WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема жанру в творчості дж. Р. Р. Толкієна. літературні джерела та паралелі (на прикладі казок) - Реферат

Проблема жанру в творчості дж. Р. Р. Толкієна. літературні джерела та паралелі (на прикладі казок) - Реферат

Реферат на тему:

Проблема жанру в творчості дж. Р. Р. Толкієна. літературні джерела та паралелі (на прикладі казок)

За традицією, широкий читацький загал починає своє знайомство з творчістю Дж. Р. Р. Толкієна з творів "Гоббіт" та "Володар перснів". Відверто скажемо, що деякі на цьому знайомство і закінчують, але для тих, кого чарівний світ захоплює та бере в полон, зустріч із творами письменника продовжується доти, доки не перегорнуто останньої сторінки багатої літературної спадщини Дж. Р. Р. Толкієна. Але і в цьому випадку перегорнуту сторінку навряд чи можна вважати кінцевим пунктом, бо ті, хто хоча б раз потрапив усередину незвичайного світу та знайшов там щось для себе (або навіть самого себе), напевне будуть повертатися до нього знову і знову.

Керуючись власним досвідом та попередніми дослідженнями, візьмемо на себе сміливість стверджувати, що однією з причин надзвичайної популярності творів Дж. Р. Р. Толкієна є всеосяжність, багатогранність та неповторна індивідуальність його чарівного світу. Говоримо про існування одного єдиного світу, бо, на нашу думку, незважаючи на те, що сюжетно не всі герої мешкають в єдиному світовому та просторовому вимірі, усі вони органічно в нього вписуються, доповнюють, що дає підставу говорити про стильову еклектику в межах однієї жанрової форми, а саме казки. Керуючись цим припущенням, маємо на меті простежити використання цих прийомів на прикладі казок "Коваль з Великого Вутона" та "Фермер Джайлз з Хему".

Обидві казки було створено в різні періоди творчості Дж. Р. Р. Толкієна, вони написані в різній манері, мають різні художні задуми, але навіть це не заважає нам помітити їхню поза- і надтекстову єдність та розглядати їх як елементи однієї картини.

Почнімо аналіз із твору, який виник хронологічно пізніше, але відкрито автобіографічні факти, що містяться в ньому, змусили нас спочатку звернутися саме до нього.

Казка "Коваль з Великого Вутона" була написана у 1965–1966 рр., у важкий для письменника час. Смерть одного з його найкращих друзів, К. С. Льюіса, змусила письменника почуватися особливо самотнім. Мабуть, саме страх перед майбутнім та печаль через старість, що наближається, спонукали його написати цей твір. В особистих нотатках він назвав казку "дідівською історією, сповненою гіркоти близької розлуки" [1, c. 259]. Подібно до Коваля, сільського хлопчика, який проковтнув чарівну зірку, отримавши можливість подорожувати Чарівною Країною, автор у своїй уяві довго мандрував таємничими землями; тепер він гостро відчував наближення смерті та знав, що йому, як і Ковалеві, доведеться відмовитися від своєї зірки, своєї уяви. Ця казка справді стала останньою.

Проте навряд чи все це можна вважати лише виявами особистісного песимізму. Вважаємо, що в цьому контексті йдеться про один із "законів" створення толкієнівського світу – будь-яка нагорода дістається дорогою ціною і, зазвичай, перетворюється на часткову втрату.

За якими ж "законами" твориться світ "Коваля"?

Одна з перших особливостей, на яку не можна не звернути уваги навіть під час першого читання твору, – надзвичайно важливе значення слова "чарівний". Умовно ця казка ґрунтується на усвідомленні героями значення та розуміння цього слова. Як результат, читач знову й знову разом з героями та автором проходить шлях до з'ясування ролі чар і див у власному житті. Розтлумачити справжнє значення слова "чарівний" Дж. Р. Р. Толкієн намагався і дітям, і дорослим.

У, на жаль, не закінченій передмові до одного з видань казки Джорджа Макдональда "Золотий ключ" Дж. Р. Р. Толкієн написав, що диво має неабияку силу, і будь-якому авторові важко його уникнути. Він висловив сподівання, що можлива зустріч з дивом може статися навіть у невдалій казці, бо маленький читач побачить відблиск Чарівної Країни та захоче знайти щось краще в житті.

Звертаючись до дорослої аудиторії в есе "Про чарівні казки", Дж. Р. Р. Толкієн вже змальовує ту саму Чарівну Країну, говорячи, що, окрім фей та ельфів, гномів, відьом, тролей, там є море, сонце, місяць, є земля, та додає, що й самі смертні люди, коли вони зачаровані, бувають у Фейєрії [3, c. 324]. Наближуючи таким чином своїх читачів до країни мрій, він доводить реальність її існування саме у казці.

Письменник відводив казкам надзвичайне місце в літературі. Одним з найважливіших завдань для казкарів він вважав необхідність представити все, що відбувається в казці, як "істинне". Дж. Р. Р. Толкієн наполягав саме на цьому терміні, бо вважав, що, коли йдеться про дива, у казці не можна використовувати мотивів, які будуть свідчити про ілюзорність та вигаданість.

