WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стійкі народні порівняння на позначення зовнішності людини: лінгвокраїнознавчий аспект - Реферат

Стійкі народні порівняння на позначення зовнішності людини: лінгвокраїнознавчий аспект - Реферат

Реферат на тему:

Стійкі народні порівняння на позначення зовнішності людини: лінгвокраїнознавчий аспект

Мова є універсальним засобом спілкування, збереження історичної пам'яті, надбань духовності, самоусвідомлення та ідентифікації народу. Саме вона посідає перше місце серед національно специфічних компонентів культури. Національна специфіка виявляється на різних мовних рівнях, але лише за стійкими мовними одиницями закріпилися такі характеристики, як „душа мови", „культурний компонент".

Мета нашої статті – дослідити та описати стійкі народні порівняння на позначення зовнішнього вигляду людини в аспекті лінгвокраїнознавства.

Справді, цей мовний матеріал найбільш тісно пов'язаний з духовною і матеріальною культурою народу. У його семантичній структурі зафіксовані тисячолітні традиції етносу, звичаї, обряди, міфологічні і релігійні уявлення, в яких виявляються культурно-історичні духовні цінності й пріоритети [Даниленко 1996: 201] Без дослідження культурологічного компонента фразеологічного складу мови неможливо створити повне уявлення про культурно-національний менталітет, про „дух народу" [Оникович 1997: 34].

Національний образ зовнішності як феномен народної культури відіграє важливу роль у процесі спілкування. Цей феномен – складне концептуальне явище, що формується за зовнішніми (тими, що сприймаємо зором), фізичними та інтелектуальними ознаками, до яких долучаємо певний знаковий зміст.

Національний образ зовнішності – сукупність уявлень і асоціацій, що склалися історично і тому є достатньо стійкими. Вони відображають пізнавальний, соціальний і культурний досвід народу, включають також емоційний, прагматичний та естетичний аспекти його сприймання й оцінки. Національний образ зовнішності, як і сама зовнішність людини, є комунікативним в широкому розумінні поняття комунікації.

Різноаспектному вивченню питання опису зовнішності присвячені праці В.Богуславського, Д.Терехової, В.Маслової, В.Харченкової, Ю.Шашкова. Вагомий внесок у дослідження стійких народних порівнянь зробили такі мовознавці, як І.Кучеренко, М.Алефіренко, І.Гурин, М.Рожило, О.Юрченко, А.Івченко.

Національно-культурна специфіка фразеологізмів, до яких зараховуємо пласт стійких народних порівнянь, залишається актуальним питанням сучасного мовознавства. Дослідники вважають, що треба розрізняти національну і культурну специфіку стійких мовних одиниць.

Національна специфіка виявляється під час зіставлення різних мов. Вона зумовлена двома чинниками – об'єктивним та суб'єктивним. Об'єктивний полягає в природній і культурній реальності, що властива одному народу і якої нема в житті іншого. Суб'єктивний чинник полягає в довільному виборі, коли слова, що відображають одну й ту ж реальність, по-різному подані у фразеології різних мов. Культурну специфіку фразеологічних одиниць визначають її співвідношенням з елементами матеріальної чи духовної культури суспільства, його історії, вірувань, звичаїв, природно-географічного положення, в якому живе народ [Гак 1999 260:-261].

І.Ягер, зауважуючи, що фразеологізми роблять мовлення колоритним, підвищують його емоційне сприйняття, наголошує, що завдяки своїй образності й виразності, фразеологізми можуть багато розповісти в аспекті країнознавства [Ягер 1979: 160].

Різниця в мовній картині світу, відсутність назв певних предметів і явищ, що існують в одній культурі і не мають аналогів в іншій, приводить до відмінностей у розумінні. Труднощі виникають також, коли фразеологізмам однієї мови відповідають лакуни в інших мовах.

Національні властивості семантики фразеологічних одиниць однієї мови можуть виявитися тільки у зіставленні фразеологічної одиниці з аналогами рідній мові тих, хто навчається. Виділення загальних рис у фразеологічних одиницях двох мов полегшує розуміння культурно-мовної специфіки [Бао Хун 1999: 310].

Студенти-іноземці повинні не тільки правильно засвоїти звуковий та графічний склад фразеологічних одиниць, але й виробити у своїй свідомості нове поняття, щоб адекватно користуватися цією фразеологічною одиницею.

„Фразеологічні одиниці – безеквівалентні і конотативні в лексиці кожної розвиненої мови" [Леонидова 1984: 115]. Отже, наявність безеквівалентних фразеологізмів зумовлює необхідність уважного вивчення національно-культурного характеру фразеології.

