WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Діапазон жанрових модифікацій збірки І.Франка “Сім казок” - Реферат

Діапазон жанрових модифікацій збірки І.Франка “Сім казок” - Реферат

У самому визначенні "свинська конституція", як і "звірячий бюджет" (з однойменної казки, чи то пак – "байки"), художні означення з яскраво негативними конотаціями видаються, на перший погляд, недоречними. Назва об'єднує в собі два позірно несумісні поняття з абсолютно різних сфер – тваринного буття ("свинська", "звірячий") і буття власне людського, громадського, суспільного (конституція, бюджет). Ця суперечність, покликана заінтригувати читача, розв'язується у сюжетних колізіях збірки. Протилежні поняття об'єднуються, створюючи сатиричну художню концепцію, у якій людське опущене до рівня звірячого, "свинського" і навіть нижче від нього (як у "Свинській конституції"). Це гірка й убивча сатира на суспільно-політичний лад, у якому навіть свиня має більше прав на життя і свободу, ніж простий чоловік – "хлоп". Одначе одна і та ж тема у подібних за назвами творах (прикметно, що первісна назва "Звірячого бюджету""Звіряча конституція") розробляється різними художніми засобами. Тут і пролягає демаркаційна лінія жанрової диференціації: як уже зазначалося, "Звірячий бюджет" – соціально-політична сатирична казка ("байка"), тоді як "Свинська конституція" – соціально-політичне сатиричне оповідання, близьке до фейлетону, яке до того ж поєднує у собі, за тонким спостереженням І.Денисюка, "фактографічність нарису, алегоричність притчі, напругу й інтригуючий підтекст анекдота, несподіваний поворот новели" (курсив наш. – Н.Т.) [8; с.22]. Як політичне оповідання визначив жанр цього твору й сам Іван Франко у першому виданні ("Das Recht des Schweines. Feine politische Erzhlung aus Galizien"). Вторинні, специфічні жанрові ознаки оповідання "Свинська конституція" та казки "Звірячий бюджет" збігаються; але первинна родовидова структура – принципово відмінна. Спільний сатирично-викривальний пафос та ідея, в основі якої лежить невідповідність соціальної практики суспільно-моральному належному, лише підкреслюються своєрідністю художньої інтерпретації єдиної теми.

Твір "Острий-преострий староста" розпочинається дещо казково ("Був собі раз у Галичині староста, та й острий-преострий!" [14; т.20; с.38]), проте зображені у ньому події далеко не фантастичні й, можливо, не виправдовують сподівань, пов'язаних із цим казковим зачином. Як відомо, Іван Франко писав твір під час підготовки до виборів 1897р., але в основу сюжету поклав події виборів 1895 року. Сатиричне вістря цього твору відхиляє завісу удаваної чесності по-індичому сердито-надутих і булькотливих дрібних урядовців Австро-Угорщини, і перед читачем (до речі, єдино завдяки наявності оповідача) постає підступна й брудна закулісна політична боротьба кандидатів у "руські посли" за місце у цісарському парламенті. Адже, як дружньо ділиться досвідом сам "острий-преострий староста" – пан Зам'ятальський – зі своїм шкільним товаришем-оповідачем, "такі річі не виходять у нас ніколи на світло. Ніщо не виходить у нас на світло. Та й пощо? Ми ж і без того знаємо, чия в тім була рука. Ти вже розумієш мене, а коли ні, ну, то тим ліпше. Решта – се урядова тайна" [14; т.20; с.56]. Ці слова характеризують внутрішнє єство галицького суспільства й політичний лад. Вони є неписаним законом, на дотримання пунктів якого і спрямована уся діяльність пана старости. Своїм "остро-преострим" "делікатним" зором він бачить проблеми навіть там, де їх нема; ще до самих порушень громадського порядку у канцелярському мізку старости вже існують докладні "реляції" про них; натомість справжні кричущо-пекучі проблеми цей державний службовець заминає, не добачаючи їхнього реального ґрунту.

