WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Ідеї о. Потебні у працях м. Гнатишака - Реферат

Ідеї о. Потебні у працях м. Гнатишака - Реферат

Важливе місце в потебнянській літературознавчій теорії посідає проблема рецепції твору читачем, оскільки літературний твір відіграє важливу роль в індивідуальному та суспільному житті. Ця проблема приваблювала й М. Гнатишака насамперед своєю багатоаспектністю: поезія як форма пізнання за допомогою слова, художній твір як засіб пробудження думки, активність процесу сприймання твору, взаємозв'язок літератури і суспільства, естетична оцінка твору.

"Поезія, – наголошував О. Потебня, – не є деяка прикраса думки, не є щось непотрібне, чим можна користуватися тільки в хвилини дозвілля, а можна й не користуватися. Навпаки, поезія є одною з двох форм пізнання за допомогою слова; а якщо це так, то поетичний образ становить і повинен становити для нас не тільки предмет насолоди, не тільки таке явище, до якого ми ставимося пасивно, чекаючи, щоб нас осінила благодать, яка виходить з нього "[10, с. 250]. І далі: "Всякий художній твір, – підкреслює О. Потебня, – є не винятково, але головним чином акт пізнання, при тому акт, що передує пізнанню прозаїчному, науковому"[10, с. 257].

Динамічний аспект теорії О. Потебні – це наголошення творчої активності думки автора і читача, що реалізується через витворювання нової думки. Сприйняття поезії – не пасивний процес, а активна творча духовна діяльністьчитача, критика.Поетичний твір, як і слово, не засіб передавання готової думки, а засіброзвитку думки, перетворення індивідуального запасу думки в кожної людини зокрема,він активізує власні думки читача, слухача, викликає в них процес творення думки, аналогічний тому, який відбувався раніше в авторові [10, с. 256]. Ми розуміємо твір настільки, наскільки беремо участь у його творенні, це вимагає певних зусиль: "Насолода насолодою, але якщо поетичне мислення є одним із засобів пізнання, то, отже, воно вимагає певного нагляду, старання, зусилля. Насолода дається, так би мовити, даром; якщо її немає, то навмисно, зусиллям викликати її важко. Але розуміння береться зусиллям, з бою" [10, с. 250]. Констатуючи у статті "Нова українська лірика в Галичині" такий невідрадний факт у тогочасному культурному житті – люди перестали читати поезію, М. Гнатишак проводить потебнянську в своїй основі думку, що до зрозуміння поезії треба духовно дорости, докласти певних зусиль. Розуміння поетичного твору як засобу пробудження, активізації думки бачимо в галицького вченого: поетичний твір "промовляє до уяви читача, ...пробуджує фантазію читача,оживлює його думку та пластично ставить перед очі те, що автор хотівсказати"[6, с. 4].

Наголосивши важливу роль поезії в індивідуальному житті, М. Гнатишак переносить цю проблему в площину ширшу, тісно пов'язану з першою: література і суспільство, їх взаємозв'язок та взаємовідносини. Ця одвічна проблема існувала ще від часу виникнення літератури як виду мистецтва. Вчений аналізує бачення цієї проблеми з боку формальної, суспільницької, марксистської та ліберальної критик. Жодна позиція не висвітлює, на його думку, правдивого стану справ. М. Гнатишак визнає вплив життєвих фактів на літературні твори, але не приймає тези про абсолютну детермінованість літератури суспільством. Погоджуючись з формалістами, що мистецтво є автономною ділянкою людської діяльності, що воно розвивається за властивими йому внутрішніми закономірностями, літературознавець заперечує тезу про цілковиту відрубність мистецтва, існування його для самого себе.

