WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Обґрунтування принципів структурно-семантичного дослідження мови - Реферат

Обґрунтування принципів структурно-семантичного дослідження мови - Реферат

Реферат на тему:

Обґрунтування принципів структурно-семантичного дослідження мови

Поглиблення розуміння системності стало можливим за умови звернення до інших галузей знання, зокрема філософії, психології, визнання домінуючої ролі філософії. У процесі осмислення цього процесу пізнання й самого процесу становлення мови як складного явища ми скористалися даними не лише самої лінгвістики в усьому її розмаїтті, але й здобутками психології і філософії з визначеною уже тенденцією домінантизації останньої як координатора усіх інших галузей наук.

Діалектику переходу структурної семантики у функціональну досліджують Ф.С. Бацевич та Т.А. Космеда [Бацевич... 1997]. На прикладі ономасіологічного розгляду лексики це ж констатує й русистка О.О.Селіванова в останній монографії [Селиванова 2000]. Здається, на методологію у мовознавстві, зокрема й у лексикології та семасіології, претендує не без підстав книга Г.М.Яворської [Яворська 2000]. У становленні обґрунтованої концепції важливу роль відіграли книги з психології, зокрема книга "Великие психологи" [Великие психологи 2000], роботи Паскаля Марсена [Марсен Паскаль 1999], Дуани П. Шульц й Сідні Елен Шульц [Шульц Дуана 1988].

В основу побудови історії й теорії семасіології ми й кладемо принципи укладання посібника з історії сучасної психології [Шульц Дуан 1988], в якій гармонійно й ізоморфно когнітивна сучасна психологія постає як наслідок розвитку структурної, функціональної, гуманістичної психології, біхевіоризму, гештальтпсихології, психоаналізу.

Констатуємо загальну закономірність – парадокс сучасної цивілізації і світової науки в цілому: диференціацію західноєвропейської науки на природничо-технічну й соціально-гуманітарну з абсолютною домінантизацією першої і нерозв'язанням основних соціально-економічних проблем, що є причиною численних соціальних катаклізмів і очевидної соціальної безперспективності.

Поглиблення пізнання, власне складання цілісної наукової моделі, безумовно, супроводжується інтеграцією природничих і соціальних гуманітарних галузей науки, що знову активізує проблему методології, власне домінантизацію філософії. Колишня ортодоксальна матеріалістична марксистсько-ленінська філософія навіть у розширеному й доповненому сталінському варіанті не відповідає потребам сьогодення і з цим завданням не може впоратися. Але й західна, особливо північноамериканська з усіма її течіями й напрямками філософія також не орієнтована на виконання інтегруючої ролі у синтезі природничих та суспільних наук, що зумовлено однобоким антигуманістичним розвитком усієї європейської науки. Філософське методологічне осмислення сучасного наукового процесу бачать вчені на шляху звернення європейської науки до науки Сходу в ході гуманізації технічного прогресу й технізованої європейської науки. Поки що ні розквіту гуманітарних галузей науки, ні посилення інтегруючої ролі філософії європейські вчені не демонструють, хоч це відчувається у посиленому зацікавленні психологією, яка присвоює невластиві їй функції філософії, а тепер це відчувається й у філософії, зокрема у мовознавстві, яке з класичного через модерний структуралізм уже в складі когнітивної науки вийшло на свій третій, прагматичний аспект уже зпогляду функціоналізму. Домінантизація філософії у пізнавальному процесі визначається її об'єднуючим характером, що дає змогу "орієнтуватися на досягнення науки і в той же час виходити уперед, позначаючи й прогнозуючи досягнення цивілізації" [Белова 1999].

Навіть тепер, на етапі усвідомлення структурованого характеру мовної системи, як і в часи класичного мовознавства, ми не забезпечені від спроб уявити мову і відповідно сприймати її у вигляді однієї гіпертрофовано представленої підсистеми мови. Тим більше, це не дає можливості тлумачити мову як самоорганізуючу функціональну постійно діючу систему. Системність у лінгвістиці, зокрема в лексикології, а останнім часом у семасіології, реалізовувалася спершу статично й позасистемно в цілому, але зв'язно лише щодо окремих явищ, пізніше загальносистемно синхронічно структуровано на окремих підсистемах мови, а пізніше діахронічно й міжрівневими зв'язками – у вигляді єдиної макроструктури. У даному випадку маємо на увазі теорію лінгвістичного детермінізму, ним модель світу, а відповідно диференціацію мовної й наукової, точніше повсякденно-побутової, міфологічно-релігійної, художньої й наукової синкретичної моделей, складовою частиною яких постає лінгвістична. Кожна з моделей, а наукова всіма підмоделями, відтворює пізнаваний світ у цілісності, структуруючи його. Враховуючи реальність співвідношення чуттєвого й понятійного, характер цього співвідношення, змушені при визначенні картини (моделі) світу виходити з її синкретичного характеру і диференціювати цю синкретичну картину на повсякденно-побутову (мовну), міфологічно-релігійну, художню, наукову, визначити їх ієрархію і статус у системі пізнання світу, а можливо, й ізоморфізм однієї стосовно іншої.

