WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аналіз звертань «пані, панно» в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ століття - Реферат

Аналіз звертань «пані, панно» в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ століття - Реферат

Реферат на тему:

Аналіз звертань "пані, панно" в епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ століття

Важливим лексичним засобом вираження ввічливості в листах українських письменників і культурних діячів ХІХ – початку ХХ століття були звертання пані, панно. Як стверджує дослідниця історії мовного етикету О.Миронюк, вже в пам'ятках української мови ХІV ст. стосовно осіб жіночої статі вживалася гонорифічна лексема пані, а гоноративи пан, панове, пані, панна були обов'язковим засобом вираження ввічливості в ХІХ столітті [Миронюк 1993 : 13,17]. На функціонування цих іменників в етикетній ролі в українській народній поезії та мовленні галичан мовознавці вже звертали увагу: [Журавльова 1993 : 82-84; 1997 : 111-112]; [Богдан 1998 : 154-161]; [Кононенко 2002 : 27-28]. Однак на сьогодні в українському мовознавстві відсутні роботи, в яких би розглядали етикетну функцію слів пані, панна у листах. З'ясуємо на епістолярному матеріалі, які ж саме форми і формули вживалися для вираження ввічливого ставлення адресанта до адресата при звертанні, а також у ситуації згадування, називання відсутньої особи або передачі письмового вітання, поздоровлення, привіту, поклону кому-небудь відсутньому.

Гоноративи пані, панно самостійно на початку листів майже не використовували. У текстах листів вони трапляються часто, на знак поваги такі звертання іноді писались з великої літери: "Пані, дай нам Бог багато а багато таких жінок, як Ви" [Кобилянська 5 : 554] (до Х.Алчевської); "Стійте, Пані, кріпко на своїй позиції і докажіть, що щирою працею і доброю волею можна побороти все" [Ярошинська 1958 : 400] (до К.Малицької).

Разом з означеннями, які вказують на дружню прихильність, доброзичливість, приязнь, вираженими прикметниками дорога, добра, ласкава, люба, гоноративи пані, панно утворювали дружньо-ввічливі звертальні формули: "Добрапані!" [Стефаник 3 : 150] (до О.Кобилянської); "Ласкава пані!" [Франко49 : 65] (до Н.Кобринської); "Я Вам, дорога пані, невимовно вдячна за Ваші слова про мою "Ніобу" [Кобилянська 5 : 576] (до Олени Пчілки); "Оце ж, моялюба панно, у Вашому листі Ви говорите: з вами побалакать, а воно не до речі" [Куліш 1984 : 113] (до О.Милорадовичівни).

Часто в листах вживали шанобливо-ввічливі звертальні формули, де роль етикетного означення виконував прикметник шановний, який вказував на те, що людину, до якої звертаються, шанують і поважають: "Шановна пані!" [Франко 49 : 74] (до Олени Пчілки); "Дак міркуйте, шановна пані, бо всі ми люди під Богом ходимо..." [Лисенко 1964 : 287] (до Ганни Барвінок); "Дуже буду вдячний Вам, шановна пані, за присилку Ваших многоцінних творів" [Франко 49 : 153] (до Елізи Ожешко). При звертанні до адресаток, гідних великої поваги та шаноби, використовували означення великошановна, вельмишановна, високоповажна івисокоповажана, вельмиповажана, високодостойна, які разом з лексемами пані, рідше панна утворювали шанобливо-ввічливі етикетні звертальні формули, що вживалися часто на початку листів: "Великошановна пані!" [Лисенко 1964 : 249] (до Є.Барвінської); "Вельмишановнапані!" [І.Франко 49 : 153] (до Елізи Ожешко); "Високоповажанапані!" [Кобилянська 5 : 273] (до Є.Ярошинської); "Вельмиповажана пані!" [Леся Українка 12 : 73] (до К.Панькевич); "Високодостойна пані!" [Марко Черемшина 1987 : 367] (до О.Маковей); "Високоповажна пані!" [Кобринська 1980 : 393] (до Олени Пчілки); "Високоповажана панно!" [Лисенко 1964 : 304] (до С.Крушельницької).

Такі узвичаєні етикетно-ввічливі конструкції трапляються і в текстах листів: "Щодо сучасної нашої літератури, то Ви вже, вельмиповажана пані, як бачу з Вашого листа, читали дещо, то й можете мати свій суд" [Франко 49 : 50] (до Елізи Ожешко), "Сильно про тоє рахуємо на пань українок, котрі давніше і вправніше владіють від нас пером, і маємо честь запросити Вас, високоповажна пані, до співуділу в нашім видавництві" [Кобринська 1980 : 394] (до Олени Пчілки).

