WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931 - Реферат

Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931 - Реферат

Реферат на тему:

Листи Євгена Маланюка до Євгена-Юлія Пеленського. Рік 1931

1930 р. польська влада, налякана поширенням пластового руху на українських землях, заборонила його на підвладних їй територіях України. У зв'язку з цим наступного року у Львові на основі видавничого кооперативу "Вогні", завданням якого було друкувати твори т.зв. пластових письменників, був створений однойменний "часопис для української молоді". Його першим редактором став 23-річний Є.-Ю. Пеленський – маґістр слов'янської філології, минулорічний випускник (1930 р.) Львівського університету.

У Львові Є.-Ю. Пеленський був відомою особистістю в літературних колах, зокрема, через приналежність до гуртка молодих літераторів "Листопад", до якого також входили Б.Кравців, В.Янів, В.Ковальчук та низка інших письменників націоналістичної орієнтації. "Листопадівці" тісно співпрацювали з "Літературно-науковим вісником" Д.Донцова, зокрема, і Є.-Ю.Пеленський. Не виключено, що саме через Д.Донцова молодий редактор щойно заснованого журналу зумів навести контакти з уже відомим на той час поетом Є.Маланюком, який жив тоді у Варшаві зі своєю другою дружиною Богумілою Савіцькою. Підґрунтям такого припущення може служити факт досить довготривалих зв'язків Є.-Ю.Пеленського з Д.Донцовим, чому є письмове підтвердження [2].

З першого невеличкого листа Є.Маланюка до редакції журналу "Вогні", що зберігається у фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. В.Стефаника разом з іншими його листами до Є.-Ю. Пеленського (Архів Є.-Ю. Пеленського. Ф. 75. Папка 2), з'ясовуємо, що листування цих двох визначних діячів нашої культури, яке згодом переросло в добрі приятельські стосунки, розпочалася, очевидно, з пропозиції надіслати для публікації в журналі дещо з творів Є.Маланюка, а також вислати передплату на журнал.

Отож, навряд чи Є.Маланюк знав про Є.-Ю. Пеленського, але висловив своє "бажання чимсь" "бути корисним" для нового українського журналу. Його відповідь досить стримана, але й "обіцяюча". Загалом у 1931 р. Є.Маланюк опублікував у "Вогнях" лише три свої поезії, але в особі головного редактора журналу він знайшов захопленого прихильника своєї творчості, який водночас став і активним популяризатором та інтерпретатором її, а також зберіг нам безцінні свідчення, що проливають світло на формування поглядів поета, а також на їхню еволюцію, дають нам можливість заглянути у його творчу лабораторію, краще збагнути його поетичну історіософію та й у цілому доповнюють наші уявлення про український літературний процес 1930-х рр.

Нище у хронологічній послідовності подані шість листів Є.Маланюка до Є.-Ю. Пеленського, а також відповідь редактора журналу "Вогні" на другий лист поета. Очевидно, це копія листа Є.-Ю. Пеленського без зазначення дати написання, але зміст її свідчить, що вона є своєрідним містком між другим і третім листом Є.Маланюка. Поміщена вона під № 2а й подана курсивом. Зберігається також у фондах відділу рукописів ЛНБ НАН України ім. В.Стефаника (Архів Є.-Ю. Пеленського. Ф. 5. Папка 1.). Поки що єдиний, на жаль, з відомих нам листів Є.-Ю. Пеленського до Є.Маланюка важливий тим, що демонструє його неабияке захоплення збіркою "Земля й залізо" та історіософією поета в цілому. Можливо, це захоплення дещо гіперболізоване, але по-молодечому щире. З подальших листів Є.Маланюка ми відчуваємо його самотність на чужині, часто й незрозумілість у своєму, зокрема, українському оточенні, тому листи, а найважливіше – турботи – молодого (Маланюк майже на одинадцять років старший за Пеленського) прихильного літератора, редактора й видавця до нього сприймає навіть як незвичні.