Дія "Коваля" відбувається у звичайному англійському селищі Великий Вутон. Умовно можемо поділити героїв казки на тих, хто вірить в існування Чарівної Країни та див, та тих, хто навіть не бажає припустити можливість їх існування. До перших, безумовно, віднесемо Коваля та його родину, Ельфі – учня Кухмейстера, а до другої – Кухмейстера Нокса та більшість мешканців селища.

Нокс не вірить в існування див і чудес та проносить цю віру через усе життя. Він сміється з Ельфі, який називає зірку чарівною, бо для самого Нокса немає різниці, потішна вона чи чарівна. Для нього дива асоціюються з дитинством та солодощами. Чарівне він вважає не більше ніж витвором кондитерського мистецтва свого Учня. Навіть появу Ельфі через багато років у справжньому образі – короля Чарівної Країни Нокс сприймає як сон, що наснився після обіду. Хизуючись своїми кухмейстерськими досягненнями, Нокс не розуміє, що єдине його досягнення в тому, що він дожив до ста років. Навіть ставши стареньким дідуганом, він анітрохи не наближається до класичного образу старого як носія мудрості. Він навіть не хоче зауважити, що дива, від яких він так успішно ховався все життя, стали долею його нащадків, бо саме Ноксів правнук наслідує зірку.

На противагу Ноксові, Коваль та його рідні дивляться на світ відкритими очима, готові вірити в незвичайні речі, приймати їх.

З огляду на це, факт, що сам Дж. Р. Р. Толкієн вважав світ, який сам створив, чарівним, здається нам очевидним. Проте, працюючи у жанрі казки, письменник залишається вірним прийому, який використав і в інших творах. Йдеться про символізм певних образів та звернення автора до міфопоетичної традиції, що гармонійно вписується в казкову формулу та допомагає краще зрозуміти тлумачення образів та ідей твору.

Звернімося до конкретних прикладів.

Назва професії головного героя казки – коваль, що в оригіналі твору звучить як "Smith", – як відомо, не лише слугує назвою виду занять, а й є одним з найпоширеніших англійських прізвищ. Дж. Р. Р. Толкієн завжди надавав надзвичайно важливої ваги власним назвам, припускаємо, що в цьому випадку просте ім'я ще раз підтверджує авторську думку про те, що будь-хто з людей може бачити дива навколо, якщо він готовий до цього.

Не менш цікавим є трактування образу коваля в міфопоетичній традиції. У різних культурах навколо фігури коваля складалися особливі повір'я, у яких він переважно умовно ізольований від світу, бо наділений глибинними знаннями та надприродною силою. На нашу думку, саме в цьому контексті і доцільно розглядати образ Коваля з Великого Вутона, бо, незважаючи на прізвище-символ "Smith", яке поєднує його із широким загалом, він один із тих небагатьох у своєму селищі, кому відкрилася Чарівна Країна. Шлях до цього дивовижного місця Ковалеві відкриває зірка.

Образ зірки варто розглядати в символічному контексті, що відкриває шлях до Чарівної Країни, слугує ланцюжком, який з'єднує реалії повсякденного життя з казкою.

За символікою свого значення зірка пов'язана з образом Персня Всевладдя в епопеї "Володар Перснів". Як і зірка, перстень надає своєму господареві надзвичайної сили. Позбавитися влади персня дуже складно. Пригадаймо, що гоббіт Більбо, який на декілька хвилин піддався чарам і вирішив повернути собі перстень, перетворюється на жахливого карлика, маленьке чудовисько, але, отямившись, повертає собі власну подобу.

Коваль, який стає перед потребою повернути зірку, також переживає внутрішню боротьбу, незвичайно грубо відмовляє Ельфі: "А тобі що до цього, Кухмейстере? Чому я мушу її повертати? Хіба вона – не моя? Вона сама прийшла до мене. Чому б мені не залишити її собі?" [2, c. 166]. Проте, опанувавши собою, погоджується передати зірку своєму наступникові.

Не менш цікавим є образ Дерева, що в казці фігурує як Королівське Дерево. У міфопоетичній традиції образ дерева зафіксований як домінанта, що визначає формальну і змістовну організацію всесвітнього простору. Саме образ Світового Дерева гарантував цілісний погляд на світ, визначення людиною свого місця у Всесвіті. Схематично образ дерева, що складається з багатьох гілок та листків, є яскравим прикладом цілого, що складається з різних елементів.

Дерево – образ, до якого Дж. Р. Р. Толкієн звертається і в інших своїх творах. Пригадаємо Біле Дерево – символ відродженої влади Арагорна в "Володарі Перснів"; Дерево є центральним образом поеми "Міфопоейя". На нашу думку, доцільно звернутися до образу Світового Дерева як до одного з центральних образів втілення концепції світу. Варто також розглянути Королівське Дерево як інтерпретацію цього образу.

Loading...

 
 

Цікаве