Дружні та шанобливі означення разом з гоноративом пані утворювали ввічливі звертальні моделі: "Вельмишановна і ласкава пані!" [Франко 49 : 55] (до Елізи Ожешко); "Високоповажана, дорога пані!" [Кобилянська 1982 : 256] (до О.Франко); "Дорогенька і шановна моя пані!" [Кобилянська 5 : 644] (до І.Блажкевич).

До складу дружніх, шанобливих та дружньо-шанобливих ввічливих звертальних формул можуть входити прикладки, виражені власним ім'ям (офіційним чи розмовно-пестливим) у формі кличного відмінка: "Дорога паніКатре!" [Стефаник 3 : 252] (до К. Гриневичевої); "Ласкава панно Юліо!" [Франко 48 : 392] (до Уляни Кравченко); "Люба і шановна пані Доро!" [Кобилянська 5 : 643] (до І.Сімович); "Високоповажана пані Іванно!" [Кобилянська 5 : 631] (до І.Побігущої); "Дорога моя пані Олечко!" [Кобилянська 5 : 640] (до О.Гаморак-Левицької); "Щире спасибі Вам, шановна панно Ларісо, за Ваш ласкавий лист до мене" [Листи так довго йдуть... 2003 : 130] (В.Боровик до Лесі Українки).

Прикладка, виражена власним іменем та назвою по батькові, посилює ступінь поваги у шанобливо-ввічливих і дружньо-шанобливих етикетних звертальних конструкціях: "Вельми і вельми шанобная і любая моя пані Мар'є Васильєвно!" [Шевченко 6 : 224] (до М.Максимович); "Високоповажная Панно ОлександроГригорійовно!" [Куліш 1984 : 100] (до О.Милорадовичівни); "Вельмиповажанапані Ольго Федорівно!" [Леся Українка 10 : 89] (до О.Франко); "Вельмишановнапані Ольга Петрівна!" [Франко 49 : 298] (до Олени Пчілки); "Високоповажанапані Любов Олександрівно!" [Кропивницький 6 : 489] (до Л.Яновської).

В епістолярному стилі ХІХ – початку ХХ ст. часто вживалися ввічливі формули називання, згадування про відсутню особу, до яких, крім лексем пані, панна, входили також прикладки, виражені:

а) прізвищем: "...бо паніКуліш абсолютно заборонила чіпати мову її небіжчика-мужа" [Лисенко 1964 : 312] (до О.Франко); "Пані Кобринська задумала між іншим подати "очерки з життя жіночого" і між нами, розуміється, очерк про життя "учительки" [Франко 49 : 110] (до Уляни Кравченко); "Панні Семашко з найбільшою охотою даю дозвіл перекладати мойого "Захара Беркута" [Франко 49 : 153] "...панна Калиновська зважилася поїхати до Вас на 30 квітня і взяти участь в музичній продукції на честь Т.Шевченка" [Листи до Михайла Коцюбинського 3 : 231] (М.Лисенко до М.Коцюбинського);

б) офіційною чи розмовною формою власного імені: "Виглядала пані Олена дуже добре, краще, ніж в Криворівні, і весь час була здорова" [Коцюбинський 6 : 290] (до В.Гнатюка); "Чи панна Леся не мала б охоти взяти на себе труд перекласти "Торквемаду" Віктора Гюго?" [Франко 50 : 9] (до М.Драгоманова); "А любій панночці Ганнусі, замість мазурок Шопена, наші пісні" [Шевченко 6 : 236] (до І.Сошенка);

в) власним ім'ям та прізвищем: "...а тепер його пересила до мене пані Кобринська Наталка з Галичини, з Болехова, а може й зі Львова" [Куліш 1984 : 313] (до В.Тарновського (сина); "Панна Ольга Кобилянська теж просить привітати Вас і просить вибачити, що не пише Вам сама через надмір літературної і всякої іншої роботи" [Леся Українка 11 : 228] (до М.Коцюбинського); "Ви б удалися ще з запросинами помочі літературної до панни Людмили Старицької, до пані Софії Русової" [Лисенко 1964 : 207] (до В.Лукича).

