WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Обґрунтування принципів структурно-семантичного дослідження мови - Реферат

Обґрунтування принципів структурно-семантичного дослідження мови - Реферат

Отже, пам'ятаючи про колишнє розрізнення лексичного й граматичного значень, а вже тепер про виявлену діалектичну єдність обох та ієрархічну трансформацію лексичного значення в граматичне у світлі вже складеної функціональної лінгвістики семантика, чи семасіологія, має охоплювати вивчення як лексичного, так і граматичного значень.

Визнання структурованої системності тягне за собою визнання понять цілеспрямованості, феноменологічної категорії доцільності інтенції, бо інакше системність не набуває завершеності й залишається хаосом.

Перехід з генетичної фізіологічної моделі до конкретно-образної (ведмежої, заячої, язичницької, фетишизованої, міфологічної, нарешті, православної чи католицької, ісламу, буддизму тощо) супроводився підсвідомим сприйняттям цілісності моделі світу, яка реалізувалася з часом у вигляді єдиних етнічно універсальних змістом картин світу, що все ще зближуються формою і змістом. Допуском на цьому шляху стала віра у можливість пізнання себе, тотема, чию модель плем'я, рід запозичало, наявність закономірностей функціонування природного середовища і можливість пізнання цих закономірностей. Саме цим вабить до себе мистецтво – здатністю відтворення цілісного сприйняття реального світу, природного й соціального.

Віра передує й складанню наукової моделі світу за допомогою понятійного мислення, бо ще й сьогодні, крім геніальних спроб А.Ейнштейна у вигляді часткової теорії відносності й обґрунтування поняття ноосфери В.І.Вернадського й численних проміжних галузей типу біохімії, геофізики, психолінгвістики і т.д., про цілісну модель світу мова не заходить. Генетично успадкована ритуалізована поведінка й вся життєдіяльність людини ґрунтується на функціонуванні підсвідомості; конкретно-образна модель завдячує самоусвідомленій свідомості; наукова модель світу формується на основі інтуїції, а в широкому розумінні – понадсвідомості. В основі свідомого й понадсвідомого лежать буденні, як правило, елементарні аксіоми – собака, заєць, не підозрюючи про конкретно-образне мислення, а тим більше про понятійне, тікають навпростець, не маючи найменшого уявлення про пряму лінію. У даному випадку змушені стати на позиції вже згадуваного нами лінгвістичного детермінізму, розрізнення й представлення складнішого, ніж сукупності простих компонентів, якісного й кількісного розрізнення першого й другого.

Актуальність інтеграції соціально-гуманітарних та природничих наук зростає у наш бурхливий вік, що відзначали на Міжнародному конгресі у Мінську Л.С.Мартишова [Мартышова 2000:31] та М.Ю.Калініна [Калинина 2000: 8, 21].

Доречним є нагадування П.В.Симонова про те, що "тварини використовують позитивні і негативні емоції як внутрішні орієнтири поведінки, спрямовані на корисне чи уникнення шкідливого для їх життєдіяльності. Але, не маючи свідомості й похідних від неї під- та понадсвідомості, вони не мають разом з тим тих специфічних позитивних емоцій, які ми пов'язуємо з функціонуванням творчої інтуїції, з сприйняттям краси", як "не властиві такі почуття й дітям до певного віку", чим зумовлена "необхідність естетичного навчання й естетичного виховання як складової частини оволодіння культурою, формування духовного багатства особистості" [Симонов 1985: 106].

В аспекті еволюції підсвідомого у свідоме у процесі розвитку психіки людини стають зрозумілими судження В.П.Ефроїмсона про сформування у людини соціальних форм відношень, таких як почуття обов'язку й справедливості. "В умовах, коли складалось людство, людські відносини, природний відбір створив і закріпив інстинкт й емоції великої моральної сили. Таким чином, почуття обов'язку й справедливості, що домінують у більшості людей, з'явилось не чудом, не Божим втручанням – вони розвивались при визначальному впливі соціальних умов паралельно з відображеним протягом десятків тисяч поколінь комплексом емоцій, настільки ж необхідних людству, як мова, як уміння користуватися знаряддями праці" [Варжапетян 1988: 25]. Виявляється, й на етапі диференційованого складання інтегрованої наукової моделі світу, яка в майбутньому стане такою ж інтегративною, як і повсякденно-побутова й усі інші, залишається місце для віри, з чим узгоджується те, що великі учені були часом віруючими людьми (П.Флоренський, І.Павлов та ін.).