"Инші народи – пише Є.Маланюк, – щасливіші. Махар (чех) оповідав мені, що завжди мав видавця, який не конче розумівся на його творах, але розумів, що ті твори потрібні.

Я навіть вже помирився з такою долею. І тому Ваші листи приймаю зі зворушенням і... подивом – не гнівайтесь..." (лист № 6).

Гірко, самотньо й покірно звучать слова "Шановного і Дорогого Маестро"...

Є.Маланюк не надто поквапливо сприйняв приязнь свого нового прихильника. Лише в останньому за 1931 р. листі (зауважимо, що він написаний 31 грудня – у такий день не кожному пишуть листа) він звернувся до нього як до "Шановного Приятеля". У подальші роки ця форма звертання стане звичною.

"Залізних імператор строф" давав важливі поради молодому редактору "Вогнів", а пізніше "Дажбога" щодо мовних проблем у цих видання, їх тематичної спрямованості. Надсилав "доручення", вказував теми для публікацій, авторів – для перекладу, сприяв залученню до співпраці з журналами, редагованими Пеленським, відомих українських письменників-еміґрантів, сам друкував у них власні твори. І в результаті їхня співпраця переродилася в добрі приятельські стосунки, про що й свідчить їхнє листування, започатковане 1931 р.

Цікавішим, зокрема, є лист Є.Маланюка від 23 листопада 1931 р. Він засвідчує генеалогію історіософічних ідей поета. Деякі доповнення до цієї ж теми знайдемо й у листі від 31 жовтня цього ж року.

Листи цікаво ілюструють як часом спонтанний Є.Маланюк все ж неквапливо виношував свої думки. Зокрема, згадуваний останнім лист (від 31 жовтня) подає приклад його довготривалих роздумів над постаттю та творчістю І.Франка. Так, одну зі свої статей про нього – "Франко незнаний" – він напише 1956 р. і завершить цитуванням вірша "Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер віє..." У примітці Є.Маланюк пояснить: "Цю поезію в травні 1926 р. почув я з уст Наталії Дорошенкової, майстра рецитації і людини виняткового відчуття поезії. Пам'ятаю після панахиди по Петлюрі зібралося невелике товариство у винарні "Куманово" (Прага). Були то Дмитро Антонович, Василь Біднов і чоловік пані Наталії. Гаряче й темпераментно доводив щось Антонович, опонував йому Біднов, Дорошенко уважно слухав. А пані Наталя якимсь металевим шепотом в саме вухо мені читала цей Франків твір... І досі мені звучить той страшний шепіт: "– А серце в мене вижерла гадюка" [4, с. 90].

Отож, Є.Маланюк почув Франків вірш уперше 1926 р. У листі від 31. Х. 1931 р. він просить знайти його Є.-Ю. Пеленського. На жаль, останній не зумів виконати прохання поета. Та Є.Маланюк продовжив пошуки, і лише 1956 р. вірш став чудовим завершенням статті про І.Франка. Водночас приклад демонструє, у яких важких умовах браку потрібної інформацію змушений був працювати Є.Маланюк, а з ним і всі ті, хто творив українську науку й культуру в еміґрації.

І ще одна деталь. У цьому ж листі від 31. Х. 1931 р. читаємо: "Франко – це тема епічної поеми – minimum. Радше –траґедії". Лише через 25 років у згадуваній статті Є.Маланюк тепер уже публічно повторив трохи модифікованою свою думку: "Франко-поет – це тема для поеми, вірніш – повісти, яка колись, напевно, буде написана" [4, с. 88].

