WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ - Реферат

Вплив позамовних чинників на функціонування морфонологічних явищ - Реферат

Свідома зміна прізвища самим носієм доповнювалася мимовільним або навмисним перекрученням прізвища представниками влади, державними службовцями. Така практика особливого поширення набула у підрадянській Україні, коли панувала горезвісна сусловська концепція злиття націй. Усі юридичні справи оформлювалися російською мовою, тільки в деяких випадках калькувалися українською. У таких умовах маса прізвищ під час їх офіційного фіксування зазнавала певних фонемних змін – мимовільно помилкових внаслідок незнання норм української мови або навмисних з метою наблизити їх до російських. Якщо носій прізвища свідомо не відстоював правильного написання свого прізвища (а від такого відстоювання до звинувачень в націоналізмі – один крок), то ця помилка закріплювалася юридично. Так і з'явилися прізвища Павлік, Грігорук, Тягнибок, Біловол, Пономарьов, Шевць тощо. Найлегше піддавалися перекрученням, таким фонемним видозмінам прізвища, в яких при відмінюванні відбувалися певні чергування (наприклад, /о/, /е/ з /і/, /о/, /е/ з // ), зокрема прізвища на –ів: Пономарів, Іванів, Вінців, Романів, Ковалів тощо. Перекручуванню цих прізвищ, неправильному відтворенню вихідної форми мимовільно „допомагали" їх непрямі відмінкові форми, в яких закономірно відбувалася морфонологічна зміна /і/ на /е/ або /е/. Наприклад: Ковалів, у родовому відмінку – Ковалева, у давальному – Ковалеву і т.д. Російською мовою написання Ковалева читається, як Ковальова, отже, звідси і називний відмінок – Ковальов — спочатку російською мовою, а потім – скальковано – українською. До речі, перекручення цього прізвища внаслідок перекладу через російську мову зафіксовано і в дорадянські часи. Наведемо рядки з листа М.Коцюбинського до В.Гнатюка 1899 року, де йдеться про оповідання письменника С.Ковалева (називний відмінок - Ковалів): „...Навіть мені, який вважає галицьку мову рідною, годі часом зрозуміти те, що пише в тих оповіданнях добродій Ковальов" [16; 10].

У двомовному середовищі носії таких прізвищ, у яких при відмінюванні відбуваються морфонологічні чергування, повсякчас стикалися і стикаються (!) з проблемою неправильного (навмисного або ненавмисного) відтворення їхніх власних особових назв. Щоб запобігти небажаним модифікаціям, наближенню до російських форм, деякі мовці свідомо уникають чергувань при утворенні непрямих відмінків прізвищ. Така практика поширилися на прізвища письменників, вчених, політичних діячів тощо, щоб домогтися правильного їх вживання в умовах масового поширення прізвищ на –ов, -єв, серед яких багато і перекручених, і російських (згадаймо, як змішували людей різних націй, особливо в промислових районах), а також за таких обставин, коли досить значний відсоток населення слабо володіє українською мовою, не знає її норм, що особливо загрозливо, якщо такі люди працюють у державному апараті.

Аналіз мовлення ЗМІ, наукових видань, художньої літератури щодо функціонування альтернації /о/, /е/ з /і/ при відмінюванні прізвищ на –ів засвідчив, що у переважній більшості випадків назване морфонологічне явище відсутнє. Наведемо тільки декілька прикладів: „... були видані твори С.Коваліва", „...книжка вибраних поезій Миколи Луківа" [8;4]; „Колчак часто цитував Шевченка та Щоголіва" [11;12], „...за повідомленням Андрія Романківа, власкора ЗВУ у Ватикані", „Два проекти належали ...Костіву" [6; 1] „Фото Ігоря Гнатіва, ...Михайла Марківа" [15; 7], „наша розмова з ...директором фонду „Демократичні ініціативи" Ільком Кучерівим" [5;4], „презентація Володимира Павліва" (з оголошення, [12; 7]) „фото Андрія Кирчіва" [7; 3] „...постаті ...митців Петра Андрусіва, Олекси Харківа, культуролога Володимира Яніва" [9; 24] тощо. Послідовно названі морфонологічні зміни в прізвищах на –ів уживають тільки деякі мовознавці, зокрема С.Караванський, Ю.Шевельов, О.Пономарів.

