WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Порівняльно-генологічний аналіз літературних пісень англійських та українських поетів-романтиків - Реферат

Порівняльно-генологічний аналіз літературних пісень англійських та українських поетів-романтиків - Реферат

Реферат на тему:

Порівняльно-генологічний аналіз літературних пісень англійських та українських поетів-романтиків

Одним із найрепрезентованіших жанрів народно-фольклорної течії стала літературна пісня, яка саме в добу романтизму набула значної популярності. Велика заслуга в розробленні цього жанру в стилі народної пісні належала німецьким романтикам А. Арніму, К. Брентано, Й. Ейхендорфу, А. Шаміссо, Л. Уланду, Е. Меріку, В. Мюллеру, Г. Гейне та ін. Поміж них слід виокремити представників гейдельберзького гуртка Клеменса Брентано й Ахіма фон Арніма, укладачів першої найбільшої антології німецьких народних пісень і віршів "Чарівний ріг хлопчика" (1806–1808). У дусі того часу укладачі збірника вважали, що потрібно переробляти й тим поліпшувати фольклорні зразки, що не зменшило їхньої вартості, а дало змогу літературознавцям розглядати деякі олітературені твори, як перші жанрові спроби романтичної пісні. До того ж, "Чарівний ріг хлопчика", демонструючи чималу кількість тем, сюжетів, поетичних форм, став джерелом наснаги для багатьох митців.

Жанрова модель романтичної пісні, зорієнтованої на народнопісенну традицію, набула розвитку в англійській та українській літературах. Серед поетів-романтиків Великобританії до цього жанру зверталися С. Колрідж, В. Скотт, Т. Мур, Дж. Байрон, В. Лендор, Дж. Клер та ін. Варто зазначити, що автор основних концептів фольклорної течії В. Вордсворт не створив жодної романтичної пісні. Безперечно, серед романтиків виокремлюється Томас Мур, найвизначніший поет-пісенник, творець "Irish Melodies" ("Ірландських мелодій"), "National Airs" ("Мелодій різних народів"). Поет вдало скористався музичним терміном, за допомогою якого відобразив співучу серцевину нового жанру мелодійної поезії. "Мелодія – це форма ліричної поезії, – зазначає Л. Володарська, – своєрідність якої полягає в тому, що поетичний текст пишеться на народну мелодію (як правило); й отже, вона повинна мати національний колорит і співучість." [2, с. 32]. За словами дослідника творчості Т. Мура, його мелодії були написані здебільшого на реальні чи можливі нотні партитури. Як-от "Записи Едварда Бантінга" (1773–1843), органіста з Белфаста, які він зробив 1792 року під час традиційного фестивалю арфістів, що стали музичною основою для багатьох мелодій. Велика кількість обробок народних наспівів безпосередньо для циклу "Ірландських мелодій" належала Д. Стівенсону (1761–1833)" [2, с. 490], а "Несіть сюди яскраві діадеми" ("Bring the Bright Garlands Hither") Т. Мура була написана на музику його знайомої К. Воронцової.

Літературні пісні є у творчості практично всіх українських поетів-романтиків: Т. Шевченка, М. Шашкевича, Л. Глібова та ін. Нерідко творцями музики для їхніх романтичних пісень ставали невідомі народні композитори. Зокрема в першому томі "Пісень та романсів українських поетів" зазначено, що "варіанти пісні М. Шашкевича "Над Ятраньом" були записані уже в 40-х рр. на Поділлі. У 50-х рр. вона була вже модною, і М. Лисенко, як згадує М. Старицький, зробив перший запис з уст селян саме цієї пісні. Згодом вона дещо в зміненій формі прищепилася в Галичині і на Буковині в музичній обробці С. Воробкевича" [4, с. 48]. Подеколи музичну основу для романтичних пісень писали й самі поети, як-от Т. Шевченко, В. Забіла або професійний композитор С. Воробкевич. Скажімо, Т. Шевченко створив музику до своєї поезії "Ой крикнули сірії гуси...".

У цьому компаративному дослідженні ми проведемо порівняльно-типологічний аналіз англійських та українських романтичних пісень на генологічному рівні, щоб з'ясувати їхні жанротворчі ознаки та жанрові різновиди.

В англійському романтизмі є романтичні пісні, для яких характерні елегійність змісту й народнопісенна поетика ("Як промінь може грати на поверхні вод" ("As a Beam O'er the Face of the Waters May Glow"), "Серед юрби блукаю я самотньо" ("Alone in Crowds to Wander on") Т. Мура і т. п.). Зокрема мелодія "Ні, залиш моє серце у спокої" ("No – Leave My Heart to Rest") Т. Мура, де ліричний персонаж відчуває себе "бідним листком, який вже опав і помер" ("poor leaf that's fallen and dead"), бо його "літні години минули" ("summer hours are fled"), є стилізацією подібної народної пісні крізь фокус елегійного настрою. Закономірність і логічність подібного синтезу виправдовується вже тим, що одне з першорядних етимологічних значень елегії (грецьк. elegeia) – журлива пісня.

