WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Поезія Д. Фальківського “Уривок” як тип мозаїчної цілісності - Реферат

Поезія Д. Фальківського “Уривок” як тип мозаїчної цілісності - Реферат

Але чому ж,

коли буває настри,

мені тактуго б'є у скроні кров

і манить так схопить в обійми

отого третього

й жбурнуть на брук...

Означена ситуація є виразним прикладом того, що Д. Фальківський зображує свого ліричного героя як суб'єкта з реалістиним типом мислення: почуття набувають іншого психоемоційного забарвлення, змінюється й характер стосунків. Для надання цим почуттям більшої виразності автор вдається до звукових повторів та їх фонетичних варіацій, що художньо виражає евфоніка поезії, зокрема алітерація звукопоєднань (тр, скр, сх, жб, бр). Цю виразність, спрямовану на неоднозначність випадкової ситуації й рефлексій суб'єкта щодо неї, у творі розкриває тропіка з переважанням метонімічних зворотів: "серце тисне", "гупа кров" і "кожна думка тихо висне".

Звернення митців-реалістів до такого виду тропів зумовлене тим, що "метонімія актуалізує увагу на особливості, яка індивідуалізує, та дозволяє адресатові мовлення ідентифікувати об'єкт, вирізнити його зі сфери спостереження, відрізнити від споріднених з ним інших предметів..." [1, с. 31].

На "мозаїчний" (реалістичний) характер твору вказує й процесуальність, розвиток психоемоційних якостей у свідомості суб'єкта поезії "Уривок" Д. Фальківського: пригадуючи свої попередні роки, ліричний герой рефлексує над підсвідомою установкою на "об'єктивну" реальність (дійсність). Такий внутрішній психологічний аналіз попередніх вчинків зумовлений певною нерозкритістю ("сакральністю") другого "Я" героя, що вповні визначає авторський задум у тексті – готовність суб'єкта до різнорідних виявів світу. Водночас ліричний герой поезії "Уривок" має справу з різними виявами життя: той "любовний трикутник", та предметна реальність і суб'єктивно (психологічно) мусить рахуватися з цим розмаїттям (різнорідністю).

Елементи біографічності також орієнтують на готовність ліричного героя твору до постійного висловлювання різнорідних – зовнішніх та внутрішніх – виявів життя. Д. Фальківському під час написання твору – тридцять один рік, він працює у цей період (з 1927 по 1933 рр.) "секретарем у журналі "Кіно"; він посідає тут "досить активну позицію як критик", а також випробовує "свій талант і на терені кінодраматургії" [6, с. 16–17] як автор кількох сценаріїв та фільмів. Діяльність автора поезії в період створення останньої досить різноманітна, а, отже, психоемоційно напружене внутрішнє життя його героя у вірші "Уривок" є різноманітним – тут і спогади минулого, і переживання, самоаналіз та висновки, які робить герой (а водночас автор). Ліричного суб'єкта протягом усього сюжетного життя в поезії турбує все – і своє натхнення, втрачене чимало років тому, і жінка, яка була своєрідним стимулом цього натхнення. Проте спогади та осмислення власної поведінки приводять його до висновку, що джерелами натхнення є саме життя, його різні вияви, а кохання та інтимні почуття – лише частина цієї реальності. Це жива стихія реалістичного героя та автора; навіть коли герой підсвідомо відчуває себе романтиком, і тоді (і саме це є важливим) він зважає на "об'єктивну" реальність (світ).

Ця реалістична стихія виявляється в тому метонімічному, філософсько-медитаційному вислові на початку твору: "І я у тридцять про любов...". Розкриття цієї фрази зумовлює і часопросторова семантика поезії "Уривок" – зображена автором "об'єктивність" є досить натуральною – її означує поетична лексика, зокрема тропічна система: метонімія та порівняно "скупа" метафорика, епітети на означення часу: "весняний чад", "на днях камінної доби", "на стоптаних, рудих пісках".

Виразним психоемоційним напруженням пройняті й почуття героя, синтаксично виражені легкою інверсією в єдності з метонімією:

... а потім ждать,

коли обійме

півколо теплих,

тонких півколо рук...

