WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → На шляху до модернізму (Іван Франко в пошуках нової комунікації) - Реферат

На шляху до модернізму (Іван Франко в пошуках нової комунікації) - Реферат

Я.Поліщук у своїй монографії веде мову про характерний для доби модернізму погляд на історію. Засадничим тут є положення про те, що людське пізнання повинно спиратися не на раціональну модель, не на логіку думки, як класичний реалізм XIX ст., а насамперед на емоцію й інтуїцію, які й респектувалися філософією та естетикою модерну. Звідси походить спокуса ревізувати історію, відкривши у ній новий евристичний потенціал, новий простір пізнання й переоцінки вартостей, запропонувати замість загальновідомої історії факту іншу парадигму – т.зв. історію душі, більш правосильну у своїй претензії на істинність [17, с. 211]. Саме такий підхід до історії характерний для оповідання І.Франка "Хмельницький і ворожбит", новели "Різуни", поеми "Мойсей". Увага не стільки до факту в історії, скільки до суб'єкта, в якому персоніфікується історичний процес (Хмельницький, Мойсей); універсально-синтетичне сприйняття часу, яке мало охопити дійсність, пам'ять, мрію, візію, сон, ритуал, настрій у їх самоцінності; полеміка з традиційними поглядами на історію, культивування містичного виміру подій минулого; інтерес до таємничо-містичних боків минувшини, а відтак творення її альтернативних концепцій, – все це вводить названі твори до шкали модерністської поетики.

Творчості І.Франка зламу століть притаманний інтерес до ірреального, фантастичного, трансцендентного. Слід зауважити, що використання сновидінь, візій, потяг до потойбічного самі по собі ще не є ознакою поетики модернізму. Такі художні засоби літературі відомі чи не з найдавніших часів. Однак для модернізму характерне моделювання ірреального (трансцендентного) світу не як паралельного до справжньої реальності, а власне як самодостатнього, єдиного у своїй суті. Різницю між моделями ірреального у модерністській та реалістичній естетиках вдало простежує П.Ляшкевич, зазначаючи, що форма сну в модернізмі не є традиційним літературним прийомом, як, наприклад, у Т.Шевченка ("На панщині пшеницю жала...") чи самого І.Франка ("Каменярі"). "Сон як літературний прийом і сон як підсвідомий психічний рефлекс – друга категорія мається на увазі. [...] Поет не переказує сну, а згадує, занурюючись у його нелогічний світ способом інтроспекції. У цьому світі відбуваються алогічні події, неможливі у світі реальному, обмеженому фізичними законами. Підсвідомість пише сни лише мовою символів" [11, с. 216-217]. Дослідник, зокрема, відзначає поезію "У сні зайшов я в дивную долину..." (зб. "Semper tiro") як "символічну картину".

Справді, світ таких Франкових поезій, як "У сні зайшов я в дивную долину...", "Поете, тям, на шляху життьовому...", "Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє...", "Ти знов літаєш надо мною, галко..." ("Semper tiro"), "Ніч. Довкола тихо, мертво...", "Над великою рікою...", "Безсилля, ах, яка страшная мука!..", "Коли часом в важкій задумі..." ("Із днів журби") позначений саме такою естетикою: світ сновидіння, візії, галюцинації подано тут без причинно-наслідкового зв'язку зі світом реальним.

Сюжет поеми "Похорон" твориться не на логічному, а власне на асоціативному зв'язку між образами та епізодами. Причому ці асоціації виявляються тут такі химерні, які можливі лише у видінні чи сні. Синестезія образів, використання принципу audition colore, містика, гротескність ситуацій – усе це, на нашу думку, ставить поему 1.Франка у ряд модерністських творів.

Звернення до акцентуйованих постатей. Звісно, до образів такого штибу звертався й Франко-немодерніст (шизофренік Готліб, "Борислав сміється", дегенерат Бовдур, "На дні", божевільний Прокіп, "Панталаха", епілептик Баран, "Перехресні стежки"). Однак при змалюванні цих постатей письменник звертався до позитивістської методології, висліджуючи їх походження, формування, причини акцентуйованості. Із цілком іншим підходом зустрічаємося в оповіданні "Син Остапа", в центрі якого –поведінка божевільного. Тут генний фонд персонажа, його соціальний статус, причини божевілля залишаються поза лаштунками сюжету. Власне, не це цікавить тепер Франка, а насамперед, нюанси настрою божевільного, різкий перепад амплітуди його емоційних станів.