Деколи англійські поети-романтики надавали нового пісенного життя давнім баладам, легендам, переказам і повір'ям, зберігаючи повністю або частково їхні сюжети. Наприклад, в основі "Вона носила дорогі та рідкісні коштовності" ("Rich and Rare were the Gems She Wore") Т. Мура лежить, за словами укладача коментарів, "ірландська легенда про часи правління короля Браєна. Одним із доказів справедливості його керівництва, а також благородства давніх ірландців є переказ про те, як юна красива леді в розкішній сукні, прикрасах із коштовних каменів сама здійснила подорож через усю країну й жодного разу не стала жертвою грабунку чи насильства" [2, с. 494]. Мелодія "До того озера, чий берег сумний" ("By That Lake, Whose Gloomy Shore") Т. Мура – пісенний переказ фрагменту легенди про Святого Кевіна. Зміст "Заповіту" ("The Legacy") Т. Мура торкається давньоірландського звичаю краще приймати того з гостей, хто гарніше заграє на арфі. Кельтська легенда "Деірдре, або сумна доля синів Усни" лягла в основу "Помсти та блиску" ("Avenging and Bright") Т. Мура.

В англійському романтизмі існують і стилізовані під народну пісню романси. Для них характерне поєднання фольклорної поетики й типових художніх атрибутів жанру романсу, як кільцева побудова, анафора, епіфора тощо. Наприклад, "Йди зараз спати" ("Go, Now, and Dream") Т. Мура – обіграна у формі романсу з кільцевою побудовою народна сицилійська пісня. Інша мелодія цього ж автора "Сльозу, що набігла, від себе гони" ("Come, Chase That Starting Tear Away") є романсом з анафорою, підґрунтям якого стала французька народна пісня: "Come, chase that starting tear away, // Ere mine to meet it springs; // To-night, at least, to-night be gay, // Whate'er to-morrow brings." ("Сльозу, що набігла, від себе жени. // Спочатку на зустріч до мене. // Увечері сьогодні, принаймні, увечері сьогодні веселою будь, // А завтра будь, що буде").

Як відомо, жанр романсу веде свою генезу від іспанських народних пісень про боротьбу проти маврів. Пізніше ці фольклорні зразки поширились по різних європейських країнах, де перетворилися на пісні про кохання. Згодом романс стали означувати як авторську пісню. Тобто очевидна генетична близькість романсу та народної пісні посприяла їхній вдалій романтичній комбінації.

В українській романтичній пісенній ліриці теж простежується синтез елегійного змісту та фольклорної поетики ("Журба" Л. Глібова, "З журавлями, з ластівками" С. Воробкевича і т. п.). Приміром, у "Журбі" автор, відтінюючи пейзажним малюнком, передав почуття ліричного героя, у якого посилюється туга за молодістю, коли він дивиться на гай, річечку, три верби. Л. Глібов теперішній стан персонажа порівняв з осінню та підкреслив, що "...вернеться весна; // А молодість... не вернеться, // Не вернеться вона!..". Утім формотворча палітра поетики цієї сумно-елегійної поезії виявляється цілком фольклорною. Як зазначає І. Пільгук, пісенна тональність "Журби" "досягається вживанням пестливих зворотів ("густесенький", "річечка", "літечко", "серденько", "голубонько"), народнопісенних епітетів ("гора високая", "долиною зеленою", "зелений гай"), уособлень ("верби... журяться", "пройде... літечко"). Поет добирає дієслова, що передають рух, звуки, мінливість природи ("в'ється", "блищить", "біжить")" [3, с. 37]. Водночас українському романтизмові властиві й романтичні пісні у вигляді елегії-думки ("Думка" ("Нащо мені чорні брови...") Т. Шевченка, "Думка" ("Нісся місяць ясним небом...") М. Шашкевича і т. п). До речі, літературний жанр "думка" визначається як вид невеликої медитативно-елегійної поезії, подеколи баладного змісту. Українські поети-романтики думками називали й народні пісні елегійного забарвлення.

Пісенно обіграють українські поети-романтики й сюжети народних балад, переказів, легенд ("Рожа і дівчина" О. Корсуна, "Рекрутка" М. Устияновича, "Пісня" О. Афанасьєва-Чужбинського та ін.). О. Афанасьєв-Чужбинський у "Дівоцькій правді" скористався відомим баладним сюжетом про кохання дівчини до двох козаків. А І. Манжура в "На Купала" переробив фабулу обрядового ритуалу пускання віночка водою на свято Івана Купала. У цій романтичній пісні дівчина сама віддає вінок обранцеві, "Та проїхав козак поуз // І оком не глянув... // А дівча вінок порвало, // Щоб марно не в'янув" ("На Купала" І. Манжури).

Loading...

 
 

Цікаве