WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики - Реферат

Постмодерний текст як знаряддя соціокультурної критики - Реферат

Водночас О. Ірванець використовує зайву можливість поіронізувати з приводу кітчевих жанрів. Йдеться про легко впізнавані в тексті роману прикмети культових кінофільмів – бойовика, шпигунського фільму тощо. Наприклад, згадка про величезне родовище урану під Західним Рівним мотивує потребу "визвольного" рейду армії СРУ та надмірну увагу до головного героя. Є тут і обов'язкові елементи фантастики, і постійні збіги, що згодом виявляються ретельно спланованою акцією, і обов'язкова сексуальна сцена, і мотив шантажування головного героя.

Активно використовує автор і прийом гротескного змалювання явищ. Найяскравіше це виявляється в картині обговорення роману Шлойми Ецірвана "Стіна". Сцена сконструйована з використанням знайомих читачеві, легко впізнаваних компонентів: виступи далеких від літератури промовців – першого секретаря обкому Тараса Панасовича Манасенка, ланкової колгоспу ім. Джамбула Уляни Кибукевич, слюсаря об'єднання "Азот" Василя Васькевича та концерту самодіяльних колективів обласного центру. Але структура подібних зборів гротескно одивнена автором, набуває фантастичних, спотворених форм: на зборах присутні лише ті, кого Шлойма зустрів протягом свого перебування у Ровно (це 640 осіб, вся ця людська маса однорідна – однаково вдягнена, однаково реагує на виступи).

Згодом виявляється, що роману ніхто не читав, але це й не обов'язково, адже все обговорення зведене до розвінчання Шлойми як буржуазного письменника, на що вказує величезний транспарант з електричних лампочок над столом президії – "Позор і ганьба відступнику Ецірвану". Виступи "критиків" є простим набором ідеологем, застосовним до будь-якого "ворожого" твору: "дати відсіч будь-яким спробам вбити клин між двома частинами розділеного українського народу", "таким, як Ецірван, та їхнім опусам знайдеться належне місце на смітнику історії", "історія всім дасть належну оцінку відповідно до законів діалектики і матеріалізму", "Ецірвани минущі, а народ – вічний" [7, с. 129]. Ці виступи нагадують добре зрежисований фарс, що має змусити Ецірвана погодитися на співпрацю.

Не останню роль у цій гротескній ситуації відіграє і секретний "думально-уніфікуючий променевий агрегат" (скорочено – Д.У.П.А.). Ця секретна розробка місцевого радіозаводу "робить думку колективу одностайною". Назву пристрою автор дібрав не випадково (на карикатурах "совка" доволі часто зображали з відповідною частиною тіла на плечах замість голови). Присутність такого винаходу в романі диктується жанровою природою твору. "Рівне / Ровно" презентується читачам як роман-антиутопія. У більшості творів такого типу технічні винаходи є обов'язковим атрибутом (як, наприклад, у "Машині часу" Г. Уеллса чи "Сонячній машині" В. Винниченка). Ці пристрої, як правило, виконують роль каталізатора, пришвидшуючи інволюційні процеси [13].

Після обговорення Шлойма через систему підземних переходів потрапляє до обкому на зустріч з першим секретарем. Між іншим, мотив мандрівки підземеллям є наскрізним у романі. Підземними каналізаційними ходами мають потрапити до Західного Рівного і спецпідрозділи армії Східного Ровно. На цьому рівні зазначимо типологічні перегуки аналізованого роману з "Московіадою" Ю. Андруховича. Йдеться, власне, про антихристиянський (у підсумку – антилюдський) характер тоталітарних режимів. Рисами гротеску позначена і картина Шлойминої аудієнції в обкомі, де йому пропонують "історичну місію" – возз'єднати розділене Стіною Рівне.

Отже, головним об'єктом "соціокультурної критики" в романі О. Ірванця стає тоталітарне радянське суспільство в його суспільному й культурному виявах (партійні збори, стереотипи поведінки, побут, літературні твори, архітектурні пам'ятки тощо), тоді як факти сьогодення автор згадує спорадично. Виникає закономірне питання про доречність подібної критики в контексті сучасної суспільної ситуації, коли змальовані події видаються далеким минулим.

Не слід забувати, що попри наскрізну іронічність, значну частотність використання таких засобів та прийомів, як пародія, шарж, гротеск, роман є речником доволі важливої ідеї. Змодельована О. Ірванцем реставрація комуністичного режиму не видається надто фантастичною. "Рівне" певною мірою остуджує оптимізм, що запанував після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності. Очевидно, що в українському суспільстві є нині чимала частина населення, яка, ностальгуючи за минулим, підтримує комуністичну ідею. Тому роман, з одного боку, виступає активізатором суспільної пам'яті, нагадуючи, що наше минуле – це не лише відсутність безробіття і примарна соціальна справедливість, а й зрівнялівка, ідеологічна одностайність, переслідування інакомислячих. По-друге, він нагадує, що можливість повернення до минулого – реальна. Здається, саме про це говорив С. Лем: "Коли замислююся над майбутнім людства, відчуваю неспокій. Складається враження, що стоїмо на колосальному колесі, такому, як у паровика. І не знаємо, в який бік воно покрутиться" [14, с. 46].

Ми зупинилися лише на одному з можливих напрямів інтерпретації роману О. Ірванця "Рівне / Ровно", звісно, це не вичерпує теми розмови. Перспективними напрямами дослідження видається, наприклад, окреслення типологічної спорідненості романів О. Ірванця та Ю. Андруховича, дослідження твору в контексті українського роману-антиутопії.

Література

  1. Макаров А. Бурлеск, Балаган, Буфонада // Літературна Україна. – 1989. –30 березня.

  2. Таран Л. "Тінь великого класика" у провінції // Слово і час. – Ч. 9. – С. 84-85.

  3. Таран Л. Трава з-під каменя // Україна. – 1991. – Ч. 12. – С. 18-22.

  4. Павлишин М. Українська культура з погляду постмодернізму // Павлишин М. Канон та іконостас. – Київ: Час, 1997. – С. 213-222.

  5. Пахаренко В. Українська поетика. – Черкаси: "Відлуння-плюс", 2002. – 320 с.

  6. Гундорова Т. Ностальгія та реванш: Український постмодернізм у лабіринтах національної ідентичності // Кур'єр Кривбасу. – 2001. – Ч. 144. – С. 165-172.

  7. Ірванець О. Рівне / Ровно (Стіна). Нібито роман. – Львів: Кальварія, 2002. – 192 с. Надалі текст цитуємо за цим виданням.

  8. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Гром'яка, Ю. Коваліва, В. Теремка. – Київ, 1997.

  9. Поляков М. Вопросы поэтики и художественной семантики. – Москва: Советский писатель, 1978. – 446 с.

  10. Бахтин М. Сатира // Бахтин М. Собрание сочинений. – Москва: Русские словари, 1997. – Т.5. – С. 11-37.

  11. Вулис А.З. Литературные зеркала. – Москва: Сов. писатель, 1991. – 480 с.

  12. Калинська А. Синтез масового й елітарного (На матеріалі прози Юрія Андруховича) // Слово і час. – 1998. – Ч. 2. – С.18.

  13. Див. докладніше: Саббат Г. У лабіринтах антиутопії. – Дрогобич: Коло, 2002. – 160 с.

  14. Шалене прискорення. Зі С. Лемом веде бесіду С. Береш // Сучасність. – 2002. – Ч.1. – С. 30-46.

Loading...

 
 

Цікаве