Використання засобів імпресіоністської поетики, а, отже, відмова од деміургізму автора, від його остаточних присудів та вироків також характерна для для І.Франка на межі століть ("Під оборогом", "Дріада", "Неначе сон", "Терен у нозі", інші твори) [див. нашу студію: 10, с. 202-207]. Така викладова стратегія призводить до витворення нового наративу, зокрема техніки "потоку свідомості" [9, с. 515-523] (яку, втім, письменник експлуатував ще в 70-х роках), літературно-писемного викладу. І тут новаторські пошуки І.Франка відбувалися в руслі естетики модернізму. Так, одне з найвищих досягнень письменника у цій царині – новела "Сойчине крило" – постає саме завдяки літературно-писемній нарації, зокрема через схрещення таких її форм, як щоденник і лист. Дражливі епізоди з "Великого шуму", про які тут уже йшлося, також пов'язані з формою епістолярію.

Творення нового наративу веде за собою пошук нових форм комунікації між персонажами, зокрема нового діалогу. Так, діалог-ритуал ("Хмельницький і ворожбит") є органічним наслідком модерного осмислення історії етносу; діалог із глибоким підтекстом ("Великий шум"), діалог із очудненням речі ("Різуни") – випливає з проблем імморалізму.

Питання "Франко і модернізм" потребує ще ретельних і сумлінних студій. Однак уже бодай ті риси письменникової творчості, на які звертає увагу дане дослідження, виразно вказують на те, що естетика модернізму не була для Франка чужою і розглядати її поза його творчістю принаймні не варто. Канон українського модернізму, таким чином, потребує певної деканонізації. Ця студія і є такою спробою.

Література

  1. Гаєвська Л. Іван Франко. Романтизм, натуралізм, реалізм? // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури XIX – початку XX ст. К., 1991.

  2. Грабович Г. Екзорцизм українського модернізму // Грабович Г. До історії української літератури. К., 1997.

  3. Гундорова Т. Іван Франко // Історія української літератури XIX ст.: У 3-х книгах. Кн.3. К., 1997.

  4. Гундорова Т. Погляд на "Марусю" // Слово і час. 1991. № 6.

  5. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму: Постмодерна інтерпретація. Львів, 1997.

  6. Ґеник-Березовська 3. Початки українського модернізму // Ґеник-Березовська 3. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм. К., 2000.

  7. Жирмунский В. Литературные течения как явление международное // Жирмунский В. Сравнительное литературоведение. Ленинград, 1979.

  8. Легка О. Франкові тенденції в розвитку інтимної лірики // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: М-ли Міжнар. наук. конф. Львів, 1998.

  9. Легкий М. "Потік свідомості" в прозі Івана Франка // Літературознавство. Кн. 1: IV Міжнар. конгрес україністів. К., 2000.

  10. Легкий М. Риси імпресіонізму в новелістиці Івана Франка // Українська філологія: Школи, постаті, проблеми: 3б. наук. праць Міжнар. конф., присв. 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львів. ун-ті. Ч.1. Львів, 1999.

  11. Ляшкевич П. Від "Semper idem" до "Semper tiro" Івана Франка // Українська філологія: Школи, постаті, проблеми: 36. наук. праць Міжнар. конф., присв. 150-річчю від дня заснув. кафедри української словесності у Львівському ун-ті. Ч.1. Львів, 1999.

  12. Мельник В. Модернізм української прози: генеза, розвиток, історичне значення // Сучасність. 1996. № 12.

  13. Мельник В. Суворий аналітик доби: Валер'ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини XX ст. К., 1994.

  14. Моклиця М. Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика. Луцьк, 1998.

  15. Наливайко Д. Про співвідношення "декадансу", "модернізму", "авангардизму" // Слово і час. 1997. № 11-12.

  16. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.

  17. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. Івано-Франківськ, 1998.

  18. Рубчак Б. Пробний лет // Розсипані перли: Поети "Молодої Музи". К., 1991.

  19. Тарнавський Ю. Темна сторона місяця // Критика. 2000. Ч. 7-8. (липень-серпень).

  20. Франко І. Зібр. тв. у 50 томах. К., 1976-1986.

*Показовим у цьому сенсі виглядає дослідження Л.Гаєвської [1, с. 122-163].

Loading...

 
 

Цікаве