Цінність листування ще й у тому, що допомагає встановити авторство деяких анонімний статей, зокрема, у журналі "Вогні". Так, у числі 10 (19) за травень 1932 р. знаходимо статтю під загаловком "Євген Маланюк. І" без посилання на автора. Це фактично рецензія на збірку "Земля й залізо", де сказано, що "завдатки ґеніяльної (підкреслення – М.К.) останньої Маланюкової збірки "Земля й залізо" попадаються уже в "Озимині" [1, с. 2]. У цій же статті також читаємо: "Страшні умовини еміґрантського животіння, коли іноді – як каже сам Маланюк – затрачується навіть мовну дійсність (підкреслення – М.К.) – не вспіли ще налягти на його творчість в перших роках Визвольних Змагань..." [1, с. 3]. Досить лише співставити наведені фрагменти зі статті (зокрема, звернути увагу на наші виділення) з листом Є.-Ю. Пеленського та відповіддю Є.Маланюка, і сумніви щодо авторства її розвіюються.

При опрацюванні рукописів листів Є.Маланюка ми намагалися якнайповніше донести до читача усі особливості орфографії й пунктуації автора, оскільки сам поет у цей час розглядав правопис як складову ідеологічної протидії большевизації України, про що, зокрема засвідчує й один з його листів до Є.-Ю. Пеленського ("Правопис не нівелюйте за ВУАН (de facto – совітськими зразками)"[]).

Усі підкреслення у текстах листів – авторські.

Почерк Є.Маланюка складний для прочитання. Одна буква може передаватися в нього декількома графічними знаками в межах одного тексту, а якщо враховувати, що деякі з листів написані на поштових картках чи олівцем на сторінках блокнота, то це створює додаткові труднощі при прочитанні. Тому написання окремих слів, висловлювань, назв (зокрема, чужомовних) уточнювались в інших джерелах, звірялись з іншими текстами Є.Маланюка. Так, наприклад, поет згадує статтю Гердера "Iden zur Philosophie der Geschichte der Menschheit" (1784-1791), помічені незначні розходження в передачі цієї назви скореговані без посилання на деталі уточнення.

Робота над розшифруванням інших листів Є.Маланюка до Є.-Ю. Пеленського триває.

***

№ 1

Шановна редакціє!

Мені дуже прикро, що нічого наразі не знайшов. Щоб підкреслити моє бажання чимсь Вам бути корисним, посилаю цих кілька рядків.

Постараюся Вам вислати передплату – це для мене не дуже легка тепер річ.

З повагою Евген Маланюк.

25. V. [19]31

№ 2

Шановний Пане Редакторе!

Оце посилаю Вам, що знайшов. Нові речі – не дуже підходять. Але маю надію щось написати сцеціяльно для "Вогнів", які мене не тілько цікавлять, а просто стають чимдалі – ближчими.

Вибачте за увагу: 1) не вжівайте терміну "радянський", – пощо "українізувати" те, що у всіх европейських мовах окреслюється однаково: sowіetski, sovietique, sowietisch... etc; 2) чистіть мову (случай, сейчас, примір), бо на загал у вас мова прекрасна в журналі і ці руссізми дуже разять.

Дуже радий, що мій колєґа Мосендз послухався мене і надсилає Вам матеріял.

З повагою Евген Маланюк.

[1931]

2 а

Шановний і Дорогий Маестро!

Ваші дві прекрасні поезійки й цінного листа одержав. Дуже дякую. "Київ" іде в 7. числі, епіграма піде в слідуючому. Дуже нетерпеливо виглядаю обіцяного для "Вогнів". Незвичайно радий, що "Вогні" Вам по нутру, за увагу вельми вдячний.

З "урядових" іще справ мав би звідомити Вас, що від 5. числа за матеріялами гоноруємо. Вправді поки-що смішно мало (4-8 сот за стрічку), але як лише троха поправиться в нас справа передплат, негайно ставку піднесемо. Поодинокі дрібні квоти запише Адміністрація на Ваш рахунок, й перешле, як призбірається дещо більше. Згода?

– – – – – – – – –

Ще справа "від себе".

Вас може і здивував сам початок цього листа. Бачите, читав я майже всі Ваші поезії, подобалися вони мені, але так, як багато інших. Щойно "Земля й залізо" зробили сильне вражіння. Навіть надто сильне.

Loading...

 
 

Цікаве