Образ старости художньо розкривається через яскравий паралелізм: як своєрідний аналог (чи й навіть alter ego) пихатого Зам'ятальського постає "надутий індик", який "замітає землю крильми". (Тут, очевидно, простежуємо і алегоричну семантику "промовляючого прізвища" пана старости: Зам'ятальський – від польського слова "zamiatać", що значить "підмітати, замітати"). Фігура булькотливого індика двічі виринає у творі – на початку і в кінці І-ої частини, витворюючи, таким чином, мале композиційне кільце, яке, певною мірою, можна вважати параболічним. Образ індика, з одного боку, чуттєво конкретний, хоч і психологічно поглиблений; це справжній домашній птах, господар цілком реального подвір'я. Та з іншого боку, у контексті загальної художньої концепції твору, на тлі цілої системи образів індик – фігура глибоко символічна, яка, до певної міри, узагальнює ідейно-образну спрямованість твору. Зрештою, на це вказує сам автор устами персонажа-оповідача: "...надутий, вічно сердитий і булькотливий індик, бачилось, панував над усіми і виглядав мов символ сього цілого урядового місця" [14;т.20; с.39]. Більше того, надалі сфера індикового панування ілюзорно розширюється: "...Надутий індик не переставав булькотати дуже люто, замітав землю крильми, очевидно в тім незламнім переконанні, що він тут необмежений пан не тільки над цілим подвір'ям, але й над цілим містом і повітом, і що все тремтить перед його грізним булькотанням" (курсив наш – Н.Т.) [14; т.20; с.49]. Семантичні обшири символу доростають до граничних масштабів узагальнення; образ індика універсалізується, перетворюється у гротескно-пародійний знак самовпевненої і самозакоханої імперської влади. Та "грізне булькотання" – не більше ніж смішне; "необмежений пан" (абсолютний монарх? володар взагалі?) – це всього лише "надутий індик", його лютість – нестрашна. Так сміх, художнє саркастичне викриття потворних і часом могутніх суспільних "болячок" звільняє свідомість реципієнта від страху і сліпої покори. Іронічно висміює Іван Франко старосту Зам'ятальського, а в його особі й усіх дрібних урядових прихвоснів і перевертнів суспільства, які всяко намагаються прислужитися пануючому ладові. Спосіб мислення, поведінка і вчинки "острого-преострого старости" були типовим явищем у середовищі не тільки дрібних, але й високопоставлених урядових чинів. Відтак злободеність фактичного матеріалу, сатиричний пафос, іронізм, гротесковість, одверте глузування надають цьому творові рис фейлетону.

"Історія одної конфіскати", неначе продовження "Острого-преострого старости", сферу в'їдливо-гострого сміху розширює на високі прошарки влади та пресу. У дев'яти невеликих епізодах Іван Франко відтворює усю систему тогочасної високої влади, починаючи від найшанованішої і найпочеснішої посади – "його ексцеленції" (намісника Галичини) – і закінчуючи судом, прокурором, поліцією. Сюжет твору базується на комічно-анекдотичній ситуації, у якій один співрозмовник неправильно розуміє висловлювання іншого. При чому, як слушно зауважує М.Легкий: "...йдеться навіть не про значення фрази, а про тон, з яким вона була промовлена. Якраз тональність вислову остаточно вплинула на його семантику" [10; с.106]. Адже "його ексцеленція" лише цікавився: "Чи сьогоднішній нумер "Сінника польського" сконфіскований?" [14; т.21; с.100]. Натомість директор поліції сприйняв цю фразу як наказ, що потребує негайного втілення у життя. Відтак газету було піддано "мікроскопно-уважному читанню" – усі чиновники невтомною сумлінністю шукали і мусили знайти крамольні думки, щоб сконфіскувати номер.

Персонажі твору – певною мірою постаті узагальнені, умовні, на що вказують самі їх "імена" (назви за родом занять, що заступають власні, індивідуальні) – його ексцеленція, прокурор, директор поліції, надвірний совітник, редактор, журналіст, пан з великою бородою. Особистість кожного з цих персонажів як така – неістотна; важливі тільки їхні соціальні іпостасі, рольові функції. Кожен з персонажів гне голову перед іншим, "вищестоящим": прокурор і директор поліції люб'язно прислуговують панові ексцеленції, журналіст – надвірному совітникові і панові з великою бородою. Усі вони позірно одержимі світлою і святою метою – берегти порядок і спокій у державі. Але насправді весь патріотизм цих людей є великою імітацією і далі демагогії не йде, адже кожен з них думає і дбає найперше за себе самого і своє місце під сонцем.

Loading...

 
 

Цікаве