WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аналіз звертань «пані, панно» в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ століття - Реферат

Аналіз звертань «пані, панно» в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ століття - Реферат

У листах ХІХ – початку ХХ ст. використовували також ввічливі форми та формули іменування адресантом своєї дружини. Зокрема, панею величав інколи свою жінку П.Куліш, при цьому дієслово-присудок вживалось у формі 3 особи множини замість 3 особи однини, що свідчить про повагу і ввічливе ставлення до неї: "Пані гарнесенько Вам уклоняються" [Куліш 1984 : 242] (до І.Пулюя); "Пані гарнесенько вітають Вас" [Куліш 1984 : 244] (до І.Пулюя). Значно частіше адресанти називали своїх дружин "Моя пані" або "Пані моя": "Панімоя Вам любенько кланяється" [Куліш 1984 : 180] (до О.Кониського); "Пані моя певно теж незабаром пришле дещо для "Зорі" [Коцюбинський 5 : 92] (до В.Лукича); "Моя пані дуже дякує добродію Франкові за обіцянку і чекає передмови" [Коцюбинський 5 : 302] (до В.Гнатюка). В епістолярії також трапляються ввічливі формули згадування своїх і чиїхось дочок: "Мої панни зараз же ухопилися читати ці поезії" [Лисенко 1964 : 394] (до М.Комарова); "Чи не можна б Вас або Ваших панночок просити о детальні описи селянської хати, праці, приладів і т.ін." [Франко 49 : 426] (до Олени Пчілки).

Показово, що іменник пані іноді в текстах листів використовувався як ввічлива форма звертання не тільки до жінки, а й до молодої дівчини (панни). Наприклад, лист І.Франка до Уляни Кравченко від 23 грудня 1883 року розпочинається звертальною формулою "Ласкава панно Юліо!". Лист до цієї ж адресатки від 26 грудня 1883 року містить таку початкову звертальну формулу: "Ласкава пані!" Лист І.Франка до К.Попович починається дружньо-ввічливою звертальною формулою, а в тексті цього ж листа автор величає її то панею, то панною: "Ні, ласкава панноКлиментіє, таких речей я ніколи не пишу на вітер і без переконання" [Франко 48 : 406]; "Ні, пані, встидайтеся так поступати" [Франко 48 : 407]. Лист О.Кобилянської до Є.Ярошинської від 7 липня 1896 року розпочинається зі звертальної формули "Дорога панно Геню!", а у тексті листа вживається ввічлива формула з лексемою пані: "Ніколи не гнівалася, ані не гніваюся на Вас, дорога пані; хтіла би-м, противно, таких знайомих, як Ви, мати якнайбільше" [Кобилянська 5 : 292] (до Є.Ярошинської). Те ж саме явище спостерігаємо і при згадуванні відсутньої особи: "Перекажіть моє глибоке поважання і поздоровлення шановній дружині Вашій, пані Одарці й кавалерам-синам. Як панна Одарка з співом й з музикою пописується?" [Лисенко 1964 : 390] (до В.Шухевича).

На думку вчених, іменник пані слід розглядати як запозичення з польської мови, що не відмінюється [Матвіяс 1974 : 45]. Дослідник історичної морфології української мови С.Самійленко зазначає, що цей іменник... зберігається в сучасній українській мові майже в невідмінюваній формі [Самійленко 1964 : 96].

За нашими спостереженнями, лексема пані в мові українського пісенного фольклору функціонує у різних відмінкових формах, тобто відмінюється [Журавльова 1986 : 23]. Теж саме явище наявне і в епістолярних текстах ХІХ – початку ХХ ст., де іменник пані вживався: а) у формі знахідного відмінка однини: "Поздоровляю сердечно Вас і Вашу високоповажану паню, хоч не мав досі нагоди бачити її" [Франко 50 : 332] (до І.Шишманова); "Значить, коли не понадобиться мій приїзд в неділю, проси паню Кобринську, щоб прислала рукопис" [Франко 49 : 159] (до О.Франко); "Хочеться мені сердечно подякувати Вас і паню Олену за добрість і дбайливість про мене" [Коцюбинський 6 : 406] (до В.Гнатюка); "Паню Вашу і Юрчика здоровлю сердечно..." [Стефаник 3 : 103] (до В.Морачевського); б) у формі орудного відмінка однини: "Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з панею Вашою" [Коцюбинський 6 : 287] (до В.Гнатюка); "Сто раз хтось чорний комусь біленькому за його обширний лист дякує – а ще більше за то, що хтосічок любенький саме так, а не інакше, собі поступив, і є тепер панею "Квіточкою" [Листи так довго йдуть...2003 : 146] (О.Кобилянська до Лесі Українки); "Бувайте здорові з новим роком, що вже й настав, і трохи пристарівся – не само собою, з дітьми, з панею" [Листи до Михайла Коцюбинського 2 : 154] (Дніпрова Чайка); "...хоча я дуже прошу мене хоч на хвилинку з шановною панею своєю відвідати" [Кобилянська 5 : 605] (до М.Коцюбинського); в) у формі давального відмінка множини: "Цілую Вас і прошу паням від комітету сказати, що дуже мені прикро..." [Кобилянська 5 : 630] (до С.Садовської); г) у формі родового відмінка множини: "Цілую Вас обох сердечно і поздоровляю всіх пань" [Франко 49 : 165] (до О.Франко). Матеріали дослідження дають право стверджувати, що в листах названого періоду лексема пані відмінювалася за зразком іменників першої відміни м'якої групи.