Лінгвістичний детермінізм виформовується на зіткненні, найперше, філософії, психології, лінгвістики на основі синтезу принципів матеріалістичної діалектики, теорії інтеріоризації Л.С.Виготського, вчення М.М.Бахтіна і т.д. Автори теорії, в основному сприймаючи ідеї герменевтики, не згодні з тим, що наукова картина світу, на відміну від повсякденно-побутової й художньої, позбавлена цілісності. Значною мірою лінгвістичний детермінізм опирається на спадщину учених лінгвістів, що обґрунтовують ізоморфізм генетичного й лінгвістичного кодів, зокрема Р.Якобсона, Т.В.Гамкрелідзе, психолога Л.С.Виготського та інших. Наголошуємо, що безпосередньо концепцію лінгвістичного детермінізму розробляють лінгвісти акад. Ю.С.Степанов, проф. Н.Б.Мєчковська, а також доповідач А.С.Зеленько. Останнім часом принцип детермінізму згадують психологи І.П.Маноха та В.А.Романець, характеризуючи концепції сучасних психологів Г.С.Костюка та М.Т.Ярошевського [Маноха 1998: 955-962].

Лінгвістичний детермінізм – складова філософського детермінізму. Детермінізм на відміну від діалектичного й історичного матеріалізму визнає дуалізм – об'єктивність матеріального й ідеального, матерії й форми її функціонування – простору і часу, матерії і її ознак – властивостей, матерії й енергії (згадаймо хоча б про подвійну природу світла). Саме у такому разі стає зрозумілим розрізнення у вивченні понятійного й чуттєвого, свідомого й підсвідомого, науки й віри.

Сучасна лексична система мови – це різночасові, різнотипні елементи, що виявляються під час структурно-семантичного аналу на мікро-, мега- і макроструктурному рівнях. Через те аналіз слова – надзвичайно складна процедура, що констатували й констатують дослідники лексико-семантичної системи мови. Зроблена спроба визначити моделі світу, лексичні парадигми й структуру лексичного значення слова підсумовує не лише аналіз одиниць лексичного рівня, але й граматичних категорійних парадигм. Психолого-лінгвістичне обґрунтування картини (моделі) світу, диференціація її на складові частини, визнання виділення з повсякденно-побутової художньої, міфологічно-релігійної, наукової (а в ній серед інших галузевої лінгвістичної), структурний аналіз усіх моделей, визнання рушійної ролі у складанні названих моделей віри й почуття має стати теоретичною базою лексичної й граматичної функціональної семантики.

Література

  1. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов, 1997.

  2. Варжапетян В. Надеяться на человека // Семья и школа. 1988. №5.

  3. Великие психологи. Серия "Исторические силуэты. Ростов-на-Дону, 2000.

  4. Калинина М.Ю. Наука, религия и образование как элементы перехода человеческого общества на модель устойчивого развития // Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия : Тезисы докладов Международного конгресса (Минск, 3-6 октября 2000 г. ). В 2-х книгах. Кн. 2. Минск, 2000.

  5. Маноха І.П., Романець В.А. Історія психології XX століття. К, 1998.

  6. Марсен Паскаль. 25 ключевых книг по психоанализу. Пер. с франц. Челябинск, 1999.

  7. Мартышова Л.С. Архитектурное творчество - целостное мировосприятие // Наука и образование на пороге ІІІ тысячелетия... Кн. 2. Минск, 2000.

  8. Селиванова А.Е. Когнитивная ономасиология (монография). К., 2000.

  9. Симонов П.В. О двух разновидностях неосознаваемого психического: под- и сверхсознание // Бессознательное . Тбилиси, 1985.

  10. Шульц Дуана П., Шульц Сидни Элен. История современной психологии. Пер. с англ. СПб, 1988.

  11. Яворська Г.М. Прескрептивна лінгвістика як дискурс: мова, культура, влада. К., 2000.

Loading...

 
 

Цікаве