Таким чином, поки що не мають успіху заклики науковців відмовитися від гіперизмів на –ів (а) і повернутися до відмінювання таких прізвищ з чергуванням голосних фонем, оскільки немає ніяких власне мовних підстав вилучати такі лексеми зі сфери дії морфонологічних явищ. Так само і прізвища Кривоніс, Горбоніс, Чорновіл, Біловіл, Тягнибік, Білозір, Кремінь, Кисіль тощо зазнають дії названого вже чергування. Треба відзначити, що при відмінюванні цих лексем спостерігаємо непослідовність навіть на сторінках одного ж видання. Форми непрямих відмінків таких прізвищ, як Кривоніс, Чорновіл, як правило, подають з чергуваннями. Деякі ж із зазначених антропонімів взагалі не вживаються з альтернацією, наприклад, прізвище Білозір, так само, як і односкладові – Кріль, Чміль, Кіт, хоч у відповідних апелятивах таке чергування послідовно відбувається (пор. кріль – кроля і Кріль – Кріля). В оповіданні сучасного прозаїка (філолога за фахом) Юрія Гургули „Кума" 10 разів вжито різноманітні відмінки прізвища Чміль – і тільки один раз з чергуванням /і/ – /е/, до того ж це форма родового відмінка множини. Пор. „ І не кума вона тоді була, а дружина головного механіка Степана Чміля"; „Мешкають Чмілі у сусідньому селі"; „Окрім Чмелів, придибала ще одна... абсолютно мовчазна пара" [16, 8].

Морфонологічне чергування /о/, /е/ з // послідовніше відбите у відмінюванні прізвищ з відповідною фонемною структурою (наприклад: Москалець – Москальця, Коновалець – Коновальця, Вересень – Вересня, Горобець – Горобця, Ємець – Ємця, Заєць – Зайця тощо). Проте пор. „Знявся у Василя Вітера в „Укртелефільмі" [1; 3]. Якщо таке чергування створює умови для іншого – зміни /о/ або /е/ на /і/, то останнє ніколи не відбувається. Пор. Дозорець Дозорця („Макет та художнє оформлення В.Дозорця" [14, 2]), а не Дозірця. Зауважимо, що відмінкові форми відповідного апелятива утворюються за участю двох альтернацій: дозорець – дозірця, дозірцю і т.д. Фактично, ми не зафіксували жодного прізвища такого типу, творення форм якого відповідало б морфонологічним закономірностям (пор. Дяговець – Дяговця, Карповець – Карповця, Фешовець – Фешовця, Бишовець – Бишовця, Чугуєвець – Чугуєвця).

Не можна оминути і того факту, що поширене зараз відмінювання прізвищ Швець, Жнець, Сон, Чернець без відповідних альтернацій пропагувалося правописами, починаючи з горезвісного 1933 року. До речі, у цьому правописі було встановлено правило відмінювання прізвищ на –ів без відповідного чергування, однак вже у 1946 році воно було зняте (очевидно, через те, що гальмувало росіянізацію цих прізвищ). Наступні всі редакції правопису чітко визначили правило відмінювання таких власних назв людей зі зміною /і/ на /е / або /о/. До речі, цікаво відзначити, що переклад таких прізвищ російською мовою передбачав збереження літери і в усіх відмінках (наприклад, Пономарів – рос. Пономарив - Пономарива і т.д.). Отже, існування гіперизмів на –ів, коли у непрямих відмінках оминається морфонологічне чергування, має свої корені і в такому перекладі російською мовою.

Loading...

 
 

Цікаве