WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема жанру в творчості дж. Р. Р. Толкієна. літературні джерела та паралелі (на прикладі казок) - Реферат

Проблема жанру в творчості дж. Р. Р. Толкієна. літературні джерела та паралелі (на прикладі казок) - Реферат

Квіти, листки Королівського Дерева не були схожі між собою так само, як не схожі один на одного дні людського життя. Побачивши Королівське Дерево під час мандрів по Чарівній Країні, Коваль переживає за один день величезну кількість пригод – блукає в імлі, ледь не гине в бурі, але рятується за допомогою маленької берізки. Так само і людина за своє життя переживає велику кількість втрат і потрясінь, але має знаходити в собі сили йти далі, розфарбовувати власне Дерево Життя.

Говорячи про висвітлені образи як про центральні символічні образи казки, ми не раз згадували мандри головного героя. Звернімося до розгляду цього мотиву. В основу твору, безумовно, покладено типово казковий сюжет – подорож головного героя. У цьому випадку йдеться про більшу частину життєвої подорожі. Але подорож у цьому контексті тісно пов'язана з поняттям шляху в міфопоетичній та релігійній моделях світу.

Постійна риса шляху – його складність. Герой відкриває шлях через труднощі та небезпеки, що загрожують йому. Наприкінці шляху герой повинен досягти своєї мети – зазвичай найвищих цінностей світу. Мабуть, такою метою для Коваля стало втілення його дитячої мрії – побачити Королеву, чиє зображення на святковому кексі запало йому в душу на Святі Добрих Дітей.

На відміну від Коваля, герой казки "Фермер Джайлз з Хему" живе зовсім іншим життям, що, мабуть, зумовлено й історією виникнення твору.

У вже згаданому есе "Про чарівні казки" Дж. Р. Р. Толкієн ніби коментує появу своєї казки, говорячи, що чарівна казка – це історія, яка використовує Фейєрію незалежно від того, якою є сама історія: сатирична, пригодницька, моралізаторська чи фантастична. Проте письменник залишається вірним власним принципам, зазначаючи, що за умови існування сатиричної казки не можна сміятися із самих див, а слід сприймати їх всерйоз.

Наслідуючи власні ідеї, Дж. Р. Р. Толкієн підпорядковує світ "Фермера" основним законам існування Фейєрії, наприклад, наділяє тварин здатністю розмовляти. Історія створення казки дає підстави зробити ще декілька цікавих спостережень.

Твір був написаний десь у 30-ті роки і перероблений на початку 1938 р. "Мале Королівство", у якому відбувається дія казки, безумовно, є зображенням Оксфордшира та Бермінгемшира. Сюжет цієї історії, мабуть, з'явився з роздумів автора про походження назви Вормінгхолл (що дослівно перекладається як "драконів палац"), селища поблизу Оксфорда [1, c. 240].

Перший варіант казки був значно коротшим від опублікованого. Комізм її створювався більше подіями, аніж стилем викладу. Ситуація повністю змінюється в кінцевому варіанті казки, бо, на нашу думку, автор звернувся до прийому стилізації – навмисної та явної орієнтації на стиль, що раніше побутував у художній словесності. Припускаємо, що в цьому випадку йдеться не лише про мовну стилізацію.

В основі сюжету – подорож головного героя. Типово казковий сюжет тісно переплітається за сюжетом добування (викрадання) незвичайних предметів (скарбів Дракона), що бере початок від міфів про культурних героїв.

На перший погляд, звернення до міфопоетичної традиції реалізується і в цій казці, але його використання більшою мірою підпорядковане елементам комічного в своєрідному варіанті стильової еклектики.

Повне ім'я головного героя, простого фермера, Егідіус Агенобарбус Юліус Агрікола де Хаммо – це симбіоз різних імен: святого Егідіуса – покровителя калік та прокажених, Кнея Юлія Агріколи – римського полководця та латинського слова "агеробарбус" – "рудобородий". Проте разом з повною несумісністю ім'я характеризує свого носія, бо "агрікола" перекладається як "фермер", а сам Джайлз носить яскраво руду бороду.

Комічний ефект в імені короля Малого Королівства Август Боніфацій Амброзій, Аврелій, Антонін, Тиран, Базилевс та Володар Середзем'я досягається поєднанням імен різних римських імператорів і титулів правителів давнини: тиран – правитель у Давній Греції; базилевс – імператор Візантії.