Повсякденно-побутова картина світу як комплексна складається у процесі формування людини, вона представлена матеріальними речами – знаряддями праці й засобами виробництва, предметами споживання та ідеальними речами у вигляді звичаїв, обрядів, творами усної народної творчості, літератури, інших видів мистецтва. У повсякденно-побутової моделі світу одиниці змісту – конкретні життєві ситуації, виділювані у процесі повторюваних актів взаємодії людини з реальним світом, унаслідок чого пізнавана реальність членується й позначається сприйнятними для органів чуттів знаками, а з формуванням природної звукової мови – у вигляді абсолютизованої штучно універсалізованої мовної картини світу – у процесі диференціації синкретичної повсякденно-побутової моделі світу формуються усі вже згадані інші моделі. Скажімо, в художньої моделі зміст інший, ніж у повсякденно-побутової: одиниці змісту – побутові поняття з денотатними значеннями, виражені словами-образами типу хата, душа, серце, у художньої – художній образ, у фольклорі та художній літературі – створюваний за допомогою метафоричного переносу художній поетичний образ. У кожної галузевої наукової моделі – свій зміст і своя, специфічна форма вираження. В усіх них зміст універсальний, раціональний, позбавлений експресивної й етнічно-етнографічної конотації. Це виявляється при аналізі наукової галузевої термінології, здебільшого представленої словами-інтернаціоналізмами. У художній поетичній моделі на цьому рівні визначається метафоричне поле, співвідносне з художнім образом. На мікроструктурному ж рівні тут називаємо ознаку-властивість. У релігійній моделі одиницею на мегаструктурному рівні постає ситуація-картина з життя Христа чи апостолів, відтворена іконою чи прочитана з Біблії, Євангелія тощо і відповідного обрядового релігійного дійства. На рівні наукової моделі одиницею мікроструктурного аналізу постає відношення, мегаструктурного, так би мовити, молекулярного – комплекс відношень у вигляді понять, що синтагматично об'єднуються у судження й умовиводи. На рівні мови науки названим змістовим одиницям відповідають відношення, поняття, понятійні поля. У мовній системі на рівні наукової моделі в процесі зростаючого абстрагування й узагальнення в аспекті синтагматичному граматичному складаються граматичні парадигми-категорії, які утворюють систему понятійних полів, характерних для кожної національної мови.

Сучасна лексична підсистема мови – це різночасові, різнотипні елементи, що сприймаються на мікро-, мега- й макроструктурному рівнях аналізу. До речі, серед лексичних парадигм у мовній моделі за ступенем абстрагування ми розрізняємо предметно-тематичні групи, лексико-семантичні й понятійні поля.

Зроблена спроба визначити моделі світу, лексичні парадигми й структуру слова, не претендуючи на абсолютну істину, підсумовує структурно-семантичний аналіз лексики в аспекті функціональної, власне когнітивної лінгвістики з виходом на лінгвістичний детермінізм, який ми обґрунтовували.

Вивчення структури лексичного значення в основному дало змогу змоделювати денотатно-предметний й десигнатно-смисловий його компоненти й серйозно зайнятись конотативним значенням, його природою, структурою, різновидами цього компонента. У попередніх роботах ми виділили мовну модель світу на основі конкретно-образного мислення й лінгвістичну як складову частину наукової моделі на основі понятійного мислення, як і те, що слід розрізняти слова-образи, в яких денотатно-предметне значення поєднується з конотативним емоційно-експресивним, і слова-поняття з десигнатним значенням без уже названого конотативного компонента.

Структурна лексична семантика в мовній системі поєднується з функціональною морфолого-синтаксичною граматичною семантикою. Граматичні значення й граматична морфологічна й синтаксична сполучуваність визначаються лексичною сполучуваністю й лексичною структурно-семною будовою. Лексикон смисловий визначає як лексичну семантику у вигляді структурованого лексичного рівня як макроструктури лексичних парадигм, так і граматичної морфемно-морфолого-синтаксичної системи граматичних категорій-парадигм. Семантика, власне семасіологія як галузь лексикології, на сьогодні вже має визначатися не лише як лексична семантика.

Loading...

 
 

Цікаве