WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стійкі народні порівняння на позначення зовнішності людини: лінгвокраїнознавчий аспект - Реферат

Стійкі народні порівняння на позначення зовнішності людини: лінгвокраїнознавчий аспект - Реферат

Малий зріст рідко коли прямо висміювався, щоб не образити людину. Серед порівнянь є багато жартівливих: виріс як кіт навсидячки, як воша, великий як пес за ґрейцар насидячи, дрібний як вівсик, низькийякпуцвілок, як котячий недогризок.

У народних порівняннях відображені негативні характеристики статури, непоказний вигляд людей згорблених: високий як дуга, скулений (зігнув сі) як гак, згорбив сі як дід столітній, скривився як кульбака, перегнувся як Орішкова хата, неприродно виструнчених: як аршин (кілок) проковтнув.

схожий / несхожий

Подібних людей порівнювали з воском, краплинами води: вилився як з воску,як би вилляв, як викапаний, як (наче) вилитий, як з ока викапав, якби з ока випав, як з окавикапаний, подібний як крапля води (дві краплі води). Про однакових людей говорили: як з однієї глини зліплені, наче на одному сукачі зсукані. Несхожість людей описують через порівняння цілком несхожих предметів, тварин, птахів, понять: наприклад, похожий як макогін на ночви, подібний як свиня на коня, похожий як сова на яструба, але найбільш виразними є порівняння, у яких зіставляється предмет побуту або свійська тварина із назвою релігійного поняття, назвою сучасного поняття: похожий як личак на реактивного літака,похожий як свиня на великий піст, подібні як гвіздок на панахиду.

пихатий / бундючний

Народна спостережливість дає змогу поєднати вигляд людини, її характерні риси, прояви поведінки з відповідними тваринами. Пихатість, бундючність приписують корові: пишається (чваниться) як корова в хомуті; кобилі: запишався як кобила до будяка, дереголову як попова (цісарська) кобила, киває головою як кобила гривою, чваниться начетая кобила, що віз побила, жабі: надувся як жаба (ропуха), надувся якжаба на купині (пеньку), дметься як жаба в болоті (на лопуху), наприндився як жаба на призьбу; індику: надутий (надувся) як індик, ходить як індик переяслівський; зайцю: величається як заєць хвостом; кулику: надувся мов кулик на вітер; гусакові: гордий як гусак; гусці: несе головувисоко як гуска; курці: надувсяяк квочка. Пихату людину порівнювали не тільки з тваринами, але й із іншими реаліями: надувся як йорж, (дується) надувся як лопух на огні (вогні), надутий як пухир (міхур), як пишної Явдохи ковток, сидить яктурецька паша, надув сі як Мойса, як міх надутий (надиманий), роздувся як ковальськийміх, сидить як на помості, величний як жидівський патинок, дметься (дується) як легке в борщі (горшку), неначе з неба звізди знімає, дує ся як гайно на морозі, як на вилах ходе, надувся як тісто на опарі (шкіра на вогні), гордиться як піп у вівтарі, завеличався як жид народинах.

А ще про людину, яка поводиться пихато, казали: гнеться (шквереться, пнеться, дметься, надимається, вертиться, величається, крутиться, бодриться, бадьориться, жеться) як (мов) шкурат (шкураток, шкурлат) на вогні (огні, жару, жарках), надувся як шкуркана вогні. Гордовита, пихата людина – як вош: надувся як вош на мороз, надув (здув) сі як (гий) вош на морозі, а набундючена – як сова: виглядає яксова.

незграбний / зграбний

Вайлуватість, незграбність, повільність асоціюється із дикою твариною – ведмедем: як ведмідь, біжить як ведмідь, спішить (повертається, хуткий, проворний) як ведмідь за горобцями, швидкий (жвавий) якведмідь до карит (за мухами, перепелицями, до перепелиць), а ще із пнем – повертається (спритний) як пень за гороб'ями (горобцями. Про неповоротку людину висловлювалися: повертається як віл; вайлувату – стрункий як міх.

Зграбну, невеличку дівчину порівнювали з грибом – гарна як печеричка.