Обидва герої – Король та Фермер – не володіють грамотою як слід, але корову Джайлза звуть як героїню грецького міфу – Галатея, а ім'я собаки – Гарм – збігається з іменем чудовиська, що, згідно з кельтськими міфами, оберігає ворота пекла. Проте, на відміну від відомого тезки, Гарм з Хему – боягуз за своєю природою, що не заважає йому бути відданим господареві, який, за збігом обставин, став епічним героєм та зайняв королівський трон.

Доцільно говорити про збереження міфопоетичної символіки поняття "шлях" навіть, якщо є елементи пародіювання. Як і в "Ковалі", у цій історії йдеться не лише про шлях як спосіб отримання скарбів, а й про життєвий шлях героя. Причому друге тлумачення стає визначальним, бо Джайлз у віці за п'ятдесят – вже не той фермер, який, проковтнувши декілька кухлів елю, вирушає на протиборство з драконом. Навпаки, ми бачимо його Королем, при дворі якого люди зазвичай нагороджувалися за заслуги, а лицарський орден з купи невдах та боягузів перетворився на справжню військову силу.

Особливо цікаво спостерігати за цим перетворенням, враховуючи що герой анітрохи не схожий на справжнього лицаря, як ми звикли його бачити в героїчних оповідях. Джайлз – звичайнісінький фермер, дуже схожий на одного з толкієнівських образів – гоббіта Більбо. Образи-символи затишного помешкання, люльки на каміні, улюбленого крісла ніби переходять у спадок до фермера –"людини повільної, закоренілої в своїх звичках", людини, "якій ніколи було думати про Великий світ, що простягався за полями". Як і герої "Гоббіта", Джайлз виявляється втягнутим в авантюру – спочатку вигнання дракона, а потім – пошук його скарбів. В обидві подорожі герой вирушає зовсім не за власним бажанням.

Джайлз має досить кумедний вигляд в імпровізованій кольчузі верхи на старенькій кобилі. Не можемо не згадати Більбо верхи на поні в занадто великому гномівському плащі.

Фермер частково повторює шлях гоббіта, бо також зустрічається з Драконом. Дракон – міфологічна істота, крилатий змій, якого вважють покровителем скарбів, отримати які можна було лише після його вбивства. На перший погляд, образ дракона Хрізофілакса повністю зберігає своє міфопоетичне тлумачення, проте в ході розвитку сюжету не можна не помітити елементів пародіювання, Хрізофілакс виявляється чи не більшим боягузом, ніж Джайлз, бо єдине, чого він не боїться, – комахи будь-якого розміру. Він усіляко намагається уникнути поєдинку з фермером (до речі, так само, як фермер – з драконом), не наважується захищати своїх скарбів, а обирає шлях "дипломатичного врегулювання", погоджуючись майже добровільно віддати золото. До того ж, Дракон допомагає Джайлзу зберегти скарби від королівських посягань і, власне, приводить героя до престолу.

Відмова від класичної інтерпретації міфу про здобування скарбів та інші згадані прийоми якнайкраще ілюструють можливості сучасного жанру казки щодо створення власних художніх світів, які виявляються не менш цікавими та захоплюючими, ніж класичні.

Звичайно, враховуючи елементи стилізації та пародіювання, доцільно говорити і про алегорію як прийом створення художньої виразності. Проте зауважмо, що Дж. Р. Р. Толкієн відверто негативно ставився до алегорій. Він писав: "Я терпіти не можу алегорії в будь-якому її вияві. Мені більше подобається історія, реальна чи вигадана, з різними паралелями в думках та досвіді читачів" [1, c. 200]. Письменник закликав не плутати паралелізм з алегорією, бо вважав, що перший базується на свободі сприйняття читача, а другий – нав'язує письменник.

Ми вважаємо, що єдиною поступкою у бік алегоричності стали образи священиків в обох казках, бо вони представляються нам прозаїчною (частково сатиричною) алегорією на сільського пастиря та церкву, чиї функції поступово втрачають своє значення і зв'язок з піднесеним. Проте головний вибір способу тлумачення тексту та його сприйняття залишається за читачем.

На нашу думку, саме цей принцип і стає визначальним у створенні казок та інших творів письменника, бо всі вони розраховані на "розпізнавання" вже відомих літературних сюжетів та образів, життєвих картин. А якщо придивитися уважніше, саме це дає змогу читачеві стати "співтворцем" історії, деміургом, і водночас з відкриттям художнього світу твору, відкривати нові яскраві грані власної особистості.

Література

  1. Carpenter H. J.R.R.Tolkien: A Biography. – London, 1978.

  2. Tolkien John R.R. Tales from the Perilous Realm. – London, 2002.

  3. Толкиен Дж. Р. Р. Приключения Тома Бомбадила и другие истории. – СПб, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве