WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Конфлікт із самістю в романі Фр. Моріака “Місця за рангом” - Реферат

Конфлікт із самістю в романі Фр. Моріака “Місця за рангом” - Реферат

"...Огюстен виявляв до мене щось на зразок симпатії; він ніколи ні на кого не дивився, проте на мені часто зупиняв погляд... Я відчував його здалеку" [4, с. 14].

Те саме відбувається з Я:

"...в Огюстенові я відчував якусь невідому мені велич..." [4, с. 19].

Між Огюстеном та Я існує розуміння. Розуміння, що виникає тоді, "коли думки й почуття проникають за межі тих вражень, що виникають при сприйнятті звуків слів, тобто проникають до смислів, що означаються цими звуками" [2, с. 323]. І це є смисл, який існує в неусвідомленій формі, тобто прихованій, непридатній для свідомої вербалізації. У момент, коли зовнішні обставини змушують Огюстена та Я рухатися назустріч одне одному, внутрішня ситуація Я, його Самість інспірує конфліктну ситуацію, яка неминуче призведе до зовнішнього розриву. Огюстен далі рухається у напрямку Я – "...я вирішив, що буду вас любити..." [4, с. 19], Я ж вирушає назустріч натовпу, використовуючи Огюстена – "...я використаю його, як демагог використовує народ... тільки аби перемогти своїх ворогів" [4, с. 19]. Третя дійова особа – Флоранс, з'являється на віллі Гравет, що символізує материнський хтонічний ірраціональний світ несвідомого. У цьому світі Флоранс – чужинка. Вона ототожнює себе з Персоною. На початку конфліктної ситуації вона – перевернутий образ Огюстена: "...незважаючи на ці небесні очі, це романтичне личко, вона мала хитру, прагматичну душку..." [4, с. 21]. І лише вона зрозуміла гру, яку вирішив розіграти Я, її брат. У цій ситуації між Флоранс та Я також існує часто несвідома смислова комунікація. "Я дуже добре знав душу Флоранс..." [4, с. 30]. Я виступає посередником між Флоранс, Огюстеном і соціумом. Він входить до двох протилежних блоків – Я-Огюстен та Я-Флоранс-соціум. Відтак внутрішній конфлікт розвивається насамперед в Я.

Отже, персонажі свідомо входять у зону конфлікту, вони мають чітку мотивацію, мету та передбачають наслідки конфлікту, задля яких власне й наважуються на нього. Метою цього конфлікту є зовнішня трансформація, внутрішня ж ними не передбачена, а тому спочатку не усвідомлюється. Его вступає у змову проти Самості. Але оскільки "особистість як цілісний феномен не збігається з Его, тобто зі свідомою особистістю, а утворює певну сутність, яку слід відрізняти від Его, то Его підпорядковане Самості та відноситься до неї як частина до цілого" [3, с. 184].

І так само, як наша свобода наштовхується на доконечність зовнішнього світу, вона виявляє свої межі і в суб'єктивному внутрішньому світі, поза полем свідомості, де наштовхується на факти, що належать Самості. І так само, як обставини чи зовнішні події "трапляються" з нами, обмежуючи нашу свободу, так само й Самість діє на Его як на щось, що відбувається об'єктивно і слабо піддається змінам збоку суб'єктивної волі.

Ключова подія роману, коли відбувається прозріння персонажів, початок (радше черговий початок) внутрішньої трансформації (можливо, теж чергової) відбувається на віллі Гравет, що є втіленням сфери несвідомого, і до місця події усі персонажі вирушають човном по морю (рух у стихію несвідомого, що й передбачає Самість, штовхаючи на межову ситуацію). Дорогою Огюстен несподівано кусає Флоранс, залишаючи сліди зубів на її руці (чи не той це звір несвідомого, що виявляється через кризу свідомості.)

Самість провокує на зустріч з несвідомим. Звір, звичайно, може вкусити, проте зустрітися зі звіром несвідомого не означає ототожнити себе з ним. Йдеться про те, аби визнати чи усвідомити, що звір цей існує, й існує він в тобі, а не в Іншому. І його треба вводити у сферу свідомості, бо інакше він діятиме на власний розсуд і не зважатиме на твою волю.

Ця подорож до межі свідомості руйнує усіх трьох персонажів – хвилі несвідомого захоплюють їхню свідомість і зносять на своєму шляху все, насамперед ретельно вибудувану ними модель світу. Але руйнація є лише певним етапом, після якого (залежно від сили особистості) має відбутися інтеграція, нове конструювання, з урахуванням нового досвіду.

Флоранс несподівано (несподівано тільки тому, що це виявляється лише у ключовий момент) для Огюстена і для Я виконує функцію Аніми. Тому Огюстен після зникнення вирушає до Сенегалу і долучається до гурту місіонерів (зовнішня, горизонтальна дія), пройшовши шлях від самозаглиблення до самопожертви (внутрішня, вертикальна дія). Тобто Аніма-Флоранс відкриває потребу чуттєвого пізнавання дійсності та жертвування себе задля інших. Для Я Флоранс теж є втіленою Анімою, що провокує на силу. Наприкінці роману Я стверджує, що справжнім наміром змодельованого конфлікту була Флоранс, її Самість, яку інтуїтивно відчуває Я і хоче витягти на поверхню.

Огюстен же відіграє для Флоранс роль архетипу Самості, що виявляється через Анімус. Спочатку цей Анімус діє негативно, утворюючи стійку мертву форму – фантом Огюстена, що веде до фрустрації, далі накладається на кожного асоціального чоловіка, а згодом – на саму потребу в коханні і врешті-решт приводить її до езотерики, що свідчить про прихід до позитивного Анімусу. Отже, Флоранс проходить шлях від свідомості, що не визнає несвідомого, через прозріння – до несвідомого, що витіснило сферу свідомості і, нарешті, до усвідомленого несвідомого, а відтак до певної тимчасової рівноваги. Герої Моріака прагнуть внутрішньої повноти, гармонії, рівноваги душевних сил, проте їхня доля – лише прагнення, але не здійснення. "Лише на секунду полюси з'єднуються, лише мить утримується рівновага, а потім одна з чаш переважує і проголошує перемогу духу чи природи, порядку чи бунту, споглядання чи активності" [1, с. 96].

Моріака, насправді, цікавить те, що таке ця внутрішня трансформація і чи всі на неї здатні. Тому конфліктна структура цього роману доволі незвична для письменника. У Фр. Моріака зазвичай трапляються дві моделі розгортання конфліктів – прямий, коли він описує зародження конфлікту, і тоді критичний конфліктний вузол опиняється у кінці роману і стає його логічним закінченням, та інверсивний, коли конфліктний вузол вводиться напочатку оповіді і весь роман побудований на виявлення наслідків. У романі "Місця за рангом" Моріак використав обидві моделі, тому роман поділено на дві частини, хоча за законом розгортання конфліктів, перша частина абсолютно самодостатня – відбувається ескалація конфлікту, далі виявлення у пограничній ситуації і попередня розв'язка у вигляді деструкції. У другії частині дія відбувається за 12 років, а виявляється, що конфлікт насправді спочатку не розв'язано, бо відбувається застрягання у сфері несвідомого, що не тотожне осамленню – несвідоме мусить виявитися у свідомості, до чого й приводить героїв Моріак.

Така будова роману свідчить про те, що для Моріака, по-перше, важливо, чи спровокує межова ситуація позитивну, тобто конструктивну внутрішню трансформацію чи ні, по-друге, для нього процес внутрішньої трансформації, чи то індивідуації – постійний і безконечний, а Самість – недосяжний ідеал, бо вона трансцендента за своєю суттю. Вона схожа "на вершину, яка видається нам такою доступною, що одного ранку ми наважуємося до неї вирушити, але по кількох годинах виснажливої ходи, усвідомлюємо, що вона анітрохи не наблизилася, стоїть там у світлі призахідного неба, огорнута рожевим снігом, така близька, незаймана, недосяжна... [4, с. 63].

Тому пізнавання цієї Самості можливе через образи, символи, а відтак неминуче для Моріака через роман, через художню творчість, де він не лише виявляє чи пізнає свою Самість, а й комунікує із Самістю читача, з тою точкою Х, на якій пише він сам і на яку має вийти читач, аби відтворити смисли, свідомо й несвідомо закладені в текст.

Література

  1. Каралашвили Р. Мир романа Г. Гессе. – Тбилиси, 1989.

  2. Лаврова О.В. Глубинная топологическая психотерапия: идеи о трансформации. Введение в философскую психологию. – СПб, 2001.

  3. Юнг К.Г. Избранное. – Минск, 1998.

  4. Fr. Mauriac. Prsances. – Раris, 1990.

Loading...

 
 

Цікаве