмінка таких прізвищ. Цьому намагається запобігти сам носій прізвища, оскільки навіть незначна неточність пов'язана із значними проблемами юридичного характеру. Думаємо, що у випадку омонімності прізвища з апелятивом діє і прагнення відмежувати своє власне ім'я від загальної назви (звідси і переміщення наголосу, зміна типу відмінювання, неврахування чергувань).

Позамовні чинники значно впливають і на особливості творення лексем від топонімів, назв організацій тощо. У деяких випадках відсутність певних морфонологічних змін можна пояснити намаганням уникнути омонімних форм. Наприклад, від назви українського міста Косів послідовно утворюється прикметник косівський. Від назви міста Косово (Сербія) похідний ад'єктонім також мав би утворюватися зі зміною /о/ на /і/: косівський. Така лексема зафіксована тільки двічі. Наприклад: „...політичне врегулювання косівської кризи" [2; 1]. Однак у ЗМІ поширення набув інший прикметник – косовський – без відповідної морфонологічної модифікації. Наприклад: „косовське врегулювання" [3; 1], „бомбові удари по позиціях косовської визвольної армії" [17; 2]. Однак, на нашу думку, значний вплив на такі утворення має російська мова, адже ЗМІ часто просто калькують українською мовою певні назви. Цим же, вважаємо, можна пояснити й утворення прикметників натовський, юнесковський (а не закономірні – натівський, юнесківський) від іншомовних абревіатур НАТО, ЮНЕСКО. Разом з тим форми натовський, юнесковський і подібні дають можливість повністю зберегти абревіатуру у складі похідної одиниці. Часом такі утворення пишуться так, щоб сама абревіатура чітко графічно виділялася у складі деривата. Наприклад: „УНСОвцям – волю!" або „за НАТОвськими стандартами" [2; 3]. Проте ми зафіксували і досить незначну кількість випадків уживання в пресі форми натівський, часом на сторінках тих самих видань. Однак утворення юнесковський, натовський значно переважають у ЗМІ, витісняючи лексеми, які утворені за власне українською морфонологічною моделлю з нарощенням –ів-, що поширена при утворенні від абревіатур (пор. МВФівський, секондхендівський, гестапівський, ендепівський, есендівський тощо).

За допомогою обмеження функціонування морфонологічних явищ у деяких випадках робляться спроби розрізнити назви історичні і сучасні. Мова йде про такі прикметники, як перемиський і перемишльський (від Перемишль), радомиський і радомишльський (від Радомишль). Перший з кожної названої пари прикметників послідовно вживається в історичних працях (Перемиська земля, Радомиське поселення), другий – пропагується сучасними офіційними документами (Радомишльська середня школа, Перемишльський залізничний вузол). Прикметники перемиський, радомиський відповідають особливостям української мови, зокрема морфонологічним закономірностям творення відтопонімних прикметників, коли на морфемному шві відбуваються фонемні зміни для уникнення важкої для вимови групи приголосних. Лексеми ж перемишльський й радомишльський є штучними утвореннями, основна мета яких – зберегти незмінним фонемний склад топоніма, незважаючи зовсім на те, що такі деривати спотворюють українську мову. До речі, у деяких сучасних виданнях (наприклад, „Молода Галичина", „Поступ") робляться спроби повернути в активний вжиток природну форму перемиський.

У ЗМІ пропагується розрізнення назв Запорожжя (територія козацької Січі з XVI ст.) і Запоріжжя (сучасний обласний центр в Україні) та утворених від них лексем (пор. Запорожжя – запорозький, запорожець, запорожці і т.д. та Запоріжжя – запорізький, запоріжець, запоріжці і т.д.). Фактично ці слова виведені зі сфери дії морфонологічних явищ (якби вони функціонували, то початковою формою в обох випадках мало б бути слово Запорожжя, прикметник – запорізький, іменник – запорожець, запоріжці тощо). На сторінках різних видань послідовно розрізняються тільки початкові форми цих слів, а похідні лексеми виявляють варіантність навіть у межах однієї праці чи статті. Наприклад: „ Старший – ось той офіційний титул, що віками практикувався на Запорізькій Січі. ...Історія Запорозької Січі ще не написана" (зі статті Богдана Леськова „Гетьман чи отаман" [10; 5]).

Таким чином, вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ може бути або опосередкований змінами у фонологічній системі української мови (як у випадку зі зникненням альтернаційного ряду / ґ/ - /ʒʹ/ - /ǯ/), або безпосередній, коли певні групи лексики вилучають зі сфери дії будь-яких морфонологічних явищ чи одні фонемні зміни витісняють інші. Безпосередній вплив найбільш відчутний у власних назвах та похідних від них утвореннях, що пов'язано, зокрема, з їх широким уживанням в офіційно-діловому мовленні.

Література

  1. Високий Замок. 2004 рік. 16 червня.

  2. Голос України. 1998. 19 листопада.

  3. Голос України. 1998. 24 листопада.

  4. Гуцульські говірки. Короткий словник. Львів, 1994.

  5. Експрес. 2004. 17-24 червня

  6. За вільну Україну. 1999. 20 грудня.

  7. Каменяр. 1999. 17 вересня.

  8. Літературна Україна. 1996. 25 листопада.

  9. Львівщина. Львів, 1998.

  10. Молода Галичина. 1998. 24 листопада.

  11. ПіК. 2000. № 4.

  12. Поступ. 2004. 17- 23 червня.

  13. Поступ. 1998. 12-18 вересня.

  14. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. К., 1986.

  15. Тиждень. 1998. 18 жовтня.

  16. Україна. 1998. №№ 2 - 4.

  17. Урядовий кур'єр. 1998. 18 вересня.

Loading...

 
 

Цікаве