Якщо прикладка в таких конструкціях виражалась власним ім'ям та назвою по батькові або прізвищем, власним іменем і батьківським найменням, то ступінь поваги і ввічливості посилювався, і такі формули ставали шанобливо-ввічливими: "У панни Лариси Петрівни бачив я інтересну збірку пісень народних" [Франко 49 : 426] (до Олени Пчілки); "Високоповажану панюЛюдмилу Михайлівну перепрошую, що не пишу окремо на її прихильний лист" [Франко 50 : 213] (до М.Старицького); "Пані Софія Федорівна Русова мешка тепереньки у Харкові" [Лисенко 1964 : 208] (до В.Лукича); "Якщо Ви ще не забули, перед роком зверталась до Вас панночкаОльга Трохимівна Андрієвська з Праги в справі перекладу декотрих Ваших оповідань на чеську мову" [Листи до Михайла Коцюбинського 1 : 87] (І.Бочковський до М.Коцюбинського).

Формула ввічливості набуває розмовного відтінку, якщо до її складу, крім лексеми пані, входить андронім, тобто особова жіноча назва, утворена за прізвищем чоловіка. У листах найчастіше вживаються прикметникові суфіксальні утворення жіночих найменувань на –ова: "...я проситиму студента Устименка (його добре знає пані Грінченкова) забігти до Вас..." [НТЕ 1994 : 48] (К.Квітка до С.Єфремова); "Підіть, будьте ласкаві, до пані Франкової, і візьміть у неї моє оповідання під назвою "Жаль..." [Леся Українка 10 : 167] (до О.Маковея); "Мені пані Гнатюкова писала, що у Володимира Михайловича був вибух крові..." [Листи до Михайла Коцюбинського 3 : 450] (М.Могилянський до М. Коцюбинського). Андроніми, виражені іменниковими суфіксальними словоформами на –иха, трапляються в епістолярних текстах рідше: "Рівночасно й пані Кулішиха, що знайома з Шаховським, й собі удалася до нього з листом" [Коцюбинський 5 : 298-299] (до Панаса Мирного).

Такі поштиві звертальні формули можуть доповнюватися власним іменем (офіційним чи розмовним), а також дівочим прізвищем, зазначеним у дужках: "Пані Олеся Озаркевичева (Бажанська) під впливом дискусій стрийського жіночого віча задумала розпочати з новим роком видавання раз в місяць невеличкої жіночої часописі" [Франко 49 : 298] (до Олени Пчілки).

При передачі письмового вітання, привіту, поклону, поздоровлення, подяки кому-небудь відсутньому, найчастіше дружині адресата, використовували такі ввічливі форми та формули: а) лексема пані: "Цілую Вас і кланяюсь пані" [Коцюбинський 6 : 107] (до В.Гнатюка); "Повітайте від мене пані й пана Франків" [Леся Українка 10 : 68] (до М.Павлика); б) іменник пані разом з означеннями, вираженими присвійними займенниками, які писались з великої літери: "...будьте ласкаві передати сердечний поклін пані Вашій..." [Кобилянська 5 : 515] (до М.Коцюбинського); "Цілую тебе і поклін Твоїй пані" [Франко 50 : 80] (до В.Лукича); "Моя жінка засилає Вам і Вашій пані привіт" [Коцюбинський 5 : 357] (до Панаса Мирного); "...дякую Вам і Вашій пані за дуже приємну, а ласкаву гостину" [Стефаник 3 : 253] (до М.Шухевича). Відтінок поваги посилювався додаванням до таких ввічливих формул шанобливих означень, виражених прикметниками: "...засилаю щирий поклін Вашій високоповажаній пані..." [Франко 49 : 267] (до М. Драгоманова); "Віншую Вас і Шановну ПаніВашу Великодніми святами" [КС 1998 : 102] (Є.Тимченко до П.Куліша); "Моє шанебне привітання Високоповажній Пані Вашій" [КС 1998 : 103] (Є.Тимченко до П.Куліша); "Вашій вельмишановній пані кланяюсь низько і дякую..." [Листи до Михайла Коцюбинського 3 : 299] (В.Лукич до М.Коцюбинського). Така шанобливо-ввічлива формула набувала фамільярного відтінку, якщо до її складу входило дружнє означення: "Привітайте од мене Вашу високоповажану, добру пані і діток" [Коцюбинський 6 : 214] (до В.Гнатюка); "Здоровлячи Вас і Вашу високоповажану добру пані якнайсердечніше ..." [Кобилянська 5 : 484] (до В.Гнатюка). Шанобливо-ввічливі формули могли ускладнюватися прикладками, вираженими власним ім'ям, а також власним іменем та назвою по батькові: "Шановній пані Ользі щире вітання і поважання" [Лисенко 1964 : 245] (до І.Франка); "Пані шановній ОльзіФедорівні і Вам моє щире сердечне вітання" [Лисенко 1964 : 247] (до І Франка).

Loading...

 
 

Цікаве