Прикметно, що Д. Фальківський також утворює своєрідне кільце наприкінці твору. Але це коло – не композиційне, а – суто жестове. Не змішуймо його з формальним обрамленням усієї композиційної структури твору, яку тут вершить повторення шести рядків на початку та в кінці "Уривку". На нашу думку, Д. Фальківський створює такі функціонально різнорідні кола, щоб наголосити неоднорідність і множинність можливостей тлумачення фігур словесно-образної системи твору. З приводу такої композиційної моделі вірша В. Журмунський зазначав: "Кільце повторюваних слів є зовнішньою ознакою деякого внутрішнього кільцевого руху, повернення у кінці вірша до тієї теми, з якої рух почався" [4, с. 503]. Саме це відбувається в композиційній структурі поезії "Уривок", де повтор перших шести рядків твору розкриває готовність людини знову й знову подумки повертатися до основної життєвої теми, аби осмислити й переосмислити своє минуле та зробити раціональні висновки. Кожне нове кільце в поетичній структурі, кожний новий "оберт" – це постійно нові варіанти, нові підходи до того ж мотиву людського віку. Подібні своєю різнорідністю, множинні кільцеві оберти спостерігаються в поезії Д. Фальківського "Уривок", у яких автор експлікує своєрідний "калейдоскоп" нових і нових видінь – то "тонких півколо" рук коханої, то спогади про картини "весняного чаду", а то звичайного "затишного кабінету" поета.

Пафос поезії "Уривок" своєю багатоджерельністю підсвідомо орієнтує на перший документально-біографічний рядок твору – "І я у тридцять про любов...", яким автор "Уривку" намагається передати своє бачення "кохання" у тридцять років. Проте такий поетичний крок не сприймається як щось декларативне, навпаки, автор щиро й безпосередньо намагається поділитися своїми враженнями, можливо, розкрити інший бік такого "зрілого" бажання кохати, але розкриває свої почуття через настрій з певним елементом приватності:

І тільки іноді прадавній крик,

звірячий крик в очах похмуро

погляне і замре...

Експресивним засобом "озвучення" поліджерельного (різнорідного, гетерогенного) пафосу виступає виразна поетична лексика "Уривку". Естетичне навантаження – напруга та сила – вставних слів та їх короткої форми, що сповнені непевністю, можливістю множинної інтерпретації. Психоемоційний стан головного героя та загальноемоційний тон поезії (пафос) увиразнює поетичний синтаксис художньої структури, зокрема певна "акцентація" (виділення) сполучників, сполучних слів, часток та їх синтаксичних поєднань ( як, ж, мов, щоб, так; коли ж, невже ж, бо як же, я ж не тощо), які розкривають і характеризують почуття приватності, коректності (толерантності), визначають поетичний словник митця-реаліста та його реалістичного (різнорідного, психологічно "мозаїчного") героя.

Суб'єктивність, психологічну навантаженість поетичної лексики та синтаксису підтримує ритміка твору. Ритмічна структура "Уривку" представлена силаботонічним віршуванням, в основі якого – двоскладова стопа – ямб – з чергуванням хореїчної та ямбічної анакруз. Суттєвим є зауваження музикознавців про природу цієї двоскладової стопи: "Ямб, – зазначають вони, – видає уривчасті імпульси..." [5, с. 161]. Отже, ритміка в такому випадку не є неперервним, монотонним звучанням, а створює певні паузи для відчуття неоднозначності (для всього потрібен час!) і можливості інтерпретації звукового супроводу. Такий підтекстовий музичний супровід сприяє створенню ефекту "мозаїчної" зміни динамічних картин цілісної моделі твору.

Отже, взятий для теоретичного вивчення проблеми цілісності, зокрема її типологічної диференціації, твір Д. Фальківського "Уривок" при глибокому аналітичному дослідженні дає змогу розпізнати його поетичну структуру як структуру "мозаїчного" (гетерогенного) порядку. Керуючись установкою на різнорідний художній результат, яку розкриває: в аспекті психологізму – еволюція характеру ліричного героя та певні елементи біографічності (вияв часопросторового фактора), в аспекті конфліктності – внутрішня лірико-драматична колізія, в аспекті композиційних форм поетичного вислову – поєднання мотивів зображених "півкіл рук" з ексцентричним рухом поетичної думки та заокругленим повтором – перегуком початку й фіналу поезії, автор твору досягає враження рухливої "мозаїки".

Література

  1. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник. – Москва: Прогресс, 1990. – С. 5–32.

  2. Балашова Т. В. Активность реализма: Лит.-худож. дискуссии на Западе. – Москва: Искусство, 1982. – 206 с.

  3. Дрёмов Ан. Романтическая типизация // Вопросы литературы. – Москва: ИХЛ, 1971. – № 4. – С. 100–114.

  4. Журмунский В. Теория стиха. – Ленинград: Сов. писатель, 1975. – С. 503.

  5. Калачева С. В. Принципы анализа лирического произведения // Принципы анализа литературного произведения. – Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С.147–170.

  6. Ковалів Ю. І. "На перехресних скрижалях..." // Фальківський Д. М. Поезії. – Київ: Рад. письменник, 1989. – С. 5–25.

  7. Новиченко Л. М. Вічно новий реалізм. – Київ: Знання УРСР, 1982. – 48 с.

  8. Фальківський Д. М. Поезії. – Київ: Рад. письменник, 1989. – С. 154–156.

Loading...

 
 

Цікаве