охайний / неохайний (чистий / брудний)

Шанує український народ чистих, охайних в одязі, не любить брудних, неохайних. Брудна людина – це „умащена", „заталапана", „забовтана", „чорна", як вимащені болотом чи землею – чорт, дідько, марюка, сутана, свиня, порося: брудний як чорт, омалювався (заталапаний) як дідько, умастився як (наче) сутана (сотана в болото), як марюка, вробився (заробився) як чорт (біс), забовтавсяяк бирька, вимащений (чистий) як порося, хороший (чистий) як свиня в дощ, сажею – як би з комина витяг,виглядає як коменяр.

Неохайна людина – як непріла лемішка, потний як баран, зачмоканийяк мокра курка, виглядає як опуд, мов опудало, ходить як деркач, як чорт в боклазі, славна (гарна) як свиня в дощ, та ще й лінива людина – лежить як свиня в баюрі, виглянув як ведмідь з ґаври. Цікаво, що спостережливість українців поширюється не лише на свої реалії (білолиця якмазниця, чепурненька як мазничка), а й іронічно торкається інших націй (білий (чорний) мов (як) циганська литка, чистий як жидівський пантофель, білий як циганський сир, зателіпався якжид).

Багато порівнянь присвячено саме одягу людини. Український народ висміює одяг пом'ятий (як псу з зубів виймив), обідраний(обдертий як циган, ходит як дід остатній, оббивсь як билина, виглядає як би з шибениціурвав, оббивсь як крем'ях), неохайний (підтикана як віник з дерези, як баба Глинянка, як Дунька з бомбоскладу), недоладний і незвичайний (убрався (прибравсь) як чорт на утреню (водохрище), виступає якчапля в пантофлях, красива як свиня в коралях, вбрався як чорт у вершу, нарядився як піп в рясу), незугарний (вбрався як чорт (марасуда),вирядилася як свиня в наритники, нарядилась як теля в мішку, впуталасьяк Настя в лапті, вирядилась як сліпа на ордань. Святковий одяг викликав у людей радість, похвалу (як лялька, лялечка), легкий гумор: вирядився (чепуриться) як на весілля, вирядили як старшу дружку, убравсяяк піп на утреню, прибрався як піп на службу, прибравсь як чортдо утрені, блищить як нова копійка, убрали як на смерть, гладкийяк вилизаний (би корова облизала), прибравсь як алілуйко на утреню. Химерний смак жінки в одязі осуджували словами: прибралась якбура на сабаш або виглядає як мара.

Прихована іронія простежується в антонімічній парі „личить/не личить". Із значенням „не личить, не пасує" (про невідповідно одягнену людину), „зовсім не личить" подано порівняння з початковими словами „пасує", „личить", „йде", „пристало", а далі – з абсолютно невідповідними, зовсім несподівано поєднаними речами, як от: личить як свині сідло (зонтик,хомут, пристало як свині наритники, (хороше) як свиня (свині) вкоралях, пасує як свині намисто (в дощ, ярмі), як свиня (свині) під зонтиком (лопухом), личить (пасує, пристало, іде) як корові (свині) сідло, як накорову сідло, пасує як волам карита, вдав сі (пасує, пристав, пристало, притуляється) як горбатий (горбатому) до стіни. Порівняння гарно як Насті в постолах містить жіноче ім'я, яке, мабуть, було символічне для певної групи людей.

У проаналізованих прикладах є багато слів, які належать до українських побутових назв, а також назв релігійних обрядів, свят, власних назв – жіночих імен. Інтернаціональними є хіба що порівняння для людей, які на собі одягу не мають, як от: голий як мати (на світ) народила, як Адам іЄва. Про людину, яка зовсім не має взуття, кажуть: босий як пан пес.

колірна ознака

У складі стійких народних порівнянь трапляються кольороназви: білий, білий як коліно (папір, смерть, полотно, глина, стіна), блідий (побілів)як стіна, біленька як нитка, біла як молоко (молоком улита), поблідяк полотно; чорний: чорний як циган (галка, крук, земля); сивий: сивий як молоко(голуб, циганський король); (білий як (мов) іній (сніг, пух,лунь, крейда, сметана), побілів як трава на морозі (молоко) – про сиву людину); червоний: червоний як кат (про людину вбрану в одяг червоного кольору), (скраснів як іскра,спалахнув як вогонь, побілів як вільховадовбня – почервонів); жовтий: жовтий як вощина,жовтенький як вощок; рудий: рябий якгороб'яче яйце,чорноброва як риже теля; синій: синій (посинів) як той (курячий) пуп, посинів як печінка (жаба); зелений: позеленів як пуп.

Loading...

 
 

Цікаве