Отже, важливим засобом вираження ввічливості в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ ст. на всіх українських теренах були етикетні гоноративи пані, панна, однак у листах із Західної України їх використовували значно частіше, ніж в епістолярних текстах з інших українських земель. Лексеми пані, панна разом з дружніми та шанобливими означеннями і прикладками утворювали звертальні конструкції та формули ввічливості для використання в ситуації звертання, при згадці про відсутню особу, а також для передачі письмового вітання, привіту, поклону кому-небудь відсутньому. Слово пані дещо розширило свою семантику, оскільки його використовували в епістолярії і як ввічлива форма звертання до молодої дівчини (панни).

Література

  1. Богдан С.К. Чи здавна відомі українцям звертання пане, пані, панно? // Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. С.154-161.

  2. Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані.-Нью-Йорк-Торонто: Українська вільна Академія наук у США, 1984. 326 с.

  3. Журавлёва Н.Н. Стилистическая маркированность форм имён существительных в языке украинского фольклора (на материале лирических песен): Автореф. дис. ...канд. филол.наук. Харьков, 1986. 26 с.

  4. Журавльова Н.М. Звертальні формули в обрядово-величальній народній поезії // Питання синтаксису української мови. Тези доповідей і повідомлень Республіканської наук. конф. До 100-річчя від дня народження С.Смеречинського. Запоріжжя, 1993. С.82-84.

  5. Журавльова Н. Про ввічливі звертання пані, пане у мові народної поезії // Актуальні проблеми синтаксису. Матеріали Всеукраїнської наук. конф., присвяченої 85-річчю проф. І.І.Слинька. Чернівці: ЧДУ, 1997. С.111-112.

  6. З архіву Сергія Єфремова. Листи Климента Квітки. Вступне слово і коментарі Тараса Філенка // Народна творчість та етнографія. 1994. №2-3. С.46-50.

  7. Кобилянська О.Ю. Твори: У 5-и т. Т.5. Статті та спогади. Автобіографії. Листи. К.: Держ. вид-во худ. літ.,1963. С.247-767.

  8. Кобилянська О.Ю. Слова зворушеного серця: Щоденник. Автобіографії. Листи. Статті та спогади. К.: Дніпро,1982. 359 с.

  9. Кобринська Н.І. Вибрані твори: Повісті та оповідання. Статті. Вибрані листи. К.: Дніпро, 1980. С.390-439.

  10. Кононенко В. Регіональний аспект загальнонародного // Урок української. 2002. №9. С.27-28.

  11. Коцюбинський М.М. Твори: У 6-и т. Т.5. Листи (1886-1905). К: Вид-во АН УРСР, 1961. 463 с.

  12. Коцюбинський М.М. Твори: У 6-и т. Т.6. Листи (1906-1913). К.: Вид-во АН УРСР. 1962. 491 с.

  13. Кропивницький М.Л. Твори: У 6-и т. Т.6. Нариси та вірші. Автобіографічні матеріали. Листи. К.: Держ. вид-во худ.літ., 1960. С.241-572.

  14. Лисенко М.В. Листи. К.: Мистецтво,1964. 533 с.

  15. Листи до Михайла Коцюбинського. Т.1. Айхельбергер-Гнатюк. К.: Українські пропілеї, 2002. 368 с.

  16. Листи до Михайла Коцюбинського. Т.2. Горошовський-Іткін. Ніжин, 2002. 343 с.

  17. Листи до Михайла Коцюбинського. Т.3 Карманський-Мочульський. Ніжин, 2002. 480 с.

  18. Листи так довго йдуть... Знадоби архіву Лесі Українки в Слов'янській бібліотеці у Празі. К.: Просвіта, 2003. 308 с.

  19. Листування Пантелеймона Куліша з Євгеном Тимченком (1894-1895). Степан Захаркін Вступна стаття, публікація, коментарі//Київська старовина. 1998. №4. С.94-104.

  20. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові. К.: Радянська школа,1974. 184 с.

  21. Миронюк О.М. Історія українського мовного етикету (засоби вираження ввічливості): Автореф. дис. ...канд. філол. наук. К,1993. 22 с.

  22. Самійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови. Ч. І. К.: Радянська школа, 1964. 234 с.

  23. Стефаник В.С. Повне зібрання творів: У 3-х т. Т.3. Листи. К.: Вид-во АН УРСР, 1954. 255 с.

  24. Українка Леся Зібр. тв.: У 12-и т. Т.10. Листи (1876-1897). К.: Наук. думка, 1978. 544 с.

  25. Українка Леся Зібр. тв.: У 12-и т. Т.11. Листи (1898-1902). К.: Наук. думка, 1978. 480 с.

  26. Українка Леся Зібр. тв.: У 12-и т. Т.12. Листи (1903-1913). К.: Наук. думка, 1978. 449 с.

  27. Франко І.Я. Зібр. тв.: У 50-и т. Т. 48. Листи (1874-1885). К.: Наук. думка, 1986. 767 с.

  28. Франко І.Я. Зібр. тв.: У 50-и т. Т.49. Листи (1886-1894). К.: Наук. думка,1 986. 809 с.

  29. Франко І.Я. Зібр. тв.: У 50-и т. Т. 50. Листи (1895-1916).К.: Наук. думка,1986. 704с.

  30. Черемшина Марко Новели. Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи. К.: Наук. думка,1987. С.356-444.

  31. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 6-и т.-Т.6.-Листи. Нотатки. Фольклорні записи. К.: Вид-во АН УРСР, 1964. С.9-281.

  32. Ярошинська Є.І. Твори: Оповідання. Статті. Листи. К.: Дніпро, 1968. С.369-467.

Loading...

 
 

Цікаве