WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → “З коханими не розлучайтесь...”. Мандри сюжету про мертвих наречених - Реферат

“З коханими не розлучайтесь...”. Мандри сюжету про мертвих наречених - Реферат

Тьмяніючи й гаснучи, сюжет "про мертвих наречених" усе ж не зникає. Він виявляв себе у формі різних культурологічних наративів, зокрема кінематографії.

Кінематографія. У сучасній поп-культурі (кіно, телебачення, комікси, популярна література) на легенди про упирів, "мертвих наречених" наклалися оповіді (перекази) про вампірів, що надало цьому сюжетному новоутворенню деякої епічності й зробило історію ще більш страшною та видовищною. Ці два останні чинники – жахливість і видовищність є, на мою думку, найтиповішими й найхарактернішими ознаками сучасної масової культури.

Сформувавшись у літературі, образ вампіра набув тут цілком конкретних екстравертних ознак: висока худорлява постать, темний одяг, чорне волосся, бліде обличчя з темними колами під очима, налиті кров'ю очі, видовжені гострі зуби. Цей портрет вийшов дуже містким, сповненим певної естетики, значущим, насиченим і таким, що легко запам'ятовується. Тобто він мав усі ознаки кінематографічності. Тому вже з початку ХХ ст. тема вампірів/вампіризму почала активно розвиватися в кіно. Перший фільм на цю тему зняли у Великобританії – "Таємниці дому № 5" (1912). Відтоді фільмографія образу самого тільки Дракули налічує понад 160 фільмів.

Перші спроби втілити на екрані вампіричні історії відзначалися певним схематизмом, статичністю і варіантністю в межах набору характерних рис. Попсовий вампір початку ХХ ст. втратив романтичні риси, неважливою стала історія кохання, основного значення набули сюжетні вузли виходу з труни/могили й пошуку "донора". Жертвою вампірів у перших кінофільмах ставали тендітні панночки-білявки.

Від 50-х років ХХ ст., коли у світову масову культуру стрімко увірвалась хвиля зацікавлення науковою фантастикою, спричинена бурхливим розвитком науки й техніки, сюжет про вампірів також набув відповідного науково-фантастичного забарвлення: упирі почали з'являтися в образі чудовиськ-мутантів або навіть прибувати на Землю з інших космічних світів.

По суті, для кожного десятиліття другої половини ХХ ст. образ вампіра в кіно був підлаштований до вимог масової моди і духовних потреб пересічного, не дуже вимогливого інтелектуально реципієнта. Змінюючи екстравертні та інтровертні психологічні ознаки, вампір усе ж зберігав своє основне семантично-знакове ядро.

Оскільки сучасного глядача, вихованого на естетиці жахливо-видовищного та наділеного "кліповою" свідомістю, вже важко чимось насправді налякати, то тема вампіризму в масовій культурі вимагала від реалізаторів усе нових втілень.

Для 60–70-х років ХХ ст., часу неореалістичного та психологічного кіно, характерні такі риси розроблення вампіричної теми: самотність героя, його розчарованість "вічним життям", туга за справжньою смертю. Усі ці ознаки спрацьовують на видобуття з вампіра людяних/людських рис, на підкреслення його зв'язку з нормальним суспільством. Найкращим втіленням цієї теми, очевидно, був фільм "Носферату – вампір" В. Херцоґа (1978) з чудовим акторським складом на чолі з Клаусом Кінскі.

Вампірично-упирева тема не уникла і комічно-пародійного втілення. Від середини 60-х років у Великій Британії та США тривалий час знімали популярні телесеріали, серед яких були й такі, що підкорили екрани багатьох країн Європи: "Сімейка Аддамсів" або "Манстери" ("Munsters").

Вампіри з кіно та ТБ підлаштовувались під модні штампи поп-культури: згідно з віяннями моди монстри ставали або буддійськими монахами і демонстрували прийоми кунг-фу, або змінювали свою сексуальну орієнтацію.

Зміна переосмислення образу вампіра відбулася і в 90-х роках ХХ ст. Певна заслуга тут належить творам Е. Райс, особливо її повісті "Інтерв'ю з вампіром" (1976), екранізація – 1994. Е. Райс відійшла від примітивного образу "коханця з гострими зубчиками" і зробила спробу створити альтернативну вампіричну міфологію паралельного людському – упиревого світу. Письменниця вивела цілу галерею квазі-психологічних образів прихильників "прекрасного" зла: від маленької дівчинки-вампірочки до "позитивного" негідника Лестата, який харчується тільки кров'ю поганих людей.

Кінець ХХ ст. представляє ще одну модифікацію образу вампіра. Це – "панк", вдягнений у чорний шкіряний одяг, який існує у світі часового і соціального присмерку й загрожує своїми діями не окремій людині, а всьому суспільству. Такі вампіри з'являються в популярних фільмах "Від заходу сонця до сходу" ("From Dusk Till Down) та "Блейд".

Для постмодерністської естетики з її тяжінням до інтертекстуальності характерне також сполучення фрагментів, ідей чи персонажів із різних текстів. Деколи це призводить до того, що постмодернізм пережовує самого себе. У фільмі Р. Поланського "Бал вампірів" (1994) зустрічаються представники однієї "професії" і покликання з різних міфологій, легенд та літературних творів.

Зацікавлення цією темою не вщухає і останніми роками. У мережі Інтернет існують численні сайти, присвячені вампірології, з'являються усе нові й нові фільми та літературні твори на цю тему. Що ж, мертві наречені / упирі / вампіри не полишають нас, а впевнено крокують поряд, підлаштовуючись під віяння моди та смаки реципієнтів. І так буде доти, доки ми самі будемо цього хотіти.

Література

  1. Кемпбел Дж. Герой з тисячею облич. – Київ, 1999. – 391 с.

  2. Краснухина Е. Эрос смерти // Фигуры Танатоса. Философский альманах. Пятый специальный выпуск. – СПб., 1995. – С. 74–83.

  3. Лавкрафт Г.Ф. Сверхъестественный ужас в литературе // http://literature.gothic.ru/articles/hpl-esse.htm.

  4. Левинтон Г.А. К проблеме изучения повествовательного фольклора // Типологические исследования по фольклору. Сборник статей в память В.Я.Проппа. – Москва, 1975. – С. 303–319.

  5. Лукінова Т. Лексика слов'янських мов як джерело вивчення духовної культури давніх слов'ян // Слов'янське мовознавство. ІХ Міжнародний з'їзд славістів. – Київ, 1983. – С. 96–100.

  6. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. – Ленинград, 1986.

  7. Серебряный С. Интерпретация формулы В.Я.Проппа // Тезисы докладов во Второй летней школе по вторичным моделирующим системам. – Тарту, 1966.

  8. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – Київ, 1976–1986. – Т. ХХVІІІ. – С. 80

  9. Ballada polska // Opr. Cz. Zgorzelski, I. Opacki. – Wrocław; Warszawa; Krakw: ZN im. Ossolińskich, 1961. – 844 s.

  10. Hork J. Interetnick ltky v slovanskch baladch – Československ přednšky pro VI. Sjezd slavistů. – Praha, 1968. – S. 435–444.

  11. Klinger W. Z motyww wędrownych pochodzenia klasycznego // Poznańskie Towarzystwo Przyjacił Nauk. Prace Komisji filologicznej. – Poznań, 1923. – T.2. – zesz. 3. – S.69–86.

Loading...

 
 

Цікаве