Підтвердження власних ідей науковець шукає в авторитетних джерелах, насамперед – у філософсько-психологічній мотивації зв'язку літератури з життям О. Потебні. Слово і поетичний твір є виявом власної душевної активності, роботою автора над власним розвитком, реалізацією внутрішніх цілей – самопізнання, самовиховання. Зв'язок літератури з життям, за О. Потебнею, виявляється в тому, що поетичний твір, заспокоюючи внутрішню потребу автора, виступає як спосіб об'єктивації пов'язаної з життям думки.

М. Гнатишак наголошує суспільну функцію письменства. Він беззаперечно стверджує факт, що література істотно впливає на формування і розвиток суспільного життя, виступає як духовно перетворювальний чинник. З цього логічно випливає питання про моральну і суспільну відповідальність автора за написане. До його розв'язання М. Гнатишак підходить як представник католицької критики. Існує ціла система цінностей – культурних, моральних, естетичних,– які кожна людина мусить поважати. Вони жодною мірою не обмежують свободи творчості письменника, якщо стали органічною частиною його "я", а навпаки, дають змогу творити літературу тривалої вартості, якою є література, що розвиває ідеї добра, краси і правди. "Свобода творчості, – писав О. Потебня, – як і свобода совісті, є право, що накладає обов'язки" [10, с. 271]. Саме тому в питаннях естетичної оцінки художнього твору М. Гнатишак зважає не лише на його формально-естетичні вартості, але й на зміст, а передусім ідею, які виконують свою естетичну функцію. Моральні та ідейні моменти визначають суспільну і художню вартість літературного твору. З таких міркувань М. Гнатишака виростає його ідейно-етичний естетизм як концепція літератури.

Розуміння слова як ембріону поетичного твору; усвідомлення структурального зв'язку між словом та літературним твором як неодмінна передумова літературознавчого аналізу; вивчення твору з погляду внутрішньої та зовнішньої форми; підхід до внутрішньої форми твору як до носія його поетичності; наголошування пізнавальної функції поезії; проблема читача, яка в ширшому масштабі переростає в проблему взаємозв'язку літератури і суспільства – ці методологічні аспекти психолінгвістичної теорії літератури О. Потебні більшою чи меншою мірою знайшли відгомін у працях М. Гнатишака, вплинули на формування його концепції літератури.

Література

  1. Потебня О. Думка й мова // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. – Львів: Літопис, 2001. – С. 34–52.

  2. Гнатишак М. Артизм творів Степана Руданського // Рідна мова. – 1935. – Ч. 1–11.

  3. Гнатишак М. Ідейні основи творчості Маркіяна Шашкевича. – Львів, 1937. – 26 с.

  4. Гнатишак М. Історія української літератури. Книжка перша. – Прага: Вид-во Юрія Тищенка, 1941. – 132 с.

  5. Гнатишак М. Література і суспільне життя. – Львів, 1938. – 15 с.

  6. Гнатишак М. Основний національний первень у літературі // Мета. – 1939. – Ч. 14. – 9 квіт.

  7. Горбач О. Чотири нариси історії української літератури й критики // Нариси історії української літератури й критики: Миколи Гнатишака (1941), Дмитра Чижевського (1941–1949), Миколи Глобенка-Оглоблина (1949), Андрія Ковалівського: З історії української критики (1926). – Мюнхен, 1994. – С. 1–11.

  8. Дзюба І. Білецький і Потебня (Ідеї О. Потебні в працях О. Білецького) // Слово і час. – 1994. – № 11–12. – С. 9–16.

  9. Наєнко М. Етап модерного українського літературознавства (М. Гнатишак) // Літературознавство. Доповіді та повідомлення. – Кн. ІІ. – Київ: Обереги, 2000. – С. 405–412.

  10. Потебня О. О. Естетика і поетика слова: Збірник. – Київ, 1985.

  11. Фізер І. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження. – Київ: Akademia, 1993. – 111 c.

  12. Чехович К. Олександр Потебня. Український мислитель-лінгвіст. – Варшава: Друкарня оо. Василіян, 1931. – 187 с.

Loading...

 
 

Цікаве