Є.Верещагін та В.Костомаров вважають, що фразеологізми можуть відображати національну культуру трояко [Верещагин, Костомаров 1990: 68].

По-перше, комплексно, тобто своїм ідіоматичним значенням, усіма компонентами разом, що складає суть будь-якої фразеологічної одиниці.

По-друге, розчленовано, тобто елементами свого складу. Зазвичай стрижневим словом таких фразеологізмів є екзотизм для іншомовної аудиторії.

По-третє, фразеологізми відображають народну культуру своїми прототипами, що описують звичаї, свята, деталі побуту і культури в житті народу. До цієї групи належить велика кількість анімалістичних фразеологізмів, що розповідають про представників тваринного світу.

Стійкі народні порівняння як мовне вираження світогляду українського народу – цікавий матеріал для лінгвокраїнознавчих досліджень. Загалом у порівняннях розрізняють суб'єкт (те, що порівнюють), об'єкт (те, з чим порівнюють) і ознаку, за якою один предмет (суб'єкт) порівнюють з іншим (об'єктом) [Українська мова. Енциклопедія 2000: 496].

Голова

У порівняннях особливу увагу звертають на голову – її форму, зазвичай, вона кругла та велика. Голова асоціюється із предметами побуту: голова як виварка (макотра), головатий як чіп. Головату людину також порівнюють із совою та гарбузом: головатий як сова, голова як гарбуз, а якщо у людини ще й широкий рот, тоді це за виглядом – бабка, бабець: головатий як бабка (бабець).

Обличчя

Обличчя, як і голова, також є круглим. Людина „повновида", „пиката", „круглолиця" – виглядає як місяць уповні, пика як чавун (полумисок), круглий як яблочко. Обличчя має певний колір, який часто залежить від фізичного чи емоційного стану людини. Здорова людина, яка має білу, незасмаглу шкіру обличчя – білий як сметана (молоко, молоком улита),біленька як нитка (кров з молоком); чорнява або засмагла – іронічно – білий як арап (орап),чорний як циган; руда, веснянкувата – рябий як гороб'яче яйце. Людина, яка хворіє, має жовту шкіру – жовтий як віск(вощина), жовтенький як вощок,як укомині завуджений, дуже бліду – білий як полотно (папір, глина, крейда, коліно), блідий як стіна, побілів як хустка, якна дощі вимоклий. Худий, зблідлий від напливу емоцій – білий як смерть, виглядає як смерть (труп), поблідяк труп, побілів як Пилат. Почервонілий, засоромлений – як огонь зайнявся, спалахнув як вогонь, побілів як вільхова довбня.

Дуже гарне, вродливе обличчя порівнювали із росою та водою – як ізроси й води. Про людину з запухлим обличчям і хрипким голосом говорили: як під забором виспався, опух як бабак.

Брови і вуса

Брови і вусанайчастіше стають об'єктомпорівняння уже сивими, порівнюються вони із молоком, голубом, снігом, інієм: сивий як молоко (голуб), білий яксніг (іній).

Очі

Очі переважно асоціюються із цибулею, жабою – очі як цибулі. Про лупату людину говорять: вирячкуватий як жаба. Звертають увагу на погляд. Тупий, здивований – вип'яв очі неначе баньки, вилупив (витріщив) очі як жаба (баранна нові ворота, сова, індик, цибулі, чорт на фігуру, коза на різника); пронизливий – гляне мов окропом обпікає; сердитий – глянув мов жару сипнув; грізний – подивився як би батька убив; підозрілий – глипа як аллахна п'яницю; злодійкуватий – водить очима наче злодій по ярмарку; безпорадний, розгублений – водить очима як блудна вівця; переляканий – дивитьсяяк босийна гадюку, про людину, яка має переляканий вигляд – виглядає як заєць у ступі (верші), виглядає як сам не свій.

Ніс

Ніс у порівняннях є круглим, великим: ніс як бульба (сокира, як за сімгривень сокира); гачкуватим – ніс як кочерга; опуклим – ніс як кушка. Характеристика носа є іронічною, над його формою і розміром найбільше насміхається народ.

Рот

Про широкороту людину говорили: писок як відси до Львова, а про губату- губи як вареники.

Зуби

Стійкі народні порівняння характеризують зуби як здорові, великі, гострі, білі: зуби як у коня (теслиці), зуби здорові як часник. Білизна зубів у народних порівняннях відображена зіставленням із овочами, молоком: зуби білі як ріпа (молоко).

Loading...

 
 

Цікаве